Петро Гузiк "Улюбленець"

Тепер

Він втікав не розбираючи дороги , біг так немов за ним гналися всі демони пекла , і краще б так і було . Він загубив свій фетровий капелюх але заледве зважив на це , падав та здирав до м’яса шкіру, піт заливав йому очі , затуманюючи зір але і це не хвилювало його . Перестрибував з реальності в реальність , змінював сон за сном але ніяк не міг втекти , відірватися достатньо далеко щоб перевести дух і придумати подальший план дій . Чоловік сидів заховавшись за сміттєвими баками і жадібно ковтав повітря . Перевівши подих він зауважив що від нього смердить сечею , він обісцявся в той момент коли побачив свою жертву і зрозумів що цього разу полювати будуть на нього . Фреді Крюгеру ще ніколи не було так страшно .

Раніше

Розрізаючи матерію сну він увійшов . Високий , в смугастому светрі з рукавичкою де кожен палець закінчувався лезами . Фреді роззирнувся і те що люди називають посмішкою з’явилася на його обгорілому обличчі . Він стояв на березі озера .Поруч намет біля якого дотлівало вогнище де спиною до Крюгера схрестивши ноги сиділа дівчина і читала книгу . Молода , з синім як небо волоссям зібраним в гульку . Все ще посміхаючись Фреді рушив вперед , дівчина ніби спиною відчула на собі погляд монстра , відмітила пальцем місце де читала і відклала книгу . Потягнулася і дістала з кишені шортів невелику річ . Коли до жертви залишилось декілька кроків , дівчина різко розвернулася . Цього Фреді не очікував тому зупинився . Вона прямо і трохи зухвало дивилась на нього , без тіні страху . Повільно підняла руку і показала Крюгеру предмет. Це було невеличке дзеркало , Фреді здивовано глянув у своє відображення і раптом відчув щось неладне . Біль . Він , монстр зі снів відчув біль , а ще відчув як його починає затягувати в те кляте люстерко . Дівчина посміхнулась і рушила в його бік . Його ліва рука витягнулась немов гумова і дзеркало почало пожирати її . Він різко смикнув і з глухим чвак! Рука відірвалась . Тоді він вперше закричав .

Тепер

Він почув кроки і відчув як нова цівка сечі пробігла його ногою . Різко вискочив зі схованки , заніс руку з лезами для удару і завмер . Дівчина стояла прямо перед ним , дзеркало наведене на нього . Зліва та справа перерізаючи шляхи втечі стояли її копії . Йому не потрібно було озиратися щоб побачити ті ж зелені очі котрі дивились на нього .

—Що тобі потрібно?

—Ми хочемо погратися , – хором відповіли дівчата ,– тепер ти наш новий домашній улюбленець .

З цими словами ФредіКрюгер зник в дзеркалах .