Гуси

ГУСИ

Я – маленька, білява, синьоока дівчинка. У мене є свої обов’язки – випасати гуси. Сумно і нудно мені… Я хочу стрибати, бігати, плести вінок з маргариток, але ж ні…гуси! І я мовчки прямую до річки Марусі. О Боже, яка гарна річка Маруся! Забуваю про гуси, біжу з іншими дітлахами по річці, стрибаю, сміюся…Весело мені! Забула про гуси, про свої обов’язки, весело провела час. А він так швидко промайнув, що й не зчулася, як вечір прийшов.

- Гуси! - вигукнула я.

- Де ж мої гуси?

А гуси наробили шкоди на полі… Прямую додому, понуривши голову.

- Що ж я наробила? Що скаже мама? Як я подивлюся їй в очі?

Дивлюся… Мама мовчки мене зустрічає з німим докором в очах…Сумні у мами очі… І не треба мені говорити, що я нечемна, лінива дівчинка! Сама знаю. Прикро мені, що засмутила маму.

- Завтра буде новий день. Я не піду на річку. Буду пасти гуси і плести вінок з маргариток, - так я кажу сама собі, мию ноги, лице і лягаю спати. І сниться мені річка Маруся, дітлахи і гуси…