Не втрачене, але знову знайдене

Він тримав його за руку, ніби вперше. Він дивився йому у вічі, боячись відвести погляд. Він забув як дихати поруч з ним. А його очі дивились з таким трепетом, коханням та вірністю, що це просто змушувало підкошуватися ноги. Проте він стояв на своїх двох впевнено. Та навіть так, щоб зненацька підхопити його величність на руки навіть без дозволу. Але хіба Сє Лянь міг бути проти? Після стількох днів розлуки, після стількох безсонних ночей... він знову бачить його перед собою.