27

Пробило дванадцяту - час обіду.

- Ходімте до столу, - сказв Ежен, - мабуть, нас чекають.

Ми з Марисею перезирнулись, і вона нерішуче сказала:

- Може, залишишся з нами у Малій вітальні?

- А що сталося? - перепитав він. - Я не знав, що тепер накривають стіл у вітальні.

- Ну... там їмо тільки ми і Тамара Федорівна, а всі інші, як і раніше, в залі.

Ежен нерозуміюче дивився на нас.

-То через Ольгу, - пояснила Марися. - Вона не хоче сидіти за одним столом із прислугою... Ой, Софі, ти чого?

Я легенько щипнула її за руку, щоб вона помовчала, але Марися й не думала зупинятися.

- А я сама не хочу з нею сидіти за одним столом, - сказала дівчинка. - подумаєш, королева знайшлася...

- Скільки несподіванок, - сказав Ежен. - То ви гадаєте, мене теж не пустять у залу?

Він. звичайно, жартував, але Марися сприйняла його слова за чисту монету.

- Ні, тебе пустять, звичайно, але в них з Анатолієм від твоєї присутності може зіпсуватися апетит. Або ще пронос нападе... Ой, Софі. що ти увесь час щипаєшся!

- Марися жартує, - звернулася я до Ежена, побачивши його вираз обличчя. - Ми їмо окремо, бо просто нам так зручніше. Вмикаємо у вітальні телевізор і дивимося кіно. А в Білому залі всі ті китайські церемонії...

- Але від сьогодні, - відповів він рішуче, - ви будете, як і раніше, обідати в Білій залі. Зрозуміли? І Тамара Федорівна теж.

Коли ми увійшли в залу, всі вже сиділи за столом. Поряд з Олександром Івановичем стояв вільний прибор - для Ежена. Тамара Федорівна, що саме розливала в тарілки суп, кинула на нас здивований погляд.

- Пані Тамаро, ви забули поставити ще три прибори, - привітно сказав Ежен.

- Але... - почала економка і враз замовкла.

- Тату, - спитав Ежен,- ти, звичайно, не проти, щоб уся наша сім'я їла за одним столом?

- Ні, - сказав Олександр Іванович після невеликої паузи. - Сідайте, будь ласка.

Так було відновлено справедливість.

Обід пройшов у незручному мовчанні. Анатолій похмуро дивився у свою тарілку, на його вилиці червонів погано замаскований синець. Між бровами Олександра Івановича залягла глибока зморшка. Ольга сиділа з гордим виглядом і тільки її руки, що напружено крутили паперову серветку, відщипуючи від неї невеликі клаптики, виказували невдоволення.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.