Серійні вбивці

Джеффрі Лайонел Дамер – найстрашніший серійний вбивця США, який діяв у період з 1987 по 1991 рік, але перше вбивство скоїв у 1978, після чого послідувала довга перерва у майже десять років. Народився Джеффрі 21 травня 1960 року, а помер у в’язниці 28 листопада 1994 від руки співкамерника Крістофера Скарвера. Його жертвами були юнаки та чоловіки, що проживали у Мілвокі. Злочини Джеффрі Дамера відрізнялись особливою жорстокістю, оскільки трупи більшості своїх жертв він ґвалтував і вживав у їжу. Суд призначив Джеффрі 15 довічних термінів у якості покарання, аби жорстокий злочинець в жодному разі не зміг вибратись із в’язниці. Під час обстежень йому діагностували прикордонний розлад особистості, шизотиповий розлад особистості, але це не заввадило призначити покарання.

Жертви:

o Стівен Гікс 18р 1978, 18 червня

o Стівен Туомі 25р 1987, 20 листопада

o Джеймс Докстейтор 14р 1988, 16 січня

o Річард Герреро 22р 1988, 24 березня

o Ентоні Сірс 24р 1989, 25 березня

o Рікі Бікс 32р 1990, 20 травня

o Едвард Сміт 27р 1990, 14 червня

o Ернест Міллер 22р 1990, 2 вересня

o Девід Томас 22р 1990, 24 вересня

o Кертіс Строутер 17р 1991, 18 лютого

o Еррол Ліндсі 19р 1991, 7 квітня

o Тоні Г'юз 31р 1991, 24 травня

o Конерак Синтасомфон 14р 1991, 27 травня

o Метт Тернер 20р 1991, 30 червня

o Джеремія Вайнбергер 23р 1991, 5 липня

o Олівер Лейсі 24р 1991, 15 липня

o Джозеф Брейдхофт 25р 1991, 19 липня

18 червня 1978 року

Чоловік на ім’я Стівен Гікс прямував до парку Чіппева-Лейк, де проходив рок-концерт. Йшов він попри дорогу, де пробував зупинити хоч когось, аби дістатися на концерт автостопом. Стівену на той момент було 19 років. Аж раптом біля нього зупинилось авто, в якому сидів молодий чоловік, який запропонував підвезти Стівена до парку, але перед тим вони мали б випити пива у будинку невідомого. Стівен згодився. Під час знайомства виявилось, що невідомим був Джеффрі Дамер, який всього три тижні тому закінчив школу, але вже мав персональне житло. Джеффрі пробував виявляти знаки сексуальної уваги до Стівена, але той цього не помічав, оскільки був гетеросексуальним.

Випивши декілька стаканів пива у Дамера вдома, Стівен виявив бажання піти, але тоді, коли той сидів на стільці Джеффрі вдарив його 4.5 кілограмовою гантелею по голові, після чого задушив, а потім повністю роздягнув. Коли Стівен був повністю оголений Джеффрі почав “досліджувати” його груди, а потім став мастурбувати на мертве тіло. Тільки через три години опісля смерті Дамер відніс Стівена до підвалу де наступного дня розчленував його.

Залишки своєї жертви він поховав на задньому дворі. Кілька тижнів по тому він розкопав могилу та відокремив м’ясо від кісток, яке потім розчинив у кислоті, опісля змивши в унітаз, а кістки розколов кувалдою та розкидав у лісі за будинком.

Пізніше у річку Куяхога потрапили намисто Стівена та ніж, яким він був розчленований.

З 20 листопада 1987 року Джеффрі проживав у бабусі у Вест-Алісі, де познайомився у барі з 25-ти річним хлопцем на ім’я Стівен Туомі. Він вмовив хлопця поїхати до готелю “Амбасадор” у Мілвокі, де орендував кімнату на ніч.

Джеффрі не мав наміру вбивати Стівена, тільки накачати його наркотиками, роздягнути та покласти на ліжко біля себе. Після чого він планував зайнятись мастурбацією і “дослідженням” тіла своєї нової жертви.

Але наступного ранку, прокинувшись, Дамер побачив мертвого Стівена, у якого була роздавлена грудна клітина та безліч темно-синіх синців на тілі. Поглянувши на себе Джеффрі виявив, що у нього на кутику рота засохла кров, а кулаки та передпліччя були покриті багровими синцями.

Не зважаючи на переляк Джеффрі звільнив валізу від речей та помістив туди тіло хлопця, після чого відвіз так його до будинку бабусі. Тижнем по тому він зайнявся розчленуванням та відрізав Стівенову голову, ноги та руки, після чого, відділивши мя’со від кісток, розрізав його на маленькі шматочки, а кістки подрібнив за допомогою кувалди, потім поклав то все у пакети для сміття і викинув.

Голову Стівена Дамер ще близько двох тижнів тримав у ковдрі, після чого оббілував і її, а череп промив декілька разів у кислоті, бо хотів його використовувати для занять мастурбацією, але і цього йому вистачило ненадовго, оскільки від великої кількості кислоти череп з часом ставав все крихкішим і крихкішим. Тоді Джеффрі подрібнив і череп і викинув його на сміттєзвалище.

Всього через два місяці Джеффрі Дамер знайшов собі нову жертву – 14-ти річного Джеймса Докстатора, який змушений був працювати хастлером (чоловіком, який надає сексуальні послуги чоловікам). За 50 доларів хлопець погодився попозувати для голої фотосесії. Все відбувалось у будинку бабусі Дамера. Джеймс та Дамер зайнялися сексом, після чого Дамер накачав Джеймса наркотиками та задушив у підвалі будинку. Із тілом хлопця він вчинив так само, як і з попередньою жертвою. Череп Джеймса також використовувався як знаряддя для мастурбації на протязі двох тижнів, після чого відправився на звалище.

24 березня 1988 року Джеффрі зустрів Річарда Герреро – 22-ох річного хлопця біля бару Фенікс. Цього разу замість пропозиції пофотографуватись, Дамер запропонував секс за 50 доларів. Але в якості психотропного Джеффрі не користувався наркотиками, а вдався до снодійного, після чого задушив жертву шкіряним ремінцем. Тіло Річарда він розчленовував близько доби, після цього зробив всі ті ж дії, як і з минулими жертвами, залишивши собі череп у якості сувеніру вже на декілька місяців.

Всього через місяць Джеффрі Дамер зумів заманили додому Рональда Флаузера, але після того, як напоїв його кавою з наркотиками прийшла бабуся Дамера. Вона запитала його:”Джеф, це ти?”. Він їй не відповів, але вона здогадалась, що тоді він був не сам, через що Джеффрі не зміг закінчити своє вбивство і відвіз Рональда до лікарні округу.

Після цього інциденту бабуся Джеффрі попросила його виїхати з будинку через пияцтво, неприємні запахи з підвалу і гаражу та через те, що він приводив додому багато незнайомих чоловіків.

Через два тижні Дамер переїхав у однокімнатну квартиру на Норс-Стріт. Але через два дні після переїзду його заарештували за розбещення 13-ти літнього хлопчика і наркотики. Тоді він попрохав батька про допомогу і йому найняли адвоката, який добився психологічного обстеження, яке показало глибоке почуття відчуження у Дамера та його імпульсивність у діях. А також у суді адвокат представив документи про шизоїдний розлад маніяка.

На суді Дамер признався у розбещенні неповнолітнього другого ступеня та отримав покарання, яке відтермінували до травня. За час відтермінування він повернувся до своєї бабусі жити.

За два місяці до винесення вироку Джеффрі скоїв ще одне вбивство. На цей раз жертвою став 24-ох річний Ентоні Сірс, який працював моделлю. 25 березня 1989 року він зустрів його у гей-барі, але не планував скоювати вбивство. Все пішло не за планом, коли Джеффрі та Ентоні стали займатись оральним сексом, а опісля Дамер вжив наркотики і у період “кайфу” задушив хлопця. Труп він помістив до ванни бабусі, де і розчленував його, а потім зробив все те, що і завжди.

Джеффрі вважав Сірса дуже привабливим, тому зберіг його голову та геніталії у ацетоні, які помістив у коробку, яка завжди переміщалась з ним на нові місця проживання.

23 травня 1989 року Дамера засудили до п’яти років випробувального терміну та одного року виправної колонії з дозволом на звільнення від роботи, аби він міг її зберегти. В базу Джеффрі внесли як сексуального злочинця. За два місяці до звільнення його достроково відпустили, а після випробувального терміну він повернувся до бабусі.

14 травня 1990 року Джеффрі переїхав з дому бабусі до квартири на вулиці Північній. Нова квартира розташовувалась недалеко від робочого місця вбивці. За тиждень після переїзду він вбив 32-ох річного Реймонда Сміта, який працював хастлером. Заманив він його до своєї квартири за 50 доларів із пропозицією зайнятись сексом. Там він дав Реймонду напій із 7 пачками снодійного, а потім вручну задушив його.

Наступного дня, після придбання Polaroid-а, Джеффрі зробив декілька знімків оголеного Реймонда та розчленував його у ванній. Після того, як Дамер закип’ятив у чайнику руки, тоги та таз жертви, розпиляний на зручні частини, взявся розчиняти тіло, як завжди залишивши череп в якості сувеніру. Потім Дамер намалював череп чоловіка та поставив його поруч із черепом Сірса.

Десь через тиждень після вбивства він заманим ще одного чоловіка додому, але випадково випивши напій зі снодійним проснувся зранку вже обікрадений, без 300 доларів, годинника та деякого одягу.

У червні цього ж року жертвою став Едвард Сміт, 27-ми річний знайомий Джеффрі. Він дав Сміту наркотики, а потім задушив. Після чого провів свій звичний ритуал із тілом, але череп помістив у морозильну камеру в надії, що вона забере з нього вологу, але коли цього не сталося, він поклав череп до духової шафи, де він вибухнув. Пізніше поліції він повідомить, що почував себе потім дуже погано, бо не мав жодної згадки про Едварда.

Пройшло менше трьох місяців, але Джеффрі вже встиг знайти собі нову жертву – 22-х річного Ернеста Міллера, який також працював у сфері сексуальних послуг. Дамер запропонував йому ніч за 50 доларів, після чого спробував зайнятись з Ернестом оральним сексом, а коли той сказав, що це буде вартувати додатково, то дав йому напій з подвійною дозою снодійного.

Через маленьку дозу снодійного Джеффрі вирішив не ризикувати, а просто перерізав сонну артерію ножем, яким зазвичай розчленовував тіла жертв. Після смерті Ернеста Дамер зробив декілька знімок на фотоапарат, опісля чого виконав звичні дії. Наступними місяцями часто повертався до черепа, цілував його та розмовляв. Через деякий час він пофарбував та покрив череп емаллю.

Після розчленування він помістив біцепси, печінку, серце та шматки м’яса з ніг Міллера у пакети та поклав їх до морозилки, аби в подальшому споживати, а кістки виварив у розчинні та відбілив.

Через декілька місяців у торговому центрі Дамер знайшов 22-х річного Девіда Томаса, батька двох дітей, якому запропонував попозувати для фото за плату. До Девіда він не відчував сексуального потягу, тому після декількох пачок снодійного просто задушив його та розчленував, не залишивши жодної згадки про вбивство, окрім фото, за якими поліція потім упізнала жертву.

Близько п’яти місяців Джеффрі не міг заманити до себе жодної жертви, через що його психологічне становище погіршувалось, він навіть скаржився на наявність суїцидальних думок.

Але лютий 1991 року для нього нарешті приніс полегшення у вигляді 17-ти річного хлопця Кетріса Стратера, якому він запропонував попозувати для оголених фото з додатковим стимулом у вигляді грошей до статевого акту. Після того, як Дамер напоїв Кетріса рідиною з наркотиком всередині, зв’язав йому руки за спиною та задушив за допомогою ременя, розчленував, зберігши череп, руки та геніталії. Кожен етап процесу розчленування фільмувався на камеру.

Менш як за два місяці наступною жертвою став 19-ти річний Еррол Ліндсі, якого Дамер заманив до квартири, де ввів всередину тіла наркотики, а потім просвердлив маленьку дірку в черепі хлопця, куди залив розчин соляної кислоти з бастером. Навіть після такого хлопцю вдалось вижити і він проснувся зі словами:”У мене болить голова, котра година?” У відповідь на це, Джеффрі знову ввів йому наркотики, після чого задушив і розчленував, залишивши череп у якості сувеніру. Він хотів зберегти і шкіру хлопця, але після декількох вимочувань вона стала крихкою та не гарною, тому довелося з нею попрощатись.

Декілька разів власнику квартири Дамера скаржились на неприємний запах та звуки бензопили, але той відповідав, що згідно зі словами Дамера там померли декілька рибок, що і викликало такий неприємний запах.

24 травня 1991 року у клубі Джеффрі зустрів 31-річного Тоні Х’юза, який працював моделлю. Дамер заманив його до своєї квартири за допомогою цієї ж схеми з позуванням для фото. Впирснувши наркотик в Тоні, Дамер так само зробив невеликий отвір у голові жертви та вприснув туди кислоти, для того, щоб Тоні став покірнішим, але на цей раз такі дії виявились фатальними для жертви.

Всього через два дні після цього вбивства Дамер зустрів 14-ти річного підлітка Конерака Сінтхасомфона. Він виявився молодшим братом жертви 1988 року. Конерак погодився на пропозицію попозувати для фото за плату, але це закінчилось для нього смертю. Перед тим Джеффрі ввів Конераку наркотики та зайнявся з ним оральним сексом. Пізніше він відніс ще живого хлопця на ліжко, де вже лежало роздуте тіло Тоні. Так само зробивши дірку у черепі та заливши туди соляної кислоти Дамер випив декілька стаканів пива та пішов у бар, аби випити там ще чогось.

Але повернувшись на наступний день додому Джеффрі побачив Конерака, який розмовляв лаоською з трьома жінками. Він пробував сказати їм, що Конерак просто його друг, але жінки зателефонували у 991.

Коли офіцери приїхали, то жінкам не вдалось переконати їх у винності Дамера у злочині. Навпаки їм сказали заткнутись і вийти. Поліція не вважала Джеффрі винним, бо на Конераку не було видимих слідів побоїв, окрім декількох синяків. Вбивця сказав поліції, що вони з хлопцем просто коханці, навіть показав декілька оголених фото. Поліції здався дивним запах у квартирі Джеффрі, але вони просто “окинули оком” приміщення і пішли, записавши цей інцидент до домашньої сварки.

Зразу після того, як поліція пішла Джеффрі ввів ще одну ін’єкцію Конераку, яка вже виявилась смертельною. Потім він розчленував його тіло та зберіг череп разом із черепом Тоні.

30 червня його жертвою став Метт Тернер, з яким він зробив все те саме, що і з іншими, але голову та внутрішні органи хлопця вже помітив до морозильної камери.

Наступною жертвою став Джеремія Вандерберг, Джеффрі вбив його всього через 5 днів після останнього вбивства. Впорснувши кислоту йому в череп він ввів Джеремію у стан коми, через два дні після чого той помер.

Передостанньою жертвою Дамера став Олівер Лейсі – 24-ох річний хлопець, який погодився знятись у оголеній фотосесії, після чого зайнявся сексом з Дамером. В той час Дамер напоїв його розчином з наркотиком, після чого задушив. Після смерті Олівера Джеффрі ще деякий час займався сексом з трупом, розчленував його, серце і череп помістив у холодильник, а скелет у морозильну камеру.

Через чотири дні після цього він отримав повідомлення, в якому йшлось, що його звільнили з роботи. В пориві злості під гарячу руку йому потрапив Джозеф Брадехофт, якого він задушив і поклав на ліжко, накинувши зверху простирадло. Через два дні він побачив, що голова його жертви вкрилась личинками, тому обезглавив труп і помістив голову в холодильник.

Пізніше він розчинив у кислоті трупи двох своїх останніх жертв.

Життєпис:

Джеффрі Дамер народився у Мілвокі, штаті Вісконсин у сім'ї Лайонела й Джойс Дамер. Коли родина у 1966 році переїхала до Айови, народився другий син – Девід, а пізніше Лайонел отримав роботу в Акроні, у передмісті якого вони й оселились.

У віці шести років Джеффрі став більш замкнутим і тихим через перенесену операцію по виправленню двобічної пахової грижі. У віці восьми років він пережив акт насилля зі сторони сусіда, але сам це заперечував. У Дамера не було друзів, батьки часто сварились, а потім він взагалі опинився у психіатричній клініці, а його батьки розлучились. Навчаючись у старшій школі він зрозумів, що є гомосексуальним, а невдовзі отримав перший сексуальний досвід з хлопцем. Загалом серед хобі хлопця зустрічались теніс, гра на кларнеті, написання статей для шкільної газети. Навчаючись у середній та старшій школі Дамер почав вживати пиво та міцні алкогольні напої, не цураючись робити це навіть у школі. Він називав алкоголь своїми ліками. На першому курсі коледжу Джеффрі сприймали як ввічливого, інтелектуального хлопця.

Першою спробою використати людину для свого задоволення стало переслідування одного бігуна, якого він часто бачив на стадіоні. Джеффрі заховався у кущах в той час, коли мав бігти цей чоловік і думав вдарити його баскетбольною битою, а потім зґвалтувати, але саме в той день бігун не з’явився на стадіоні.

На задньому дворі будинку Джеффрі влаштував кладовище тварин, яких збирав на вулиці і зберігав у пляшках з формальдегіном, який позичав у батька. Одночасно з цим всім він уявляв сцени одностатевого сексу, розчленування трупів та некрофілії. Трупи тварин йому почали подобатись ще з того моменту, як батько діставав з-під будинку кістки мертвих тварин. Джеффрі подобався цей звук, він навіть називав кістки скрипками. Ще, захоплений “цікавістю сина” Дамер-старший показав, як безпечно відбілювати кістки тварин та зберігати їх.

Через півтора місяці після свого першого вбивства до Джеффрі приїхали його батьки, після чого він вступив до університету штату Огайо, бажаючи отримати освіту маркетолога. Але на всіх курсах він отримував незадовільні оцінки через алкоголізм, окрім стрільби, де його оцінкою було В-. Через небажання навчатись Дамер покинув університет після 3 місяців навчання.

У січні 1979 Джеффрі за бажанням батька пішов у армію, де став медичним спеціалістом. Пізніше його відправили у Німеччину служити бойовим медиком, але і з цієї посади звільнили.

Після звільнення йому дали квиток для польотів у будь-яку точку країни. Тоді він сказав, що не хоче повертатись додому, а полетить у Маямі-Біч. Там він влаштувався продавцем у магазин, але знову ж таки через алкоголізм його виселили з мотелю за несплату, тому він все ж таки повернувся до батька.

Вдома Джеффрі на 10 діб заарештували за хуліганство. Батьки вже не могли це терпіти, тому відправили його до бабусі у Вест-Аліс. Бабуся була єдиним членом сім’ї, до якої він відчував хороші емоції. Дамер ходив з нею до церкви, навіть влаштувався флеботомом у центр плазми крові, де попрацював 9 місяців, після чого його звільнили. Протягом 2 років він був безробітнім, проживав на зарплатню бабусі.

У січні 1985 року Джеффрі найняли у якості міксера на шоколадну фабрику “Амброзія”.

За час роботи він продовжував втілювати свої сексуальні фантазії, для чого використовував манекени, які викрадав у магазинах, та багато різних “іграшок”. Пізніше, він почав відвідувати баню, у якій знаходив бажаючих зайнятись з ним сексом, але Джеффрі не міг цього робити, не підсипавши снодійне жертві. Через декілька місяців після того, як у Дамера закінчився абонемент у баню, почали проявлятись ознаки домагання до неповнолітніх після чого він і скоїв своє перше вбивство.

Арешт

22 липня 1991 року Джеффрі Дамер запропонував 3 чоловікам попозувати для оголених фото, випити пива та і просто душевно поговорити за 100 доларів. Один із чоловіків на ім’я Едвардс увійшовши у квартиру відразу почув неприємний запах і побачив декілька ящиків із сірчаною кислотою на підлозі. Як пояснив Дамер, вони були в нього для того, аби чистити цеглу. Коли Джеффрі попросив Едвардса поглянути на його тропічну рибу, надів йому на руки наручники, а потім намагався зв’язати зап’ястя, але безуспішно. Після чого Дамер повів свою жертву до кімнати, аби попозувати. У кімнаті на стінах висіли плакати з оголеними чоловіками, а також телевізор із відтворюваною касетою екзорциста. У кутку кімнати стояла велика синя бочка, з якої і доносився цей неприємний запах.

Дамер почав махати ножем перед Робертсом зі словами, що той має позувати. Аби заспокоїти Дамера Робертс почав знімати сорочку, але попрохав забрати ніж і зняти наручники. Джеффрі ніяк не зреагував на ці слова, а просто ходив кімнатою наспівуючи щось дивне, після чого різко підійшов до Робертса, притиснув до нього ніж зі словами, що хоче з’їсти його серце.

У планах Робертса було або вистрибнути з вікна, або спробувати вибігти через вхідні двері при найменшій нагоді. Він попросив Дамера спочатку випити пива у вітальні з кондиціонером, а потім сходити у ванну. Коли Джеффрі трохи втратив пильність Робертс знову попрохав про відвідання ванної кімнати, а коли побачив, що Дамер не тримав його за наручники, вдарив кулаком по обличчю і вибіг через вхідні двері.

О 23:30 22 липня Едвардс зустрів 2 поліцейських під час втечі від маніяка. Вони помітили, що на зап’ястях чоловіка були наручники, пояснивши їм, що їх надягнув якийсь ненормальний він провів офіцерів до квартири Джеффрі. Коли офіцери дійшли до квартири, то застали там Дамера, який спробував їм пояснити, що нічого такого не робив і ключі від наручників лежать у комоді. Джеффрі спробував обійти поліцейського, щоб самому дістати ключі, але його зупинили.

Коли офіцер перевіряв комод, то побачив безліч полароїдних знімків людських тіл на різних стадіях розчленування. Інтер’єр на деяких знімках співпадав з інтер’єром кімнати, тому показавши фото іншому офіцерові, вони дійшли висновку, що знімки справжні.

Коли Джеффрі побачив у руках поліцейських докази своєї вини, то почав битись і чинити спротив арешту, але підкріплення вже вирушило. Тоді один з офіцерів відкрив холодильник Дамера, де знайшов новеньку відрубану голову темношкірого чоловіка. Тоді Дамер промовив:”За те, що я зробив, я мав би бути мертвим”.

Після більш детального обшуку було виявлено всі кістки жертв, черепи, відрубані голови, краплі крові на підносах, ножах, два людських серця та частину м’язів рук у холодильнику. Не обійшлось і без цілого людського замороженого торсу, двох цілих скелетів і 74 фотографій.

Справу Дамера вів детектив Патрік Кеннеді, який зі своїм напарником відзняли інтерв’ю з Дамером на загальну кількість у 60 годин. На суді Джеффрі відмовився від адвоката, бо визнавав себе винним у вбивствах, причиною яких називав цікавість.

Ряд із черепів, який стояв у його кімнаті був символічним. По боках мали стояти черепа двох його улюблених жертв, а також мало додатись ще принаймі 5 черепів – 4 з тих, що в морозилці і 1 нової жертви. Ароматичні палички мають стояти на кожному кінці ряду, а над всією виставою треба було б повісити блакитний ліхтар. Все це мало б розташовуватись перед вікном, завішеним чорною світлонепроникною тканиною, щоб Джеффрі міг сидіти і розглядати своє творіння.

Що дивно, Дамера не було звинувачено у спробі вбивства Едвардса і вбивстві Стівена Туомі, бо не було прямих доказів злочину, а сам Дамер не пам’ятав у деталях, що робив.

Суд над Джеффрі Дамером розпочався 30 січня 1992 року. Його судили по 15 пунктах звинувачення у вбивстві першого ступеня. Дамер визнав свою провину, але сторона його захисту наполягала на тому, що він мав психічні захворювання і діяв імпульсивно. Сторона обвинувачення ж, в свою чергу доводила, що жодне психічне захворювання не може заввадити хоч трохи обдумувати свої дії у разі вбивства. Більшість науковців дійшли висновку, що Джеффрі некрофіл і це давало йому поштовх до активних дій.

Щодо психологічного стану злочинця думки розділились на два табори: ті, які вважали його психологічно хворим і ті, які не вірили у все це. Часто йому приписували ознаки садизму, компульсивності. Під час заключного слухання сторона обвинувачення висловила думку про те, що дії Дамера були повністю підконтрольними, зачасту розважливими, але жорстокими. Під час винесення приговору Джеффрі навіть сказав, що бажає собі смерті і не бажає свободи після арешту.

Джеффрі Дамера було засуджено до довічного ув’язнення і ще 70 років, але незважаючи на це прохання про зустріч з батьками задовольнили. Пізніше його перевезли до Огайо, де судили за перше вбивство. А пізніше термін і взагалі змінили на 15 довічних. Коли Джеффрі було переведено до в’язниці у Колумбії, він став на “праведний шлях” і посвітив своє життя богу, навіть став краще себе поводити і ходив на служби.

Після смерті Дамера його батько написав книгу і пожертвував чистину доходів з неї сім’ям померлих, хоча згодом декілька сімей подали на нього у суд за використання їхніх імен без попередньої згоди.