Корона Медіаносу. Легенда про Владичицю Воронів

Релі сиділа перед столиком із дзеркалом у своїх покоях. Мей працювала над її зачіскою. Макіяж дівчини уже був готовий, та одягнена вона була все ще в просте лляне плаття. Сукня на свято висіла поруч із ширмою для перевдягання. Взявши із столика кілька невидимок, Мей поцікавилася, позираючи на відображення обличчя Релі в дзеркалі:

― Ваша Величносте, ви готові?

― Скільки мені казати тобі, Мей, що я для тебе просто Релі.

Мей злегка всміхнулася, проте сказала:

― Я не можу, Ваша Величносте. Скільки б ви не…

Та принцеса вирішила відповісти на запитання:

― Ох… певна річ я не готова, Мей! Я не розумію, чому Маріетта раптом погодилася провести свято для людей… і з якого дива приїхали дід з бабусею… їх ніколи не було на святкуваннях!

Мей лиш повела бровою, продовжуючи займатись зачіскою.

― Тож, який у вас план? Як ви збираєтеся зупинити Ізадору Лоран?

― Згідно із даних розвідки, вони не нападуть так скоро… я думаю, що просто пообіцяю королеві Мерідії зібрати докази проти Маріетти.

― …

Звісно, це було логічно. Та Релі цілковито ігнорувала той факт, що вони жили у світі, в якому за гріхи однієї людини нерідко відповідало ціле королівство.

― Ваша Величносте, з чого б це мало спрацювати? ― раптом поставила вкрай нехарактерне для служниці питання Мей. ― Чому ви думаєте, що Ізадора стане бодай вас слухати?

― Тоді я стану на коліна і вибачусь перед нею за все наше королівство, ― просто відповіла Релі.

Та Мей аж відступила крок назад.

― Ваша Величносте!

― Що? Мей… ― Релі розвернулася до неї.

― Так… так справи не ведуться! Викрадених заклинателів Її Високість переправляла в Нордесте, ви самі сказали! Цей скандал охопив всю Лантею, якщо ви почнете вибачатись, це спровокує ще більший конфлікт!

Хоч служанці по суті, і не личило втручатися в рішення королівських осіб, Мей для Релі завжди була кимось більшим, ніж просто служницею. Принцеса опустила очі й почала думати вголос:

― Тоді… чого хочуть Маріетта та Ізадора? Моя мачуха завжди прагнула трону. Без таємного бізнесу у нас немає фінансів. Але поки що у нас іще є армія. І у Мерідії теж. А ще у нас є спільний ворог. Який захопив торгівельно потрібні нам землі на Континенті. Ми могли б об’єднатися і відвоювати їх, а за одно й поновити торгівельні відносини.

― Але ж… ― замислилася Мей, знову приступивши до зачіски принцеси. ― Мерідії начхати на Континент! Їх цікавлять наші землі! І завжди цікавили! Наша земля найпридатніша, тут росте все необхідне для проживання, вони ж голодують! Їм нецікаво, що там далі, коли в них під носом є Медіанос!

Релі здивовано зиркнула на служницю. Мей була родом з Араменту, маленької держави на півдні Континенту, яка вже давно перебуває під гнітом імперії Асавейра. І… вона ніколи не говорила про Медіанос, як про її землі. І хоч і підтримувала всі розмови з Релі, проте старанно уникала політичних тем.

Що ж сталося зараз, що вона… Релі вирішила продовжити розмову:

― Тоді… імператор Асавейри рано чи пізно прийде, і якщо в той час ми будемо у війні, він легко підкорить нас усіх.

Мей тугіше затягнула зачіску:

― Саме так, принцесо. Тому потрібно розбити їх зараз. Поки у нас є армія і кошти. Мерідіанці ― народ пустелі. Поки їхні вояки дійдуть до нас, то будуть виснажені дорогою… заставши зненацька, ми переб’ємо їх за раз!

Релі м’яко зауважила:

― Я знаю. Та я не збираюся допускати кровопролиття.

Мей закінчила із зачіскою і засунула всі шухляди у столику для макіяжу.

― Але ж це вороги! У нас будуть геть незначні втрати… превентивний удар ― цілком логічна стратегія…

― Ні, ― раптом перебила її принцеса.

Мей уважно поглянула на неї:

― Ви збираєтеся ризикнути життями наших громадян… жалкуючи натомість покінчити із ворогами, навіть не почавши війни?

Релі повернулася, аби поглянути на служницю і проговорити із впевненістю:

― Життя кожного важливе, Мей. Я поклялася, що захищатиму усіх.

Мей сприйняла ці слова уже з більшою згодою:

― Шляху назад не буде, Ваша величносте. Як тільки ви… ― вона говорила аж надто неподібно на себе…

― Я все вирішила, Мей, ― спокійно змахнула головою Релі. На її обличчі промайнула усмішка. ― Не тобі мені заперечувати.

І Мей не стала заперечувати. Лиш провела принцесу до гардеробної і допомогла одягнути сукню.

З-за ширми Релі вийшла неймовірною красунею. Небесно-голубе пишне плаття мало вміру відкритий верх, вишукані прозорі рукавчики і поділ із напівпрозорого повітряного матеріалу, що покривав нижній шар блискучої голубої тканини. Легкий макіяж очей та обличчя в цілому лише додавав образу принцеси витонченості та ніжності. Одягнувши кришталеві черевички, принцеса була готова відправлятися на свято.

Та, звісно, іти туди сама вона не мала наміру:

― Що ж, я готова, залишилося причепурити і тебе, Мей.

Служниця відрізнялася винятковою східною красою, тож її обличчя в принципі не потребувало ніякого макіяжу. Потрібно було лиш гарно вкласти волосся та одягнути сукню. Її принцеса обрала спеціально для служниці-подруги ще кілька днів тому. Вона очікувала, що Мей прямо зараз піде переодягатись, проте служниця раптово наблизилася і проказала, дістаючи щось з-за спини.

― Відправляйся на свято першою. Я тебе наздожену. Та спершу… ― вона дістала з-за спини дивний чорний зігнутий кинджал із символами на клинку. Релі різко насупилася, не розуміючи, звідки він узагалі взявся… та Мей уже ткнула його руків’я в тендітні руки принцеси, одночасно передаючи їй і мішечок цянь-кунь, замаскований під ідеальний аксесуар до сукні. Тепер-то принцеса второпала, звідки взявся кинджал, але…

Якого біса?!

― Часи надто непередбачувані, ― раптом зронила Мей. ― Пообіцяй, що він залишатиметься в тебе.

І поглянула на принцесу так, мовби то було не якесь там прохання, а питання життя і смерті.

Обличчя Релі вкрилось збентеженням… вона нічого не розуміла. Проте неждано таки схопила кинджал і взялася його із захопленням роздивлятись. А тоді й випалила, мило усміхаючись:

― Ну, якщо ти просиш мене про це, Мей, тоді я обов’язково його візьму, ― принцеса провернула кинджал у руці, розглядаючи його символи. ― Яка краса. Це неймовірно виняткова робота. Звідки ж він узявся?

― …

Мей знадобилася секунда, аби усвідомити, що Релі дійсно погодилася взяти кинджал. Більше того, вона просто засунула його в мішечок цянь-кунь і, стягнувши його, одягнула собі на руку. Закусивши губу, Мей кинула якимось віддаленим голосом:

― Всього лиш зачаклований кинджал, який мені вдалося вторгувати на ринку. Ніхто не знає його походження, але, кажуть, що він вбиває будь-яку нечисть. Тож я подумала, що…

― У такому разі, маю припустити, що він дістався тобі не задарма, ― раптом сказала Релі, хапаючи із столика з дзеркалом свою маску, цього разу не воронячу, а витончену світло-голубу із блискітками та пір’ям. ― Я берегтиму його, як зіницю ока! Це найкращий подарунок з нагоди свята Миру! Що ж… я чекатиму тебе внизу. Прошу, поквапся!

І, подарувавши подрузі ще одну милу усмішку, Релі крутнулася на підборах і почимчикувала геть.

Щойно вона вийшла з покоїв, Мей окутала хвиля фіолетового диму. Коли ж він зник, на його місці уже стояла зовсім не служниця з Араменту, а… темна магиня з очима кольору яскраво-жовтого бурштину.

Ірвін.