Пузир

Оріан лежав у труні й рахував хвилини до пробудження. Він міг виходити лише опівночі, а з першими півнями мав повертатись додому. В нього було всього чотири години, аби насолодитися життям. Нарешті стрілка кишенькового годинника показала північ. Пора. Оріан перетворився на кажана і вилетів через тріщину в стіні родинного склепу. Сьогодні він не шукав здобич, на щастя вчорашньої ночі Оріан гарно поласував місцевим пиякою на прізвисько Пузир. Такого ніхто й не згадає, хлопець розумів треба бути обережним. Люди вже не такі дурні, як в середньовіччя. Вампіри мають залишатися в тіні, інакше їх знищать до останнього. Але хлопець не хотів так жити. Він чітко вирішив віднайти спосіб нормального життя. Вже рік він перечитував всі книги сільської бібліотеки, проте жодного натяку на знетемнення не було. Тож сьогодні Оріан вирішив прокрастися до церкви. Золотаве оздоблення каплиці переливалося в місячному сяйві. Маленький чорний кажан без труднощів влетів у відчинену фіранку святої будівлі. Запах воску і ладану неприємно лоскотав ніздрі, Оріан зробив коло над куполом. В церкві було порожньо. Лише одинока труна з тілом пияки Пузира стояла у центрі. На ранок готувалося поховання. Поряд з небіжчиком лежала маленька книжечка "Молитовник". Високий свічник з десятками вогників мерехтів, запрошуючи читати.

Оріан повернув собі людську подобу, обережно взяв молитовник до рук і зачитав. Спочатку йому було нудно, але потім з незрозумілих причин — цікаво. Дивні писання стали затягували хлопця. Він читав рядки пошани до бога, просив прощення за гріхи, читав слова подяки, а тим часом в його серці зароджувалось життя. За вікном пробилися перші промені сонця, кольорове світло з вітражного вікна засліпило Оріану очі. Хлопець перелякано відскочив в тінь, проте на шкіри не було ні єдиного опіку. Шокований юнак дуже обережно простягнув руку до світла, сонячний зайчик замерехтів на шкірі. Оріан не відчув болі.

— Я живий?

В цю ж мить кришка домовини відкинулась, пияка Пузир вистрибнув з труни й вдарив хлопця по голові свічником.

— Вже ні! — Загиготів Пузир.

Оріан лежав на підлозі, кров з голови калюжею розтікалася по підлозі церкви. Серце, що тільки-но почало битись, неквапливо сповільнювало ритм.

Юнак в останнє відкрив очі, пияка Пузир перетворився у кажана. На радощах новоспечений вампір швидко націлився до вікна, проте не встиг він долетіти до фіранки, як його тіло спалахнуло від сонця. Жменька попелу вкрила обличчя юнака і його серце назавжди зупинилось.