РІЗДВЯНА ПОДОРОЖ КОТА І СОБАКИ

РІЗДВЯНА ПОДОРОЖ КОТА І СОБАКИ

Одного зимового ранку, напередодні Різдва, собака, на ім'я Бім, і кіт, на ім'я Мурчик, отримують несподіване запрошення. В їхній домівці з'являється загадкова листівка з вказівкою прибути на вокзал, тож Бім запропонував Мурчику навідатись і подивитися, що ж там такого чарівного. Мурчик на це сказав:

— Гаразд, Біме, але обійдімося без пригод, бо нам ще треба Різдво святкувати.

— Не переймайся, — промовив на те Бім.

На вокзал вони прибули о десятій. Деякий час друзі сиділи на лаві посеред перону, аж раптом почули звук потяга. Мурчик здивовано вигукнув:

— Овва! Так пізно потяги ще ніколи не прибували!

Та не лише цим паротяг заворожив Мурчика та Біма. Його вагони вабили до себе своєю надзвичайною красою та мерехтливими вогниками. Бім хотів було вже заходити, однак його зупинив Мурчик:

— Зажди! Тебе не цікавить, хто нам надіслав цей лист і звідки цей потяг уазагалі взявся? А якщо нас хочуть викрасти? Ми домовлялися без пригод!

— Та не хвилюйся, Мурчику! До Різдва повернемось! У нас ще є година, а чи навіть дві!

Мурчик тяжкого зітхнув, а тоді вони ступили у вагон. Нікого не побачивши, Мурчик вже було хотів потягти друга назад на платформу, аж раптом двері рвучко зачинилися і потяг рушив. Бім та Мурчик страшенно злякалися. Лиш за хвилю Бім промовив:

— Сідаймо, бо можемо впасти!

Паротяг летів з такою швидкістю, що за вікном, замість краєвидів, лише виднілися нечіткі силуети. Друзі їхали хвилин зо двадцять, та однієї миті вони таки зупинилися. Налякані Бім та Мурчик не знали, де опинилися, а коли зиркнули на годинник, то збагнули: час просто-напросто завмер!

Зненацька зовсім поруч пролунав чийсь дивний голос. Обернувшись, друзі побачили чудернацьку чарівну істоту, що весело сповістила:

— Добрий вечір, любі гості! Сьогодні ви справжні щасливці, адже помандруєте справжнім різдвяним світом!

— Різдвяний світ? Що за маячня?! Відпустіть нас, ми хочемо додому!

Бім спробував вгамувати запального Мурчика, однак не вдавалося: кіт шипів і випускав пазурі

— Бім був дуже здивований, що Мурчик веде себе в такій ситуації дуже схвильовано. Але він розумів, що сам би так само поводився, якби був котом. Проте він нагадував собі: "Я не кіт, я краще — я песик Бім". Бім почав гавкати, і почалася невелика сварка. Чарівному провіднику це не сподобалося, що у його поїзді сваряться тваринки, і він просто зробив так, щоб вони не могли говорити.

Тварини були здивовані.

— Промовив чарівний провідник: "Ви зараз будете в шоці, але це потрібно, щоб ви мене не перебивали і не кричали, бо в мене вже голова за вас розболілась. Я вас потім увімкну чарівним пультом, щоб ви знову могли говорити, але спочатку послухайте. У вас є велика нагода помандрувати великим чарівним світом пригод."

Чарівний провідник промовив дуже голосно:

— Наступна станція — Північний полюс!

І тут Бім почав піднімати лапку, щоб щось сказати. Чарівний провідник увімкнув їм можливість говорити, і Бім почав:

— Що ж робити? У нас немає одягу, а я не хочу захворіти на Різдво і пити якісь таблетки.

Чарівний провідник промовив:

— Не хвилюйся, одяг у вас буде.

Він дав Біму зелену кофту, а Мурчику — червоний шарф. Також він дав їм по печиву, щоб було що їсти в дорозі, чай з лимоном і подушки зі сніжинковим візерунком. Вони сказали:

— Дякуємо!

Чарівний провідник відповів:

— Не варто дякувати, хоча "Дякую" я видаю всім, хто їде в моєму вагоні.

Вони спитали:

— Хто ж керує чарівним поїздом?

Він сказав:

— Не я.

Вони злякалися, що поїздом ніхто не керує, але провідник продовжив:

— Пінгвін.

— Що? Нам почулось?

— Ні, саме пінгвін керує поїздом!

Вони не вірили, але чарівний провідник запропонував їм піти і побачити це на власні очі. Пройшовши через кілька чарівних і дивовижних вагонів, вони зустріли пінгвіна. Він був заввишки десь метр двадцять, в чарівному смішному капелюсі.

— Хоч я і маленький, але дуже спритний і добрий машиніст, — сказав пінгвін.

Дізнавшись про це, вони доїхали до станції. Наші головні герої запитали пінгвіна:

— Чому зупинився поїзд?

Пінгвін тяжко зітхнув і промовив:

— Ех, ви не бачите, що нема вугілля? Якщо нема вугілля, поїзд не може їхати.

— Де ж вугілля? — запитали вони.

— Я, як маленький, не можу принести все вугілля зразу, а чарівний провідник теж не може, бо він робот.

Дізнавшись, де знаходиться вагон з вугіллям, вони почали потихеньку возити його на спеціальній тележці. Але коли вони вийшли подихати свіжим холодним повітрям, побачили маленького кролика, який лежав під снігом. Він був білим, а його очі — блакитними. У кролика була поранена лапка. Вони підбігли до нього, обережно взяли на руки і підійшли до пінгвіна. Той сказав:

— Не хвилюйтесь, зараз я дам вам аптечку.

Пінгвін розповів, що потрібно зробити: взяли спирт, налили на вату, замотали бінтом лапку, і кролику стало краще. Вони зігріли його смачним чаєм і дали моркву. Коли кролик прокинувся, він сказав:

— Велике вам дякую! У мене немає дому, немає сім’ї, можна мені з вами мандрувати?

Подивившись один на одного, вони зітхнули й подумали:

— Ну, давай, ми не проти.

Пінгвін сказав:

— Ну що, поїхали далі, цього разу без зупинок!

Їдучи потихеньку, не поспішаючи, вони познайомились з кроликом на ім’я Сніжок. Вони розпитали, як він тут опинився і чому не був удома. Кролик розповів, що хотів дійти до Санта-Клауса і попросити в нього подарунки, бо той не завжди приносив їх вчасно і не завжди ті, що треба.

Мурчик запитав:

— А який подарунок ти хотів?

— У мене ніколи не було друзів. Я хочу знайти собі друзів, — відповів Сніжок.

Бім сказав:

— Тобі пощастило! Ти вже знайшов друзів!

Сніжок подивився навкруги й запитав:

— А де вони?

Трохи посміявшись, Бім відповів:

— Це був жарт. Ти вже знайшов друзів — я, Мурчик, чарівний провідник і пінгвін! "Я думав, що ти не захочеш зі мною дружити", — сказав кролик Сніжок, злегка засоромившись.

"Ти дуже добрий і милий", — додав він.

"Дякую за комплімент", — відповів Бім, поглянувши краєм ока на годинник і помітивши, що час наче зупинився. Стрілки не рухалися ні вперед, ні назад. Він зрозумів, що зараз можна не звертати уваги на годинник.

Тим часом друзі почали спілкуватися знову. Вони помітили величезне вікно, через яке відкривались чарівні краєвиди. Виднілись полюси, прикрашені ялинки, а навколо них — безліч ялинкових іграшок. Друзі здогадались, що скоро вони опиняться у Санта-Клауса. І їм залишилось зовсім мало часу, щоб попросити у нього подарунки, поговорити про те, що сталося, та, можливо, навіть допомогти.

Бім задумався, чи це сон. Він поглянув на Мурчика і вирішив легенько вкусити його за вушко, щоб перевірити, чи той спить. Однак, це виявилося поганою ідеєю. Мурчик обурено зашипів на весь вагон:

"Мур-мяу! Бім! Ти що, з глузду з'їхав? Що ти робиш? Немає чим зайнятись? Краще попий чай, поїж печива, але не кусай мене! Це, по-перше, некрасиво, а по-друге, я можу тебе подряпати!"

"Та перестань, Мурчик", — відповів Бім, — "я лише легенько вкусив тебе за вухо. Більше не буду".

Чарівний провідник, який спостерігав за сваркою, помітив, що кролик Сніжок дуже злякався. Провідник вирішив втрутитися:

"Ви вже мені набридли своїми приколами. Можете, будь ласка, просто насолоджуватися подорожжю? Дивіться, як Сніжку неприємно, коли ви сваритеся, особливо коли кусаєтесь і дряпаєтесь".

"Дякую... тобі, чарівний провідник", — сказав тихо й налякано Сніжок.

"Не хвилюйся, привикнеш. У мене постійно хтось свариться", — сказав провідник і, похлопавши у долоні, зробив чарівний чай зі смаколиками.

"Ніколи ще не пив такого смачного чаю!" — захоплено вигукнув Сніжок. — "А ти можеш навчити мене робити такий чай?"

"Звичайно, не проти! У нас ще багато часу", — відповів провідник і повів Сніжка до своєї дивовижної майстерні. Там все кипіло і звучало, а маленькі роботи працювали над різними завданнями.

"Що це за маленькі роботи?" — здивовано запитав Сніжок.

"Це мої помічники. Вони допомагають мені робити цікаві речі, як от цей смачний чай", — пояснив провідник.

"То що, я без них не зможу зробити чай?" — спитав Сніжок.

"Зможеш, звичайно. Вони просто допомагають мені робити все правильно, бо я завжди займаюсь багатьма речами одночасно", — відповів провідник.

Почали робити чай: взяли склянку, налили туди теплої води, додали м'яти, полуниці, лимону і трохи цукру. Все це змішали і додали секретний інгредієнт. Вийшов чудовий, смачний чай.

"Дякую, чарівний провідник! Тепер я зможу радувати своїх друзів смачним чаєм. Може, я навіть відкрию власну чайну компанію!" — сказав Сніжок.

"Будь ласка, звертайся. А якщо відкриєш компанію, я буду твоєю правою лапкою", — з усмішкою відповів провідник.

Попивши чай, поївши смаколики і прибравши за собою, друзі пішли назад до вагона. Коли їх запитали, чим вони займались, Сніжок хитро відповів:

"Маленький секретик. Але скажу — ми робили чай".

Всі лягли відпочивати, здивовані та задоволені. Виправлений текст:

Це Різдво обіцяло бути особливим. Почувши звук пінгвіна, вони злякалися і швидко прокинулися. Побачивши, що вони знаходяться в резиденції Санта Клауса, дуже зраділи, що змогли це зробити.

"Нарешті," — сказав Мурчик. — "Тепер можна побігати і поїсти зимових ласощів!"

"А я зможу попросити подарунок у Санта Клауса?" — запитав Сніжок.

Несподівано перед ними відчинилися великі чарівні двері. У приміщенні горіли лише п'ять лампочок, але воно було величезне. Вони побачили ельфів — помічників Санта Клауса, які сиділи з таким виглядом, ніби зовсім не відчували духу свята. Вони підійшли до одного з ельфів на ім’я Еркінс. Його ім’я було написане на бейджику. Тихим і хрипким голосом він промовив:

"Все дуже погано. Ми всі втратили дух Різдва. Прийшов злий чарівник, який зовсім не любив свята, і зруйнував усе — подарунки для дітей, а нас зачарував, що Різдва ніколи не буде. Тепер ніхто не буде просити подарунки."

Герої злякалися і здивувалися. "Що нам робити, щоб всі знову почали робити іграшки?" — запитали вони.

"Ідіть до Санта Клауса," — відповів ельф.

Піднявшись на п'ятий поверх, вони знайшли самого Санта Клауса. Він був дуже красивим у своїх окулярах і святковому одязі з пишною бородою. Привітавшись, наші герої розповіли про все, що їм сказав Еркінс. Вони запитали, як відновити дух Різдва у ельфів.

Санта Клаус відповів: "Ви можете приготувати смачні ласощі на кухні."

Вони запитали, де знаходиться чарівна кухня, і Санта Клаус сказав: "Нумо, пішли, я вам покажу."

Кухня виявилася дуже красивою, як у п'ятизіркових ресторанах. Взявши спеціальні інгредієнти, герої задумали приготувати чарівний пиріг, олів'є, макарони та піцу. Вони розбили яйця, змішали інгредієнти, додали сіль, борошно і поставили все в піч. Коли пиріг був готовий, він мав чудовий запах — морква, яблука — все було неймовірно смачним.

Вони вийшли в головний зал, розрізали пиріг і почали роздавати його ельфам. Їм дуже сподобалося, і вони подякували, навіть Еркінс був вдячний. Але ельфи все одно не захотіли працювати.

Раптом двері відчинилися, і холодний вітер злетів у зал. Мурчик промовив: "Брр, як холодно! Де моя шапка й рукавички?" Вони побачили, як у зал увійшла тінь. Це був злий чарівник! Він почав кричати: "Хто наважився приготувати цей гидкий пиріг? Скажіть!" Хлопнувши в долоні, чарівник зачарував усіх ельфів і навіть Санта Клауса — всі заснули. Світло вимкнулося.

Герої вирішили діяти. Вони намагалися розбудити ельфів і Санта Клауса, але нічого не виходило. Чарівний провідник сказав: "Нам треба знайти чарівний кристал. Він знаходиться за 5000 км звідси."

Дійшовши до платформи, вони зрозуміли, що рейки були зламані. Але оскільки це була резиденція Санта Клауса, вони вирішили знайти оленів. Прив'язавши до саней 20 оленів, вони вирушили в дорогу.

Мурчик, сидячи за кермом, з усмішкою сказав: "Я найвідповідальніший кіт у світі!" І вони полетіли. Але коли чарівний бензин закінчився, вони почали падати. Санки Санта Клауса зламалися, і герої вирішили залишити оленів відпочивати.

Мурчик і Бім залишилися лише вдвох. Мурчик почав плакати, але Бім сказав йому: "Не плач! Ми повинні врятувати Різдво!" Вони йшли довго і зрозуміли, що Різдво вже пройшло. Але раптом чарівний кристал засяяв яскравим зеленим світлом, і за мить вони повернулися до резиденції Санта Клауса. Ельфи аплодували їм за те, що вони врятували Різдво.

Еркінс підійшов і сказав: "Друзі, ви що? Різдво буде через дві години!"

Герої здивувалися: "Але як? Ми ж думали, що все пропустили!"

"Чарівний кристал повернув час назад, як чарівна касета," — пояснив Еркінс.

Санта Клаус обійняв їх і подякував за врятоване свято. Вони сказали, що їм сподобалося Різдво, хоч воно було незвичайним. Санта Клаус запитав, що вони хочуть на подарунок. Чарівний провідник відповів, що бажає тільки здоров’я, Пінгвін попросив новий капелюх, а Сніжок сказав, що він уже отримав свій подарунок — справжніх друзів.

Герої повернулися додому, де їх зустрів господар. Він поцікавився: "Де ж ви були так довго?" Мурчик і Бім засміялися, і всі разом сіли святкувати. Санта Клаус подарував їм багато подарунків, а у маленькій коробці вони знайшли... Сніжка! Він попросив Санта Клауса дозволити йому жити з Мурчиком і Бімом. Вони були дуже раді.

Злий чарівник прийшов попросити вибачення, і Санта Клаус, усміхаючись, обійняв його. Відтоді злий чарівник став добрим помічником Санта Клауса, і всі жили довго й щасливо.

Кінець.

Автор книги Валерій Олексюк та

Помічник і редактор: Майор Анна