ОДИНОКИЙ ПОЛІТ

Ворушитися не було потреби, під ним увесь його смарагдовий світ.

Хоч і знав він іншого, та голова завше повертала до тої самої гілки, де збиралося материне гніздо, де тріснула шкаралупа й він вперше узрів сліпучий біль сонця.

Відчувати себе так чисто міг лише попід хмурою завісою нічного простору. Підслуховувати нíкому, усе летіло до Зірки. Його таїни теж. Вона була радником, особливим втіленням чогось прекрасного, того, що, напевне, не мали відчувати птахи.. Втім репліки власних думок так само зоставалися йому на язиці терпкою відмовою, неприйняттям.

Навіть вона згасне скоро, помре, лишивши по собі тільки пам'ять.

Втратити кохане - найжорстокіше, що придумало життя. Бачити, як чийсь строк добігає кінця, чути, як хтось видихає свій останній раз, - і всі благають повернути час назад.

Птахова сила - спостерігати, птахове прокляття - спостерігати.