...
Минуло трохи часу
Так…я не знаю, чи любиш ти моркву, але мені дуже подобається пюре з неї. Сподіваюся, тобі теж, - промовив Ейден до дитини
Маля роздивлялося все довкола: і вікна, через які в кімнату просочувалися білі промінчики світла, і кухню, де сиділо і чекало на обід, і самого дракона, що возився за столом, готуючи морквяне пюре.
Ма, - сказала дівчинка, коли Ейден знову обернувся до неї, щоб перевірити, чи все добре.
Я не мама, Алісо, - він знову звернувся до дитини
Ма, - повторила вона, не бажаючи його слухати
Доготувавши страву, Ейден поставив тарілку на стіл, виготовлений з берези, узяв маленьку ложку, що купив у дитячому магазині, занурив її у м’ячку та почав годувати Алісу, тихо промовляючи і запитуючи:
Ось, тримай. Смачно?
Спочатку дитина, схоже, не дуже розуміла, чи їй до вподоби смак моркви, проте пізніше, глянувши на дракона, посміхнулася.
Ейден радів, що у нього виходить доглядати за малечею, тож перестав особливо хвилюватися щодо своїх й досі блідих крил. Лікар Томас порекомендував йому мазати шкіру спеціальною маззю, яка, просочившись у клітини тіла, має відновлювати її. Але та не допомагала Ейдену, як би той не хотів, а лікарі не могли нічим зарадити. Так вони жили ще багато років, доки все не змінилося
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!