у світ цмфровому
РЕПЛІКА.
переглянув свої давні записи про незнищенність інформації...
цікаві думки...
але застарілі - бо так я вже не вважаю...
тим більше - існує інший погляд щодо цього, зовсім вже протилежний...і це породжує спротив, сумніви та хаос...
відмахуюся від тих своїх давніх думок - мені вистачає московитської війни, паранойї всього населення московії, кремлівської істерії...а нині все це підсилюється тривожним, поганим відчуттям від світового тиску, примусом "миролюбної" суспільності до якихось то "домовленостей" із хворими на всю голову істотами, генетично запрограмованими на знищення мене як українця, на знищення моєї держави...і люди моєї Батьківщини у більшості своїй погоджуються із цим, підтримують заклик до таких "перемовин" (з ким?!!!,,,)...хоча й стверджують, що "із терористами перемовини не ведуться. вони апріорі неможливі"...та, виходить, що можливі...і така суперечність сіє в душі безвихідь, біль та зневіру у здоровий глузд людства...
там, у моїх давніх записках є ще про те, що усе смертне і колись таки закінчується і що саме ця інформація про тимчасовість усього вічного - вічна...а ще про те, наче в інформативному, на перший погляд, хаотичному перетворені ми перебуваємо у вічному русі до досконалості - то ж, ми не вічні, але й не даремні у космосі життєтворення...з іншого боку - в якій би іпостасі не перебувала людина, вона явище взагалі тимчасове...
то ж, людина - тимчасовість та водночас недаремна у Всесвіті?...та чи корисна?...питання відкрите...але не риторичне - десь є відповідь та поки ми не знаємо де...ми не шукаємо її - живемо тепер та зараз, у своїх проблемах напівглухі, напівсліпі, балакучі до галасливості...так воно виглядає у сучасності...відбувається якась незрозуміла романтизація збочення...коли стурбовано спостерігаємо злочинні дії одної сторони, а потерпаючу від злочину іншу, що відповіла агресору належним чином засуджуємо...бо нам вбивство - жах, покарання ж вбивці - злочин...злочинність в сьогоденні - розуміння відносне...вбивці усі та ніхто...що стимулює цей погляд?...звідки це?...наша сутність хижака?...чи навпаки - спрацьовує інстинкт боягуза?... коли боязно впускати у "свій світ" дискомфорт, небажання порушувати миру та спокою, встановленого порядку, затишку навколо власного "Я"?... ...хтозна...хтозна...
****************************************************************************
У СВІТІ ЦИФРОВОМУ...
буття - відходи, викиди кипінь
в містеріях хімічних перетворень
матерій білих, чорних, різнокольорових
у розмаїтті форм та обрисів, та контурів на темному сувою,
на фоні зір згасаючих та нових,
пробоїн, дір,
в яких зникає час і простір...
і лише там,
у світі цифровому -
левітаційний плин,
в безмежність сходи чисел,
в яких пояснення всього,
всіх загадок і таїн
безодні Всесвіту,
колапсу та відроджень
рухливості,
котра прямує в нерухомість.
світ цифровий -
абстракція буття, ілюзія,
несправжність та паранормальність,
фантазії з уявлень,
парадокс
гармонії і тиші
у галасливих прагненнях стрімких
безмежних вдосконалень
і пояснень
нікчемності буття у протиріччях,
в кострищах де згорає
самотність, суєта в гармидері юрми,
хаос стовпотворіння.
в якому ноумен провіщений -
в загубі,
у безвісті, в банальностях,
в лайні та колотнечі.
в халепі, у страху переоцінок
з пересуду в розгубі тане він.
та випаданням в осад
бурхливого життя
вбудований в будові мертвих чисел
феноменом у світі цифровому.......
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!