Сигарети і забутий вечір

В кімнаті було так жарко, що Олег скинув майку. Дивитися на його загоріле, мужнє, трохи волохате тіло до болю приємно. Я сиджу поряд, а він в одних шортах. Мене починає морозити, дурнувата музика і крики. Ми сьогодні познайомились. Олег вийшов покурити на кухню і я за ним.

- Маєш ще одну сигарету? - спитала я.

- Бери, - байдуже відповів він. А я продовжувала дивитись на його тіло. І не важливо, що я до цього не курила.

Олег курить, повільно втягуючи дим, я за ним, мені сподобалось імітувати його рухи. Я усвідомлюю, що хочу його.

Рештки совісті заважають.

Щось таке дурне його спитала, він щось відповів.

Він п’яний і я п’яна – він від горілки, а я від нього, ну і ще від 50 грам мартіні.

Якщо не зараз, то ніколи, - пробігла галопом думка в моїй свідомості, що вже залишала мене.

І я наважилась, нахилилась та поцілувала його перша.

Він жадібно вп’явся своїми губами в мої.

Куди підемо? - запитала я.

Він:

- Нікуди, станемо біля дверей.

І дійсно йти було нікуди.

В нас почався швидкий шалений секс. В інтимному місці у нього було теж волохато і тепло. І які там презервативи, мені було байдуже і йому тим більше. Хвилин п’ять і все закінчилось. Надіюсь, щоб тільки не залетіти.

Ми викурили ще по одній сигареті і повернулися в кімнату. Через пів години заснули. Це був найприємніший секс в моєму житті. В 6 ранку я прокидаюся. Олег, я і ще декілька одногрупників сплять. Я не схотіла його будити. Що я йому скажу? Рожевенькі губки ніжно спали на подушці. І я поцілувала його вдруге і сьогодні це було ще приємніше, я ….закохалася.

Думала, скільки ще таких вечорів ми можемо та і обов’язково проведемо разом… Пішла до себе. Потім так соромно було йти на пари, бо там ж він. А він навіть не привітався.. На перерві я не витримала й підійшла:

- Олег, як ти?

- Я добре, нагадай, як тебе звати, не пригадую.

- Соня.

- Точно. В мене до тебе питання, ти не пам’ятаєш, що я робив після того, як подали торт? А то у мене якесь дивне відчуття, і я нічого не пригадую.

- Дуже навіть пам’ятаю. Ми з тобою ходили курити на кухню.

- І все?

- І все, - відповіла я. - Ще трохи говорили.

- Тоді зрозуміло, чому твоє обличчя мені таке знайоме.

Добре що я не завагітніла.

Сьогодні ми такі чужі люди.

Єдине, що тепер кожного разу, коли я дивлюсь на його волохаті ноги в гуртожитку, я згадую його ще одне волохате місце. А він на кухні завжди червоніє та запитує, чому я на нього так дивлюсь.