Щось у цьому світі не так...

Бах!

Двері аж розкололися навпіл від вибухівки, запхнутої Віто у замкову щілину. Сьогодні він перестарався, але немає часу на критику! У задимлену квартиру вривається загін ТС, або як їх називали у сиву давнину – спецпризначенці. Та й не дарма ми згадали про минуле. Група м. Гіббса отримала вже рутинне завдання:

«Район №5, вулиця 16D3/47 – деактивувати групу ненадійних елементів.»

У неофіційних примітках, корявим, неакуратним, але звичайним для більшості населення й тим паче надпрацівників, почерком було вишкрябано:

«6 консерв, утилізувати».

Постріл за пострілом, усе вивірено з маніакальною точністю та холоднокровністю. І от, за столом де велася бурхлива дискусія, підкріплювана найдешевшим спиртовим розчином (ці свині називають його алкоголь), лежать шість «готових» консерваторів. Не пройшло й хвилини, а все зроблено. Баста. Залишилася лиш маленька дрібниця. Це район «пролів», які ріжуть одне одного за шмат хліба. Дорі аж скривився, але окрім брів не схованих за РЗ-20-69, нічого не видало його відрази до найнижчого шару людства. «Най палають!» – подумав він і враз осікся: «А за що?».

– Віто, неси каністри! Прожаримо цей райончик!

Молодий боєць одразу ж кинувся до дверей аби якнайшвидше дістатися СМ. Такі машини їм видали лиш минулого року, року коли свіжоспечений піротехнік був зарахований у їх загін на місце старого пердуна, який до того ж виявився дезертиром.

Нестачу досвіду Віто ретельно ховав за машинальною покорою й на цей час, Гіббса все влаштовувало. Поки той возився з каністрами, Дорі вирішив оглянути «сцену правосуддя». Новий термін, явно новіший за погляд на життя цих консерв, сформований десь на початку століття, якщо не раніше. І зовсім інший, дикарський, не схожий на його, уродженця 2045 року й вирощеного у цих «нових» правильних реаліях. А чи були вони такими правильними?

Під рукою одного старця лежала, нічого собі, мапа. Та ще й паперова, таких Гіббс не бачив з дитинства. Рішуче відштовхнув руку мерця, та повисла у напівмороці місця. Щось впало на підлогу. Фотографія у рамці. І хто ж це зображений? А-а-а-а, це той, як його, Різан, ми минулого тижня його опрацювали. Так ви сумували? Нічого вже зустрілися… Але це так жорстоко… Такий цей світ.

Папір вже пожовтів, але фарба й написи збереглися, на диво гарно. Чи чим їх там малювали, ці мапи? Дорі прочитав:

«Політ чна мапа к аїн Європи станом а 2024 рік».

Двадцять четвертий – так давно й так недавно. 46 років? 36? Без обчислювальної машини важко, але його ще вчили арифметики у дитинстві. Зараз це непотрібно, є ж усі потрібні прилади поруч.

Навіщо писати, коли можна друкувати?

Навіщо дихати цим недоповітрям, коли є УРА?

І так далі, до нескінченості. Лозунги, що їх горланять усюди…

Гіббс дістав ТА, продиктував три слова й заховав пристрій назад. «Телефонні апарати» – кажуть їх винайшли 2039 року. Хоча такі, як ці особистості, заїкаються про 1973. Тоді розпалити багаття було досягненням, ви про що?

– Відійдіть. Поливаю.

Гіббс кинув мапу, яку так нормально й не розглянув і разом з двома ТС-шниками став у вхідних дверей. На чорних каністрах, принесених Віто, ще старої форми (нову мають ввести десь у 2072 році), було вибито «БЗР». Бензиномістка Запалювальна Речовина швидко розтікалася, топлячи у собі (наче молоко) все, що потраплялося на її шляху.

Віто дістав ФЗП, відрахував чотири ОД. Інші «одиниці довжини» скрутив у вихідне положення й поклав у сумку.

Окрім піротехніка всі вийшли у коридор, тягнучи за собою місткості з розбавленим бензином. Почали спускатися розбитими часом і взяттям сходами, що гармонійно вписувалися в обшарпаний вигляд під’їзду. Їх спини освітило зеленувате полум’я й чим далі вони спускалися, тим більше відтінок вогню змінювався на темно помаранчевий.

СМ завелася не з першого разу. Мотор пручався, але водій гепнувши по «торпеді», показав хто головний. І він також не забув вилаяти механіків, які ні чорта не можуть. Інші лиш посміювалися.

Напруга спала – завдання зроблено. Воно, як і попередні, було нескладним, але завжди може статися щось непередбачуване. Тому робота у ТС – ще який стрес.

Їхати до «справжнього міста» було з пів години, тож Дорі зайнявся написанням звіту по виконаній роботі. Різко машина зупиняється. Прям посеред автомагістралі, створюючи затор. Марко – велика «шафа», вискочив на проїжджу частину з гвинтівкою напоготові. Гіббс знає що зараз буде, і тому відвертається. Тільки не це! Тільки не зараз! Скільки можна! Постріл, ще один. Марко показав декілька жестів ПрЗ, мовляв: «Вбирайте це й швидко!». Заплигнув назад і СМ полетіла по дорозі далі. Вся сцена зайняла секунд двадцять. Четвертий закон про відстріл бродячих тварин у містах…

Гіббс скривився, але що поробиш, проти кодексу не попреш. Яким жорстоким він би не був. Вже без настрою, насуплений, чоловік завершив свій звіт декількома сухими реченнями й надіслав наверх.

Старі розвалюхи змінилися шедеврами архітектури. Що-що, а з дизайном будинків проблем не було. Різнобарвні, яскраві, гармонійні – вони радували око. Та й перехожі стали схожими на людей. Проли зникли – розквітла аристократія.

СМ припаркувалася на стоянці службового транспорту, очікуючи. Можливо навіть нового завдання. Але їх цікавила відповідь ЦК на звіт. Минуло двадцять хвилин, сорок. Нарешті аудіоповідомлення:

«Чудова робота. Сьогодні відпочивайте. Будьте готові до виклику вночі. ЦК»

Дорі зрадів можливості потрапити додому раніше, але до нічного виклику виникали питання. Це хто такий важливий, що його брати поночі? Неважливо, йому хотілось прогулятися. Тож він відпустив своїх підопічних й почимчикував тротуаром. Ті також були радісні – відсутність нагляду відкриває стільки можливостей…

Які ж красиві вулиці. Чисті, просторі – одне задоволення крокувати ними! Гіббс жив у прекрасному житловому комплексі, побудованому під час будівничого буму 2050 року. Сьомий поверх з якого відкривається феноменальний вид на місто. Днайпро завжди приємний у спогляданні. Якщо не дивитися аж за горизонт, де видно пригород, що димів і смердів.

Відчинив двері, увійшов. Нарешті можна зняти цей клятий РЗ-20-69. Ох… Свіже повітря. Дорі закашлявся й через силу натягнув респіратор назад. Як же той натирав!

Даміра палила. Стала жертвою тютюну ще давно… Але сьогодні все вийшло за рамки. Вся квартира у диму. Вона ж знає, що у мене триклята алергія на це «сучасне» паливо. І рекламний екран, що заявляв: «Відпадний аромат чаю з ледь відчутним жасминовим відтінком – це найкраще у Вашому житті! Елегантний присмак налаштує Вас на романтичний вайб…». – брехав. Бо, окрім астматичних приступів, Гіббс нічого не відчував. Яка в біса романтика, коли задихаєшся? Але момент залишається надовго у пам’яті, тут – щира правда, питань немає.

Вони тиждень хотіли одне одного, та ніяк не було часу. І сил. А тепер Гіббс не дихнути ні перднути не міг (пряма цитата). Ну нічого, що поробиш, прийдеться кохатися прямо у РЗ-шці. Цікаво, є хоча б одне місце, де б він міг зняти клятий респіратор. «Новий світ» ще не переборов цю проблему людства №3. А споглядаючи курців крізь «хмари» диму, думаєш – це ніколи не перебороти…

Дорі також так думав, допоки не розпочав процес. А потім й не звертав уваги навіть на те, що крізь пар бачив лиш її чорні кучері. Вона довго боролася з палінням, але з сучасних сигарет вже не «зістрибнути». Йому було жаль Даміру, він багато їй допомагав у цій боротьбі, але було очевидно – вона залишиться курцем.

У пориві пристрасті, вона ненароком збила респіратор з його голови й Дорі глибоко вдихнув диму. Видихнути вже не зміг…

Горло зуділо, штучний присмак жасмину вбивав. Бронхи зжималися й горіли. Очі полізли назовні, кашель розривав легені, руки хаотично намагалися намацати РЗ. Знайшов! Притиснув до носа – яка насолода!

Потроху він прийшов до тями. Посміялися й продовжили.

Проспали до вечора. Як же гарно бути ТС-шником – усім забезпечений, живи й насолоджуйся! Тільки Дорі так подумав, одразу задзвонив телефон. Довелося встати з ліжка, якраз і вікно відчинив на повну. Вітер приємно обгорнув тіло, тільки от лице було сховано.

– Дорі Гіббс слухає.

– Це по вашій роботі. Прийми «роздруківку».

Гіббс натиснув клавішу й принтер видав йому свіжонадрукований документ.

«Один з консерв, Фортер, мав сина. Малого мали нейтралізувати ви сьогодні вночі. Хлопця знайшли мертвим. Застрелився з рушниці. Серед причин: хвороба 16, звістка про смерть батька (пролами таке швидко поширюється). Як тільки перериють особисті речі, найцікавіше надішлю тобі. Ерен.»

Внизу примітка: «А вони з характером! Були…»

Дорі влігся на ліжко. Даміра спала, а він повністю занурився у свої роздуми.

Спочатку шестеро консерв з фотографією сьомого. Вони були друзями… Поминали свого друга, якого вбив ВІН. Потім собака, він взагалі нікого не чіпав. Кому той заважав? Тепер невиліковний хлопець доведений до самогубства… І це наш світлий світ? Може ми якось неправильно живемо? Ніби стільки щастя, а скільки смертей.

Знову запілікав принтер. Дорі вскочив, натиснув кнопку. До його ніг впав листок з чимось відсканованим. Ксерокопія якогось документа. Швидше записка, бо написано від руки. Нечітким, тремтячим, розірваним почерком. Розібрати було складно, літери були різного розміру, стрибали й танцювали, наступаючи одна одній на ногу. Але прищурившись Гіббс прочитав:

«МоЯ МРія:

СпоКІЙНо сидІТИ ВноЧІ, пИсати книгИ ЯкІ будуть оЧІкуваниМИ. У СвіТі де все РаДіснО, ВСІ ЖИВІ ЗДОРОВІ. НЕма смертей, триВОг. Тиша, спокІй. СвІт Де нЕ Буде СЕгреГАціЇ. СВІт де не будЕ НЕНавистІ.

ДЕ БУде любоВ. ДЕ будЕ ЖиттЯ.

Де я зможУ Пити каВУ Зранку чи вночІ, спогЛЯДаючи падаЮЧИЙ СнІг.»

Дорі здригнувся. Стрибаючі літери лякали, але зміст був жахливішим. Для цього хлопця недосяжною мрією було те, що Гіббс робив щодня. Ті речі, які ну НАЙБАЗОВІШІ!!! Це ж не щось надзвичайне, як от отримання ліцензії на творчість. А лише гаряча кава зранку…

Що ж це за світ, де кажуть що всім гарно, а виходить що хтось мріє про те, що для інших норма?

Дорі Гіббс поглянув у вікно. Силует хлопця не відпускав… Далеко палали квартали таких людей як він, але їм не пощастило. Він їх спалив… А яке ж він мав право? Що вони робили не так? Пили спиртовий розчин, казали погані речі про СУ? Так таке й в темних кулуарах ТС відбувається… Не такі проли й демони, взагалі – вони такі ж люди, як ми, аристократи. А який же він, містер Дорі Гіббс? Вбив батька, довівши цим дитину до самогубства. Невиліковно хворого мрійника, який лиш хотів жити звичайним життям. У цьому триклятому «прекрасному» світі.

Ні, щось у цьому світі не так…

Зовсім не так…

Словник службових термінів ТС, використаних у творі:

РЗ-20-69 – професійний респіратор, розроблений у 2069 році, спеціально для підрозділів ТС.

Консерви – професійний сленг працівників ТС. Скорочено від «консерватори», себто люди які не згодні з новим порядком й трактуванням історії.

СМ – Спеціальна Машина. Використовується малими групами кілерів ТС.

УРА – Універсальний Респіраторний Апарат.

ТА – Телефонний Апарат.

ФЗП – Фактичний Запалювальний Пристрій.

ПрЗ – Прибиральні Загони.

ЦК – Центральний Комітет.

Роздруківка – документ надісланий бездротовим зв’язком. Як тільки адресат натискає кнопку «прийняти», принтер одразу друкує документ. Використовується у ТС і ЦК.

Хвороба 16 – стандартизована назва раку.