Дорімурандо

Одного разу, десь у куточку нашого світу народився хлопчик. Нічим особливим на фоні інших він не відрізнявся: ні зовнішньо, ні талантами. Проте єдине що він мав змалечку відмінного — жага змін.

Хлопець наскільки палав до справ, так бажав зробити світ краще, що будучи дитиною він вже проявляв бажання творити. Глянувши на це, батьки дали йому ім'я, що характеризує його особистість — Хотто.

Будучи маленьким хлопчиком він завжди хотів щось спробувати, щось перевірити, завжди кудись влізав та все його цікавило. Найперше що зацікавило Хотто це фарби. Звичайно, картин чи шедеврів він не малював, проте для його світогляду це було більше, ніж достатньо.

Сама родина була не те що би бідна, проте дозволити собі багато купити теж не могла. Хотто наскільки часто щось пробував намалювати чи спробувати якось змінити стиль, використовував весь папір з дому, за що не раз вислуховував нотатки від батьків. Але це все не зупиняло хлопця пробувати щось нове для себе. Проте роки йшли.

З часом Хотто захотів спробувати щось більше, ніж малювати, та пробувати знайти своє призначення в житті. Першим кроком в цьому стала творчість. Хлопець поглибився у читання книг, віршів, у правила граматики та письма, почав працювати над покращенням української мови. І от, у віці дев'яти років Хотто написав свій перший вірш «Літо», описуючи а ньому всю його чарівність та насолоду.

Згадуючи родину, хочеться сказати що хлопець був єдиною дитиною в сім'ї, проте батьки його недолюблювали. Вони рідко проводили з ним часу, часто сварилися між собою та залишали хлопчину самого. Хотто не ображався через це, адже звик жити в таких умовах, так що в цей час він займався власними справами.

В школі нашого героя спідкала не менш лиха доля.. Ще з перших років навчання його почали ображати однолітки та підставляти його у різних проявах. А все через те, що його вчителька завжди виділяла хлопця серед решти, називаючи його найрозумнішим, ставлячи його перед всіма: «От з нього вам треба брати приклад!». Такі дії породили в дітях бажання помсти та злості на Хотто, за те що він так себе проявляє перед вчителькою та робить з себе кращого за них.

Через ці події в школі хлопець не мав жодного друга, часто потрапляв у бійки, хоч і взагалі ніяк не бажав битися чи кривдити когось. Він говорив про це батькам, але вони лише відповіли, що це якась нісенітниця, нехай краще піде готуватися до наступного дня.

Розчарований в житті, Хотто закрившись в кімнаті сів писати вірш «Криваві будні», де описав своє життя в образі миші, яка постійно тікає від кота, та врешті не може вирватися і програє. Дописавши, він закрив свій блокнот, але за мить до цього на сторінки встигли впасти кілька сльозин, що приземлилися якраз на назві. Ці сльози утворили плями, що дали ще більшого символізму «кривавій буденності», в якій проживає юнак.

Так продовжувалося з дня в день, в результаті чого хлопець впав в депресію. Його перестала цікавити творчість, він більше не радів навколишньому світлові, все довкола набуло темного відтінку. Здавалося, що цей світ більше ніколи не набуде кольорів, а все життя хлопця — просто марне.

В один із днів Хотто почав вивчення програмування, ще до моменту депресії, так як хотів створити щось справді унікальне. І от, сумуючи біля свого столу, герой наткнувся на свій блокнот, відкритий на сторінках ідей гри. Трішки перегорнувши сторінок, у хлопчини з'явилася ідея:

«Якщо я не можу змінити наш світ на краще, чому би мені не створити власний!?».

Ця думка породила в Хотто щось нове. Очі палали полум'ям, серце забилося швидше, а світ навколо засяяв по-іншому.. Та так, як ніколи ще не сяяв! Від тих пір хлопець почав продумувати план своєї гри, аби зробити цей світ — ідеальним. Це має бути місце, де кожному, хто не зміг знайти себе тут, місце, де будуть раді всім тим кинутим, ображеним, окривавленим долею людям. Це має бути світ мрій, аби кожному знайшлося місце для існування та саме головне — можливості бути ким забажаєш лише сам ти!

Роки йдуть, робота триває. Хотто підготував всі ідеї та готовий приступити до роботи. В першу чергу хлопець накинув каркас, на якому буде триматися вся гра, основні елементи, основні об'єкти, та цілі. Тим часом за вікном почалася сильна гроза. Батько ще не повернувся з роботи. Через тридцять хвилин у двері чути швидкий стукіт з благанням відкрити двері. Хлопець, працюючи за комп'ютером встає відкрити двері, але в цей момент у будинок потрапляє блискавка, що миттєво вбиває юнака. Мати відкриває двері, батько, весь мокрий після дощу заходить глянути чи готовий до школи хлопець і тут же завмирає на місці. Мокрий зонт падає додолу. На дивний шум приходить матір, яка бачить картину:

Мертва дитина лежить на підлозі, біля палаючого комп'ютера.

Цей жах на очах у батьків не опишеш ніякими словами. Це вперше, коли вони проявили неабияку стурбованість стосовно власного сина, якого вони вже більше не зможуть почути.

Батько з криками почав винити дружину що саме вона винна в смерті їхнього сина та те, що вона недогляділа за ним. Вона ж, з мокрими очима, просто покинула кімнату.

На похорон приїхали не лише батьки, а й деякі однокласники хлопця. Вони також принесли квіти та сказали прощальні слова, проте від сорому за свої дії перед ним вони не могли підняти очей на могилу. Найбільше ридала матір. Після всіх процедур і поминального столу, вона знову прийшла сама до могили. Єдине що вона сказала:

— Сину, мені дуже шкода що я була поганою матір'ю для тебе, я справді не знала що таке турбота та увага до тебе. Я справді шкодую про це.

На пам'ять мати залишила свій хрестик на могилці, та повільним темпом покинула цвинтар.