Зміст
  • Розділ 1. На дні морському - 1. Солона безодня
  • 2. Морський король
  • 3. Прекрасний принц
  • 4. Відьмина хатина
  • Розділ 2. Труднощі адаптації - 1. Добрими намірами...
  • 2. Парад незручностей
  • 3. Тут мешкають принци
  • 4. Плавець до плавця
  • 5. Занадто джентльмен
  • Розділ 3. Стимул рухати плавцями - 1. Церемонія
  • 2. Розбір запливів
  • 3. Відьмина сестра
  • 4. Те, що не договорює чародій
  • 5. За та проти
  • Розділ 4. Печера Співочих перлин - 1. Що заховано в підводних книгах
  • 2. Пісня моря
  • 3. Перламутрові сльози
  • 4. Великий маленький секрет
  • Розділ 5. Четвертий танець - 1. Королівські плани
  • 2. Талісмани на удачу
  • 3. Раз, два, три...
  • 4. Перехрестя секретів
  • Розділ 6. Втрачені ключі - 1. Коса на камінь
  • 2. Прокляття чародіїв
  • 3. Темний скарб
  • 4. Джерело
  • Розділ 7 .Голоси з безодні - 1. За межу
  • 2. Кров королів
  • 3. Любовна геометрія
  • 4. Розбитий скарб
  • 5. Рев
  • 6. Пік контрастів
  • Розділ 8 . Лігво темного чарівника - 1. Розвідка боєм
  • 2. Фактор особистого інтересу
  • 3. Мовчазні кістки
  • 3. Нитка
  • 4. Чародійскі сюрпризи
  • Розділ 9. Хід короля - 1. Відкрита гра
  • 2. Пропозиція, від якого неможливо не відмовитися
  • 3. Танець на краю прірви
  • 4. Шторм
  • Розділ 10 . Скриня Пандори — 1. Зіткнення
  • 2. Серце від ключа
  • 3. За сімома замками
  • 4. Принцеса-потопельниця
  • 5. Останній фрагмент
  • Розділ 11 . Наречена чудовиська - 1. Нездійсненне бажання
  • 2. Полювання на відьму
  • 3. Тенета
  • Розділ 12. Повелитель семи морів - 1. Прощальний подарунок
  • 2. Запитання
  • 3. Королівське весілля
  • 4. Пробудження
  • 5. Остання пісня
  • 3. Королівське весілля

    Церемоніальна зала, в якій заради весілля кронпринца зібрався весь вищий світ, просто сяяла розкішним оздобленням. Але ще більше сяяло обличчя морського короля, неймовірно задоволеного тим, що таки приборкав сина, і той пообіцяв йому одружитися сьогодні, як того і наказують стародавні традиції.

    І ось дійство почалося!

    Брайн, одягнений в розкішні весільні одежі, стояв біля вівтаря поруч з Клайком, одяг якого наглухо закривав довгий чорний балахон з каптуром. Саме головний придворний чародій, разом з обраним асистентом, повинен був провести весільну церемонію принца.

    Коли дивакуваті музичні інструменти з величезних мушель заграли урочисту, але в той же час ніжну мелодію, з білосніжних дверей церемоніальної зали, довгою доріжкою, неквапно рушила леді Мілера. А слідом за нею і я – та сама асистентка Клайка. Король дуже здивувався, коли чарівник вранці перед церемонією попросив його замінити асистента сестрою Зайли. Мотивував він це якимись чарівницькими термінами, половину з яких, судячи з виразу обличчя, не зрозумів і сам морський правитель... як мінімум половину.

    Проте цього вистачило, та й причин заперечувати в Октарія не було, тож свою згоду на заміну він дав. А тому все, про що нам тепер слід було турбуватися, це всього лише наслідки!

    І ось, коли Мілера стала на місце нареченої, а ми з Клайком – між ними з Брайном, на півкроку позаду, – церемонія почалася: наречений і наречена почали читати шлюбні обітниці.

    Вся сіль трюку, який ми прокручували, полягала в однієї простої деталі: із зали здавалося, ніби Брайн і Мілера присягають у вічній любові до труни з мушель один одному. Але насправді обидва вони стояли не прямо, а в півоберта. Таким чином, Брайн голосно, не шкодуючи голосових зв'язок, вимовляв весільні обітниці, адресовані мені, а Мілера – Клайку. Ми ж, продовжуючи зображати статуї в чорних балахонах, тихенько ворушили губами, вимовляючи відповідні обітниці: я – Брайнові, а Клайк – Мілері.

    А потім настав фінальний, ключовий момент церемонії.

    Одним різким рухом ми з Клайком зірвали з себе чорні балахони! І перш ніж будь-хто встиг задатися питанням, а чого це раптом асистентка у весільній сукні, та ще й не гіршій за сукні благородної леді... ми з Брайном, а за півметра від нас і Клайк з Мілерою, швиденько обмінялися обручками, а потім і поцілунками. Одночасно з цим чарівник змахнув рукою, обсипавши нас сріблястими іскрами вінчального закляття, яке завершило весільну церемонію!

    – Брайне, Іро, оголошую вас чоловіком та дружиною! Ну і... Я, Мілеро, нас я теж оголошую чоловіком та дружиною, – урочисто вимовив Клайк, остаточно підірвавши мізки всім присутнім.

    – Ти хоч розумієш, що накоїв? – прошипів король, люто витріщаючись на Брайна очима не меншими, ніж у Малого.

    – Одружився, як ти і хотів, – гмикнув принц, всім своїм виглядом не приховуючи глузування. – Та ще й через місяць після свого вісімнадцятиріччя, як того і вимагають давні традиції.

    – Ти що, знущаєшся? – заволав король. І здається Брайнові зараз коштувало неймовірних зусиль просто взяти та й не відповісти: «Ну так, а що?».

    Після того, як церемонія закінчилася, загальний ступор помітно затягнувся, і ми вирішили скористатися ним, щоб тихенько звалити. Але не вийшло! Схопившись зі свого місця, Октарій урочисто привітав усіх з церемонією, що відбулася, та запросив пройти на бенкет в королівські сади. А нас чотирьох, буквально за шкірку, потягнув до свого кабінету, де й влаштував розбори з громом та блискавкою. І поки Брайн, не приховуючи того, смакував відвертим троллінгом батька, я нервово гиготала, дивлячись на плетену з бісеру коралову гілочку, що стояла на його робочому столі. Так-так, ту саму, яку плела перед своїм відбуттям на суходіл. Це що ж виходить, її мені в подарунок для короля замовляли?

    – А як же Мілера, твоя законна наречена? – не вгамовувався морської правитель.

    – А-а-а, тато, ти що, не помітив? Адже вона теж сьогодні заміж вийшла. Та ще й одночасно зі мною. Ото збіг такий! І все як того велять традиції: кронпринц і його законна наречена, стоячи перед одним вівтарем, одночасно уклали шлюб. Ну а що з різними людьми – то це ж такі дрібниці!

    – БРА-А-АЙНЕ! – закричав Октарій, схоже, вже готовий рвати на собі волосся.

    – Так-так, я Брайн, твій син. А це – моя дружина, Іра. І он там стоять Клайк та його дружина Мілера...

    – Прокляття, Клайку! – відчайдушно затараторив король, розвернувшись до чародія. – Ну гаразд Брайн, він давно поводиться так, що всі наші предки в гробницях дзиґою крутяться. Але ти... Клайку, як ти міг? Я ж розраховував на тебе, як на дорослого, розумного чоловіка!

    – Батьку, поясни мені, то в чому проблема? – хитро поцікавився Брайн. – Придворний чародій завжди був достойною партією навіть для принцеси, тож леді Мілера отримала гідного чоловіка.

    – В той час як кронпринц!..

    – ...Одружився з відважною героїнею, яка здобула перемогу над жахливою відьмою Зайлою, – парирував парубок. – А ще майстрині, чию майстерність, судячи з усього, навіть ти оцінив, – підморгнув Брайн, поглядом вказавши на ту саму коралову гілочку. Мабуть зрозумівши натяк, король заскрипів зубами. Але хоч саморобку викидати у вікно не став – буду сподіватися тому, що вона йому справді дуже подобалася.

    – Ваша Величносте, і все ж, ви трохи... як би це сказати... робите з креветки синього кита, – делікатно промовив Клайк. – Як на мене, своїм вчинком Іра довела, що вона гідна стати нареченою для принца. Зрештою, історія пам'ятає декілька прецедентів, коли герої, які рятували морське дно від страшної загрози, в нагороду отримували титул і руку принцеси. То чим вам не дотримання сімейних традицій? Ну а що стосується Мілери, то, як Брайн правильно підмітив, її охоче взяв за дружину перший придворний чародій. Тож інцидент вичерпаний з усіх боків.

    Схоже остаточно розгубившись, Октарій уже готовий був вибухнути черговою істерикою... аж раптом у двері кабінету постукали.

    – Хто там? – роздратовано гаркнув правитель.

    – Ваша величносте, ваша присутність терміново необхідна на церемонії відкриття банкету. Гості починають нервувати, – злякано промовив секретар, зважившись просунути в дверний отвір одну лише голову.

    – Добре, зараз буду, – строго відрізав король. А потім, повернувшись до нас, сказав: – Зараз всі ми, дружно посміхаючись, вирушимо відкривати банкет. Після чого повернемося сюди та продовжимо нашу розмову. Все ясно?

    – Звичайно, батьку. Я буду тільки радий з тобою поговорити зайві двійко хвилин, – широко посміхнувся Брайн з виразом обличчя наївної коряки.

    Висловлюючись такими експресивними слівцями, що вудильники в клітках просто дивом не повиздихали, король пропустив нас вперед і рушив слідом за нами – напевно щоб бути впевненим, що ми нікуди не втечемо, поки він не бачить.

    За кілька хвилин всі ми сиділи за великим столом. Притому оперативно перенакритим на п'ять персон, замість трьох. І за ним король розташувався посередині, в той час як нас з Брайном всадив по праву від себе руку, а Клайка та Мілеру – по ліву.

    Його промова була дуже довгою. А ще настільки пафосною і захопленою, що напевно всі гості справді повірили, ніби все сьогодні йшло за планом, і ніяких, навіть найдрібніших форс-мажорів, не було. Та й взагалі, тут таке свято: не тільки син з відважною героїнею, яка перемогла Зайлу, одружився, а ще й перший придворний чародій відхопив собі таку чарівну наречену, як леді Мілера!

    Зізнаюся, король Октарій дійсно був природженим політиком: його мистецтву триндіти можна було тільки позаздрити. І єдиними, хто загального ентузіазму не дуже розділяли, були батьки Мілери, яких про цей несподіваний поворот ніхто не попереджав.

    Кілька хвилин по тому, коли почалися танці, а увага до головного столу вже не була такою пильною, ми з Брайном спробували тихенько вшитися. Але життя нас трошки обламало! Прямо перед нами вискочила ніхто інша, як Дженніфер, яка нині перебувала в тілі, яке я «носила» кілька довгих місяців. Цікаво, і як її взагалі на весілля пропустили?

    – Хай! То це ти і є та Іра, так? – заторохтіла дівчина.

    – Вона сама, – підтвердила я.

    – Ну вау же! – підстрибнула дівчина.

    – Що... вау? – здивовано закліпала я.

    – Те, що завдяки тобі моє життя так кульно змінилася! Мені було взагалі паршиво, в житті нічого нормального не відбувалося, та ще й хлопець кинув. А мені хотілося чогось незвичайного. І тут тобі РАЗ – я потрапила на морське дно і стала русалонькою!

    – Не думаю, що нас можна назвати «русалоньками», – делікатно вимовила я.

    – Ой, та яка різниця? – засміялася Дженніфер. – Але фак, мене напрягає знаєш що? Це я тут повинна була за принца вийти! І взагалі…

    Але суворий вираз обличчя короля вдало перервав словесний понос цієї панянки. А ще його перервали двійко вартових, які буквально з’явилися між нами. Невдоволено надувши щічки, Дженніфер погребла назад на своє місце, де і повисла на руці у Флайка. І напевно йому дійсно можна було б поспівчувати... ось тільки він, схоже, був не проти позалицятись до будь-якої дівчини, яка опинилася в тілі Зайли.

    Нам же король, як і Клайку з Мілерою, наказав іти за ним. Але вже на вході до кабінету попросив мене почекати тут, опісля зачинився там з цими трьома... а ще, як я зрозуміла, з батьками Мілери, які, схоже, саме дозріли для гучного скандалу.

    Все вказувало на те, що їхній діалог триватиме довго. Тож я, сівши на дивані в коридорі, вирішила просто почекати... аж раптом почула до болю знайомий голос.

    – Іро, нам треба поговорити, – строго сказав Флайк, пропалюючи мене тим самим поглядом, від якого мене затрусило.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.