Зміст
  • Розділ 1. На дні морському - 1. Солона безодня
  • 2. Морський король
  • 3. Прекрасний принц
  • 4. Відьмина хатина
  • Розділ 2. Труднощі адаптації - 1. Добрими намірами...
  • 2. Парад незручностей
  • 3. Тут мешкають принци
  • 4. Плавець до плавця
  • 5. Занадто джентльмен
  • Розділ 3. Стимул рухати плавцями - 1. Церемонія
  • 2. Розбір запливів
  • 3. Відьмина сестра
  • 4. Те, що не договорює чародій
  • 5. За та проти
  • Розділ 4. Печера Співочих перлин - 1. Що заховано в підводних книгах
  • 2. Пісня моря
  • 3. Перламутрові сльози
  • 4. Великий маленький секрет
  • Розділ 5. Четвертий танець - 1. Королівські плани
  • 2. Талісмани на удачу
  • 3. Раз, два, три...
  • 4. Перехрестя секретів
  • Розділ 6. Втрачені ключі - 1. Коса на камінь
  • 2. Прокляття чародіїв
  • 3. Темний скарб
  • 4. Джерело
  • Розділ 7 .Голоси з безодні - 1. За межу
  • 2. Кров королів
  • 3. Любовна геометрія
  • 4. Розбитий скарб
  • 5. Рев
  • 6. Пік контрастів
  • Розділ 8 . Лігво темного чарівника - 1. Розвідка боєм
  • 2. Фактор особистого інтересу
  • 3. Мовчазні кістки
  • 3. Нитка
  • 4. Чародійскі сюрпризи
  • Розділ 9. Хід короля - 1. Відкрита гра
  • 2. Пропозиція, від якого неможливо не відмовитися
  • 3. Танець на краю прірви
  • 4. Шторм
  • Розділ 10 . Скриня Пандори — 1. Зіткнення
  • 2. Серце від ключа
  • 3. За сімома замками
  • 4. Принцеса-потопельниця
  • 5. Останній фрагмент
  • Розділ 11 . Наречена чудовиська - 1. Нездійсненне бажання
  • 2. Полювання на відьму
  • 3. Тенета
  • Розділ 12. Повелитель семи морів - 1. Прощальний подарунок
  • 2. Запитання
  • 3. Королівське весілля
  • 4. Пробудження
  • 5. Остання пісня
  • 2. Прокляття чародіїв

    – Брайне, тобі дійсно не обов'язково зі мною йти, – зніяковіло промовила я, прямуючи до бібліотеки.

    – Обов'язково, – невимушено кинув хлопець, крокуючи поруч зі мною. – Тепер, коли батько прямим текстом погрожував тобі, я не буду спускати з тебе очей вже буквально. Просто на випадок, якщо він спробує що-небудь на тебе повісити. Тому вибач, але я не можу залишити тебе без авторитетного свідка, який міг би підтвердити твоє алібі. Починаючи з сьогоднішнього дня, я постійно буду поруч з тобою.

    – Що, зовсім постійно? – гикнула я, від несподіванки навіть відірвавшись від дна на півметра, тож Брайну довелося ловити мене за руку та опускати назад.

    – Так, зовсім постійно, – кивнув принц з посмішкою хитрого вихователя в дитячому садорчку. – Ходити кудись без мене, або залишатися самій в апартаментах, ти більше не будеш. Максимум, на який можеш розраховувати, уникаючи моєї компанії, це товариство Клайка, якщо, наприклад, батько терміново викличе мене для якоїсь важливої розмови сам-на-сам.

    – Тобі не здається, що ти трохи гнеш патик?

    – Анітрохи, – промовив Брайн з несподіваною серйозністю. – Що б не трапилося, я не дозволю нашкодити тобі.

    – Тоді... може ти просто розкажеш мені, про що говорив твій батько?

    – Ні, – кинув Брайн, з підозрілим інтересом розглядаючи «хмару» планктону, що пропливала над нами.

    – Але чому?

    – Просто я не хочу, щоб ти це знала, – зітхнув принц. – Тим не менше, зупиняти тебе не стану. Якщо тобі вдасться відшукати те, що тебе цікавить, отже, так тому й бути.

    Трохи збита з пантелику, я опустила погляд... і в результаті ледь не врізалася в коралову арочку, що стояла на нашому шляху.

    Як не крути, але день не задався з самого ранку. Причому вчорашнього ранку. Повернувшись тоді з саду, ми розійшлися по своїм кімнатам і безвилазно просиділи там решту дня. Не знаю як принц, а я весь цей час успішно рефлексувала, періодично перериваючи це заняття з метою сховати обличчя в подушці кожен раз, коли в пам'яті спливали моменти, пережиті разом з Брайном за ці години.

    Напевно я б зовсім з глузду з'їхала від своїх наївних фантазій, якби не знайшла те, за що мій розум зумів зачепитися: сказані королем слова про прокляття, якого він «не побоїться», якщо доведеться мене стратити. Трохи подумавши, я зробила висновок, що це, скоріш за все, було чимось цікавеньким. Більш того – раніше мені про нього нічого не казали, мотивуючи те, що мене не стратять, благородними мотивами правової держави.

    Подібний нюанс мене чимало стривожив і я вирішила, що слід розібратися. А оскільки Брайн говорити на цю тему навідріз відмовився, довелося покладатися тільки на власні сили та пливти в бібліотеку. Власне туди я і попрямувала наступного ж ранку. Ну а принц нав'язався слідом, заявивши, що тепер я навіть кроку не ступлю без його нагляду і захисту. Тому тепер мені було вдвічі ніяково: і від його компанії після всього, що сталося, і від того, як саме він це сказав.

    Втім, перший день, проведений в бібліотеці, не дав ніяких результатів. Так само, як і другий, і третій. Але це жодним чином не означало, що я збиралася здатися! Тому приходила знову й знову, перериваючи бібліотечний каталог і гортаючи всі можливі книги про темних чаклунів і їх прокльони... яких, на превеликий жаль, виявилося багато, наче боргів у алкоголіка. Тимчасом принц і сам байдики не бив, гортаючи книжки для власних конспектів.

    Проте удача любить терплячих. І на шостий день пошуків мені нарешті пощастило! Жадібно занурившись у стару книгу, я почала читати дрібні рядки. І з кожним проковтнутим словом мої очі все сильніше викочувалися з орбіт.

    – Тепер розумієш? – сумно зітхнув Брайн, мабуть здогадавшись за моїм виразу обличчя, що до чого.

    – Тобто... стривай... то виходить, якщо темного чародія насильно позбавити життя, він...

    – Так. Точніше як, не завжди, тільки в одному з трьох випадків, і тільки якщо цей чародій розвивав свій дар, – промовив хлопець. – Тому раніше їх і вважали за краще вбивати в дитинстві, поки це ще можна було зробити без вагомого ризику активації прокляття.

    – І якщо один з цих трьох випадків матиме місце, сила, що виривається з чародія в момент смерті, пошириться навколо його тіла через морську воду та накладе сильне прокляття на все, що ця вода омиває?

    – Саме так, – кивнув принц. – При цьому радіус зони ураження, а також сила і характер прокляття, залежатимуть від самого темного чарівника: його власної могутності, того, наскільки він опанував свою силу і розвинув її, а також від усього, що творилося у нього в голові протягом життя.

    – То ось чому мене не стратили з самого початку, – промовила я з гіркою іронією. – Ось чому до мене просто приставили наглядача, і навіть тримають при дворі. І ось чому за всі ці роки ніхто не спробував вбити страшну морську відьму, просто вирішивши, що якщо дати їй спокій, шкоди буде менше. Але ж... в моєму тілі вже майже не залишилося сили Зайли!

    – Тим не менше, цього «майже не залишилося», якщо та погань спрацює, вистачить щоб проклясти всю столицю. Більш того, є один спосіб, яким батько не погребує скористатися: закувати тебе в кайдани, відвезти далеко-далеко від міста і там обезголовити. Правда от, якщо прокляття спрацює, для ката це означатиме неминучу смерть, тому мало хто погодиться. Хіба що…

    – Хіба що цей кат буде невразливим до чарів, – закінчила я.

    – Але вся складність полягає в тому, що важко знайти просто невразливого до чарів. А того, хто при цьому ще й погодитися забруднити руки – тим більше. Це й була одна з головних причин, з яких Зайлу не стратили, хоч в її випадку, якщо покопатися, вистачило б законних приводів для смертного вироку.

    – А які ж інші причини? – здригнувшись, поцікавилась я.

    – Друга причина – відьма, яка досконало володіє темними чарами, здатна себе захистити. Тож просто підступитися до неї було непросто. Ну а третя полягає в тому, що активуйся прокляття під час страти, коли в цьому тілі була вся її сила, і ніяке відведення жертви далеко від міста просто не допомогло б. Навіть Клайку не вдавалося точно підрахувати, який саме радіус ураження був би у вивільненого в момент її смерті прокляття. Можливо воно б накрило навіть весь світовий океан... або, щонайменше, все сьоме море.

    – Але оскільки я не Зайла, зі мною, в разі чого, такої мороки не буде, – прошепотіла я, ніби в трансі відклавши книгу.

    – Іро, повторюю ще раз: я не дозволю нашкодити тобі, – твердо промовив Брайн, накривши долонею мою руку. Відчувши цей лагідний, і в той же час впевнений дотик, я здригнулася. Але в мене не було сил ні встати і втекти, ні просто висмикнути руку та прибрати її подалі від такого приємного тепла, яке я не мала права відчувати.

    Міцно стиснувши мою руку, Брайн допоміг здати книги та вивів з бібліотеки. Вивів буквально! Дізнавшись всі ці цікаві подробиці, я так рознервувалася, що не тільки плуталася в коридорах, раз по раз повертаючи не туди, а ще й постійно норовила врізатися в кожну стінку, яка опинялася неподалік від мене. Тому все закінчилося тим, що хлопець взяв мене за руку та повів до виходу. А коли ми покинули будівлю, моєї руки він так і не відпустив.

    Якоїсь миті мені захотілося плакати, варто було тільки задуматися про все, що я собі науявляла. Ця казка була занадто гарною, в неї дуже хотілося повірити.

    І саме тому мені слід скоріше від неї втекти... інакше незабаром мої дурні мрії мене вб'ють.

    До того моменту, як ми наблизилися до палацу, в голові вже вималювалися неясні начерки чогось, що віддалено нагадувало план дій. Точно, завтра вранці так і почну робити. Ну, а зараз... зараз ми переступили поріг палацу, і Брайнові пора було відпустити мою руку, щоб уникнути зайвих поглядів придворних, які почнуть пліткувати з цього приводу.

    Ось тільки він не відпустив її. Натомість міцно-міцно стиснув.

    УВАЖЕНЬКА! Книгу до кінця вже можна прочитати в мене на Патреоні https://www.patreon.com/olga_migel_writer

    Ну або якщо ви просто хочете підтримати авторку фінансово :)

    Там же чимало ништячків для патронів різного рівня!

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.