Мій Іван Якович Франко

Мирська фабула існування фантастичного мислителя Івана Яковича Франка формувалася як фоліант якісної філософії, яскраво інкрустованої яхонтовим мерехтінням мислі митця.

Іван Якович Франко, як філантроп і миротворець, філігранно формулював історію масам, мантачив ясно яру мисль, яка метала іскрами фавна між існуванням «малих». Іван Франко, як митець, місіонер, малював майстерно формулу майбутнього, мріяв, як мирно, файно існуватимуть індивідууми між фалдами яснозоряної істини, яка мірялась філософією миттєвостей минулих і майбутніх історій.

Між іншим, мисль Івана Франка митями майоріла фантомом фабіанства, який мимоволі ятрив фальшфеєром існування митця. Моментами, маневруючи майже фанатично між ясиром фактів і істинної мислі, Франко максимізував миттєвості марнот інших фальшивих «філософів».

Іншою миттю Іван Якович Франко – митець, як модерний мислитель, як маг мислення!

Фішка філософської медитації Івана Франка – явне ясновидіння майбуття історії, як фактично мисленнєвої матерії існування між інь і янь, яке, маючись між фібрами індивідуумів, майорить між істиною і фальшею.

Мереживо Франкового мовлення манить милозвучною мелодією, фає явленням мелодики феноменального існування. Франкове мислення – як медоносна фацелія іпостасям історії, як фіміам інакомислячим, як фалінь малодушним істотам і індивідуумам.

Маймося міцно!