Йенка й Амур

Чоловік витягає Йенку з машини на руках і кладе на вже пожухлу від сонця траву. Йенка, або Йеніфер, - молода німецька вівчарка з сумними карими очима і вологим чорним носом. Позаду – вивіз її з зони обстрілів, аварія, пошук ветеринара в прифронтовому місті, три операції. Тому Йенка мовчазна і покірна, вона не очікує від майбутнього нічого доброго.

- Все, ти тепер живеш тут. Підводься, походи, не придурюйся, - бадьоро звертається чоловік до собаки, - Мені ще сумки тягати і їжу нам готувати.

Йенка, важко підводиться, шкандибає на трьох лапах до чоловіка, притискає вуха, торкається вологим носом його руки, зазирає в людські очі. В Йенчиних очах – сум всього світу. Це – її останній захист.

- Та знаю, що тягне. Але ж вже загоїлось, як на собаці! Навіть хутро нове виросло! Чи хочеш ото киснути як старий борщ? – розмовляє з нею чоловік.

Йенка знає що таке борщ, але як це «киснути» - не розуміє. Проте вона чудово розуміє, що шкутильгання й сумні очі додають їй купу привілеїв: завжди щось смачненьке в мисці, по сходах можуть носити на руках, з килимка коло дивану, а іноді навіть з самого дивану, не ганяють. Тому вона, театрально важко зітхнувши, розлягається під старою вишнею, кладе велику голову на передні лапи і задрімує.

З цього стану її виводить чітка вказівка:

- На річку! Купатись!

Йенка не знає де та річка, можливо, навіть не знає що це таке взагалі. Вона знає що таке вибухи, рипіння тормозів машини, біль. Тому вона, притиснувши вуха, понуро бреде за чоловіком крутою стежкою, до останнього сподіваючись, що таки згледяться і понесуть. Байдужа до води, вона вже готова впасти на бік з всесвітнім сумом у вологих карих очах, як з-за кущів з’являється Він.

Амур, чистокровний «німець» легко трусить стежкою, як і личить справжньому принцу крові. За ним, як завжди, тягнеться його почет, що складається з місцевих «двортер’єрів»: кудлатої фаворитки Альми і зовсім молодого Шуріка. Побачивши Йенку, Амур на мить завмирає, потім високо піднімає гордовиту голову витягає хвоста й несеться, ледь торкаючись землі, піднімаючи ноги як кінь на змаганнях. Трохи не долетівши до нас, він різко повертає до річки й, піднявши фонтан бризок, розвертається на мілині так, аби було видно всю його чудову поставу й завмирає. Косячи оком на Йенку, він перевіряє результат своїх зусиль.

Йенка , ошелешена такою виставою, настовбурчує вуха і, миттєво забувши про всесвітній сум, несеться на всіх чотирьох лапах, трохи гальмує, обережно заходить в воду, здивовано ловить її пащею … Вони вдвох носяться по мілині, розбризкуючи вечірне сонце, валяються на траві, грають.

Альма одразу розумівши, що вона вже колишня фаворитка, із сумним зітханням лягає в зарості диких квітів. Шурік відбігає на певну відстань і намагається відтворити відточені рухи принца. Але Амуру вже не до них.

Додому Амур з Йенкою біжать разом, вверх тією самою крутою стежкою. Спостерігаючи за ними, чоловік посміхається й каже:

- Здається, Йенка знайшла собі індивідуального тренера!

Ми сміємось, Йенка веде вухом: чи то про мене мова?