Їздовий
Хлопець сахається від тіней, бачить у них – Святих Останніх Днів. Юти у Янґа у шваґрах тепер, він свисне – в бій вони теж йдуть. Синій мундир кулі не відведе, скальп стане іграшкою малих дітей. Чотири фургони, шістнадцять мулів та віл – армійський обоз. Гарне м’ясо для них. Смачненьке таке. Та не те. Я чув, що батьковбивці нема прощення гріхів, що місце йому – вічно там, унизу.
До форту отут, в Дезереті, нам ще повзти тридцять миль. А вже сутеніє, сержанте. І може статись - таке, коли люди сплять. Таке, що каже вночі. Вночі я горлянку йому різанув, а ніж був у нас тупий. Я мусив йому горло гризти. А кров – вона ну, як кров. Він смикався, вищати хотів, я рота йому затискав. Я щось йому прокусив, він став смердіти, закляк.
Чого ж ти злякався, сержанте? Набоїв у тебе – нема. А ти молоденький, м’який. Тебе тут не знайде ніхто. Мормонам – фургони та віл, а ютам хай буде мундир. Та тихше ти верещи! Все, мули кудись утекли. Мені ж їх ловити тепер!
Шматочок одріжу собі, на потім щось пожувати. Та ще заберу ім’я -
Білл Кларк залишився тут. В Міссурі піде Чарлі Харт
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!