Не дивись у дзеркало

— Алло. Це Ангеліна Андрієвська? — приємний чоловічий голос на іншому кінці слухавки поспіхом вимовляв слова.

— Так, — Ангеліна зітхнула, очікуючи наступним почути щось на кшталт “Вас вітає компанія “Супер бонус гра”...

— Я Арсеній Петрович — упорядник справ вашої покійної бабусі, — не спиняючи швидкого темпу, ніби боявся аби Ангеліна не кинула слухавку, продовжив чоловік, — У її заповіті вказано, що за відсутності інших родичів ви успадковуєте її маєток.

— Тільки треба заплатити півмільйона податків перед тим, як отримати спадщину? — перебила дівчина чоловіка, це вже мабуть восьмий дзвінок на цьому тижні від шахрайських компаній. Все-таки хтось злив бази даних своїх клієнтів, і не одній шахрайській конторі. Бо що вона тільки не вигравала від понеділка: і автівку, і квартиру в Києві, і триста шістдесят тисяч гривень.

— Жодних витрат з вашого боку, — категорично запевнив чоловік, — Всі витрати йдуть з фонду вашої бабусі. Від вас тільки потрібна згода на отримання спадщини. Ви можете оглянути будинок перед тим, як підписати документи. Та й самі документи можу надіслати вам на пошту для ознайомлення.

— Я в курсі того, що разом з майном у спадщину передаються і борги, — заперечила Ангеліна. Вона тільки виплатила старі борги, яких нахваталась поки виплачувала іпотеку за квартиру і нових їй отримувати зовсім не хотілося.

— Жодних боргів у вашої бабусі немає, — впевнено заперечив чоловік, — Принаймні таких, про які було б мені відомо.

— Гаразд, кидайте адресу будинку і документи на спадщину. Я попрошу свого юриста ознайомитися з ними і подивитися будинок. Про відповідь повідомлю після огляду будинку.

Звісно, що ніякого “свого” юриста Ангеліна не мала, а на те, щоб оплатити послуги стороннього адвоката не мала коштів. Якщо добряче економити, то до наступної зарплати можна протягнути без боргів і голодних обмороків. Але… раптом це ніяка не афера і таки її таємнича бабуся, про яку вона нічого не знала, справді залишила їй великий будинок у передмісті. Тоді можна його продати і закінчити нарешті ремонт в квартирі, а може й ще куди гроші вкласти. Організувати собі так званий пасивний дохід. У будь-якому разі від огляду будинку нічого поганого не станеться.

***

Маєток зустрів Ангеліну високою огорожею, щільно оповитою плющем. Упорядник надіслав поштою ключ для того, аби відімкнути хвіртку і дівчина потрапила на територію без перешкод. Підійшла до розкішного ганку і огледілася.

Навколо будинку розкинувся зелений газон, подекуди розбавлений невеликими клумбами з різними квітами. Густа трава, незважаючи на літню спеку, була соковитою і акуратно підстриженою. Кущі, які розділяли доволі велике подвір'я на зони, були вистрижені у вигляді різних фігур.

Прочинила масивні двері, які жодного разу не скрипнувши, пропустили її всередину будинку. На дивовижу, дім був оздоблений у сучасному стилі. Дзеркальні колони, здавалося, підпирали таку ж само дзеркальну стелю. Поглянула на підлогу. Гладенька, немов вода в озері під час штилю, віддзеркалювала сучасні меблі, яких було доволі не багато.

“Це ж як потрібно було любити себе, щоб оточити себе дзеркалами звідусіль” — проскочила думка, — “Це ж всі недоліки миттю видно”.

Але дзеркальність простору напрочуд візуально розширювала будинок у всі боки, він здавався нескінченним.

— Агов, — погукала Ангеліна, — Є хтось?

Будинок відповів тільки легкою луною. Але ж хтось мав його прибирати. Жодної пилинки не було видно ані на меблях, ані на дзеркалах. Ангеліні захотілося поглянути на вигляд з вікна. Вона підійшла, розсунула фіранки і аж зойкнула від несподіванки. За фіранками замість вікна виявилося дзеркало.

“Це збочення якесь… Треба драпати звідси”, — страх незрозумілого заповзав під шкіру і обпікав морозом нутрощі. Погляд невідривно стежив за власним відображенням. А потім, за мить, віддзеркалення їй посміхнулося і підморгнуло. По спині прокотилася перша крапля холодного поту, проте зрушитись з місця Ангеліна не могла.

Дзеркальна копія потягнула свою руку вперед. Ангеліна віддзеркалила її рух, немов вони з копією помінялися місцями і тепер Ангеліною керувало її відображення. Крик рвався з горла, проте ані звуку не пролунало в тиші будинку. Він, здавалося, розпирав її зсередини, та виходу не знаходив.

Привітну посмішку жінки у дзеркалі змінив хижий вишкір, коли розкрита долоня Ангеліни торкнулася такої самої долоні у гладкій поверхні дзеркала. Слідом за цим трюк повторився і з іншою рукою. Ангеліна нічого не могла вдіяти, втім і пручатися вона перестала. Лише, ніби сторонній спостерігач, невпинно слідкувала поглядом за своїми діями і рахувала удари серця, яке билося з кожною хвилиною все повільніше.

Коли серце дівчини майже зупинилося, поверхня, що тримала її руки ніби приклеєними, задрижала водяною хвилькою. Відображення щосили схопило її за долоні, перехрестивши пальці і смикнуло на себе. Ще мить і серцебиття більше не прослуховувалося. Тільки відчай і липкий страх оповили сутність, яка ще вранці була Ангеліною. Відчуття безвиході топило, накочуючи хвилями щораз з більшою швидкістю.

Тепер вона була відображенням, а та, інша, зайняла її місце в світі живих. Тепер вона відтворювала рухи і манери тієї іншої. Відтворювала і спостерігала зсередини дзеркала, як та, схиливши голову набік, облизувала поглядом статуру від кінчиків пальців на ногах до самої маківки.

Відчуття втрати і розгубленість перед лицем невідомості стискали своїми лещатами так, що терпіти це було несила. Тиснуло так, що на очі наверталися сльози. Раптом по щоці сутності по той бік дзеркала скотилася одинока сльоза. Вона підчепила її пальцем і скуштувала на смак. Солона. Здивування від несподіванки лише на мить торкнулося її обличчя, і швидко зникло, змінившись на зловтішну посмішку.

— Дякую тобі за гарне тіло, — та, інша, усміхалася, але від тої посмішки дрижаки розповзалися шкірою, сковуючи її крижаною кіркою, — Завжди знаходились і завжди знаходитимуться любителі щось отримати задарма.

Щоправда на “бабусю” ображатися гріх. Ангеліна і справді отримала будинок задарма. І назавжди.