Зміст
  • Їздовий
  • Їздовий

    Хлопець сахається від тіней, бачить у них – Святих Останніх Днів. Юти у Янґа у шваґрах тепер, він свисне – в бій вони теж йдуть. Синій мундир кулі не відведе, скальп стане іграшкою малих дітей. Чотири фургони, шістнадцять мулів та віл – армійський обоз. Гарне м’ясо для них. Смачненьке таке. Та не те. Я чув, що батьковбивці нема прощення гріхів, що місце йому – вічно там, унизу.

    До форту отут, в Дезереті, нам ще повзти тридцять миль. А вже сутеніє, сержанте. І може статись - таке, коли люди сплять. Таке, що каже вночі. Вночі я горлянку йому різанув, а ніж був у нас тупий. Я мусив йому горло гризти. А кров – вона ну, як кров. Він смикався, вищати хотів, я рота йому затискав. Я щось йому прокусив, він став смердіти, закляк.

    Чого ж ти злякався, сержанте? Набоїв у тебе – нема. А ти молоденький, м’який. Тебе тут не знайде ніхто. Мормонам – фургони та віл, а ютам хай буде мундир. Та тихше ти верещи! Все, мули кудись утекли. Мені ж їх ловити тепер!

    Шматочок одріжу собі, на потім щось пожувати. Та ще заберу ім’я -

    Білл Кларк залишився тут. В Міссурі піде Чарлі Харт

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.