Тисяча і один день або Нескінченні історії (для молодших)

Тривожний сигнал розбудив своєю настирливістю, і Дрич прокинувся незадоволеним. Почухав за вухом, поколупав у носі й сів на товстому м'якому килимку, на якому зазвичай спав. Позіхнув, ригнув і пішов у косморубку. Увійшов крадькома і тихенько наблизився до Хрича ззаду. Різким рухом ноги дав йому під зад.

- Ага, застукав! Чотириста тринадцять! - радів він своїй удачі.

- Придурок, - вилаявся Хрич. - Попереду зореліт! Схоже на торговця.

Дрич підійшов до радара і відкалібрував прилад. На екрані виднілося зображення зорельота з його характеристиками і даними внизу. Дрич схилився над приладом і раптом відчув два швидких стусани під зад.

- Триста дев'яносто дев'ять і чотириста! - радіючи, вів рахунок Хрич.

- Досить! Я не граю!!! - ображено крикнув Дрич. - Зараз викличу, дізнаємося хто там пихкає...

Прилад зв'язку посвистів і налаштувався на хвилю. Дрич клацнув перемикачем космічного перекладача.

- Альоу... Альоу... Говорить торговельне судно із Сузір'я пса. Завжди готові підтримати галактичну торгівлю! Прийоммм....

Зв'язок зашипів, і відповів механічний голос перекладача:

- Торгова краплесопля сузір'я Рака готова запропонувати свої товари!

- Що за сопля? - не зрозумів Хрич.

- Краааапляя-сопля! - пояснив Дрич. - Форма зорельота у них у вигляді краплі, але не такої, як крапля води на поверхні, а як витягнута сопля, що висить із носа і готова ось-ось відірватися. Зрозумів? Мабуть на їхній рідній планеті немає материків, поверхня з рідини.

- Ааааа... - протягнув Хрич. - Це ж із якою швидкістю потрібно бігати поверхнею планети, щоб не потонути?

- Та вони плавають, навіщо їм бігати.

- А ти що, бачив?

- Не бачив, здогадуюся.

- А я здогадуюся, що вони можуть бігати, як водомірки. По поверхні!

- Відчепись... Прийом, прийом... Іду на зближення! - продовжував перемовини Дрич.

Зореліт став плавно сповільнювати хід, готуючись до стикування з торговцем.

- Хрич? Ти жуліко-бот відфармотував? - схаменувся Дрич. - А то попадеться дуже розумний ділок, залишимося в програші...

- Та не переживай, - заспокоїв його Хрич. - Поки ти спав, я все зробив. Відформатував, додав нові міри з Окланської зоряної системи, поповнив словниковий запас перекладача... Усе оки-токи!

- Уже бачу, середньовантаж. Треба скинути йому всякий мотлох в обмін на щось путнє... Альоу... Альоу... Підходжу зліва по-нашому, стикуємося третім портом! Прийоммм...

Хрич підійшов до монхоркового чохла, який приховував єдину суперцінність на цьому бувалому космічному кориті.

- Моя прелесть! - ніжно сказав він, підбираючи слину, що потекла, довгим язиком, і стягнув чохол. Їхнім поглядам відкрився новітній суперсканер, який ще поблискував новенькими боками. Звісно, якщо ви купили такий сканер, ви купили не останню розробку. Їх пекли, як пиріжки, дослідницькі відділи всесвіту для торгових корпорацій. Але все-таки за останні двісті років нічого революційного придумати не змогли. Хімічна таблиця якогось далекого в галактичній історії Мендельмелева поповнювалася раз на тисячоліття. Уже всі хімічні елементи були або знайдені, або штучно створені. Для нових були потрібні занадто великі витрати і нові наукові можливості або занадто великі запобіжні заходи. Але ж завжди знайдеться ледачий паразит в обслуговуючому персоналі, якому навіть ліньки подумати про власну безпеку. Так що цей новенький сканер їм довго послужить вірою і правдою. Зробивши всі необхідні налаштування, Хрич запустив його на повну котушку і, не встигнувши відійти вчасно, обпалив собі кінчик хвоста під час розігрівання апарата.

- Чорт котячий тебе забери... - засмутився він, швидко лизнувши обпалене місце. - Первинний аналіз готовий, нічого надприродного немає, але з порожніми кишенями ми не залишимося. Ось уже наближаємося... Дрич, зараза! Тягни стоп-кран! Проскочимо повз!

Дрич з переляку смикнув потрібний важіль і зореліт, зробивши космічне сальто, зупинився навпроти стикувального вузла інопланетного торговця.

- Фух... Пронесло... Песяча кістка! Нюх втратив? Скільки разів я тобі гавкав - будь напоготові? Зовсім розбалувався... Гаразд, випускаю стикувальний коридор...

Хрич облизав око, в яке потрапила смітинка, і пішов одягати скафандр.

Дрич обігнав його жвавою риссю на чотирьох, залізли в скафандри у великому торговельному сховищі, і воріт у перехідному шлюзі вони крутили разом. Відкрили люк і помахали протилежній стороні. Торговці-партнери теж були в скафандрах. Найближчий із них мав круглий прозорий головний ковпак на скафандрі, який був на третину заповнений водою. Він піднімав морду, щоб вдихнути дихального газу й опускав її в рідину природного перебування.

- Дрич, дивись! Жаборил! Я їх ніколи ще не бачив, тільки чув. А капітан та інші жабровики... Може, вони продають жаборила?

- Нііі... Напевно, підхопили місцевого лоцмана. Я чув, таких роздають майже задарма. Використав і хочеш - з'їж його потім, а не хочеш - викинь у космоса. Чого тільки не надивишся на просторах космічного дихання Великого Гавки... - Дрич визирав через плече товариша, дрібно й часто дихав, втягував довгий язик, що звисав трохи нижче від підборіддя, коли треба було проковтнути, і знову його вивалював на місце.

- Альоу... Дорогі партнери! - Хрич злегка тріснув нагрудний перекладач. - Прошу вважати торги урочисто відкритими! Ми дуже раді зустріти вас на просторах караванних шляхів Всесвіту! Мир вашому Акваріуму, нехай ваше плескання не пересихає! Нехай дощем проллється на вас фінансова благодать! Триголовий Цербероній, благослови наші угоди!

Жабровики покивали скафандрами і виголосили відповідну промову в тому ж дусі. Поверхня рідини Жаборила булькнула бульбашками, з яких вийшов зелений газ. Жаборил зморщився і пірнув у рідину.

- Він що? Пукає у свій скафанд? - розвеселився Хрич.

- Наче ти не какав у скафандра, коли виходив для лагодження у відкритий космос, - пиркнув Дрич. - Давай, Хрич, подавай мені зразки, а я буду їх пропонувати. Не втрачати ж півжиття, спілкуючись із усякими водножителями.

Дрич швиденько перейшов до реклами товару.

- Отже! Астронавігаційний локатор маршрутовод, сто п'ята модель сучасної системи космоплавання... Баночка спайсу з планети Дюна, прочищає мізки і викликає передбачення в навігаторів-обчислювачів... Суперпотужний задраювач пробоїн від космічних метеоритів у вигляді кулі. Отримавши пробоїну, кидаєте кулю до неї, повітря, що виходить із пробоїни, всмоктує кулю, вона лопається, а всередині сталева латка з п'ятовимірного кольчужного сплаву з гідропідролопростоєчним ущільнювачем, що під час визволення застигає навколо пробоїни як космотронний активатор... Це жменька пільюльок для утихомиренія живих істот у каматозно-нерухомистому форматі. Відпускає на третю добу, можете далеко змитися, поки ваш кривдник буде знерухомлений... І найчудованіша пропозиція, ці незвичайні перлинимини з Блакитної планети, які, на їхню думку, лікують будь-які хвороби, варто тільки розчинити їх в оцтібі, і готовий засіб! А що є у вас?

Хрич у цей час прошепотів йому на вухо:

- Що це за дивну тактику торгівлі ти обрав? Зазвичай, найкраще залишають на кінець торгів, а ти зробив навпаки?

- Простофіля! У цьому й полягає мій суперплан, щоб втюхати гидоту, видаючи за найкраще!

- Аааааааа... - Хрич захопився підприємливістю товариша.

Дослухавши електронний переклад, жабровики пошушукалися про своє, точніше побульбульшукалися. У відповідній промові вони пропонували всякий мотлох, на кшталт беньзяшного пійла, очеретяних галет, інкубатора для метання і зберігання нерестящихся нащадків-спиногризунів, так в усякому разі переклав космічний перекладач, а також пакет з океанічним лаво-піском, кристалоподібні кріпильні болти, що витримують великий тиск рідин, електронний накопичувач інформації в рідкій речовині, священні шкурки залишки з облізлих ченців придонного монастирика, недієві мікроботи з купи інопланетного розвідника, що зазнав аварії триста років тому, дралепурка невідомого використання та інша всячина. Поки жабровик демонстрував свій товар, Хрич наводив на кожен екземпляр твердо-паро-рідко-газо-оптико-аналізатор.

Показавши все це, жабровики запитали:

- Може у вас є що-небудь, що є рідкістю і марністю, що викинути шкода?

- О! Є, є, є!!! - з ентузіазмом почав розповідати Дрич. - З планети Фувоняйло в нас є надзвичайне! Маленькі махровочники збирають мільярди крупинок хлорофозу і переробляють їх на жучайлове молочко, потім згодовують його тлямутіям, які стають жирними, соковитими. Потім висушують їх в азотовому мерзлотнику і дають ненажерливим. Потім збирають те, що вони видають з іншого боку і роблять пастилки. Смакота і живлення... Ці пастилки йдуть на вагу платини 1 до 10. За вагу пастилки в десять разів більше платини. Думаю, що ця ненажерливохватська мутотень вам дуже знадобиться!

Жабровики пожвавилися, але виду намагалися не подавати. У свою чергу, Дрич запитав:

- Коли ви підлітали, вельмишановний жабровик, ми просканували ваш торгольот, у вас багато чогось розсипчастого в трюмі. Може покажите, що це таке?

- Лаво-пісок... - надійшла відповідь.

- А багато його у вас?

- Вооооо... - розвів кінцівками жабровик, намагаючись зобразити велику купу, і подумав: "Навіщо вони запитують про сміття?" Жабровики вже давно не проводили прибирання відсіків у своїй краплесоплі, і накопичилося чимало лаво-піску, що прилипав до ящиків і контейнерів. Перекладач проскрипів. - Понад десять тонн, напевно. Це такий цінний товар, що рідко кому вдається запропонувати за нього гідний обмін. В останнього замовника не вистачило космокредитів, і він відмовився від обміну, рвучи на собі луску.

- Напевно, в ньому брак, раз замовник відмовився? Але оскільки ми вже тут, давайте на нього подивимося. Самі принесете, чи ми пошастаємо по вашій посудині?

- До себе запросити не можемо, боїмося інфекції. А лаво-пісок ідеальний, ми самі його шліфували п'ятами вже дев'ять польотів, а то й більше. - І шепнув-булькнув помічникові потихеньку. - Ти викинув морських клопів зі зразка в пакеті, чі просіював лаво-пісок?

Коли той кивнув, старший заспокоївся. Пакетик зі зразком лаво-піску передали Хричу.

Хрич одягнув моноклеоко і ретельно придивився до піску.

- Якийсь він у вас застарілий... І скільки його, кажете? - Хрич дістав магнітик і перевірив пісок на магнітність. Він добре магнітився.

- Ну, до двадцяти тонн, і боюся, у вас не вистачить для обміну махровочника.

- Ну, якщо поступитеся в ціні, можемо й забрати... А то якось соромно повертатися додому порожніми. А так хоч піском наб'ємося, і моя дружина-сукиня не облає, що бездіяльно льотав... Посиплемо доріжки вашим пісочком. А щодо махровочника не турбуйтеся. Одна чайна ложка через тиждень перетвориться на п'ятдесят тонн. Швидкість розмноження неймовірна!

Жабровики повеселішали, навіть якщо швидкість буде і набагато нижчою, вони перетворять загнилі відходи своєї планети на першосортну їжу.

- Ну добре, міняємося! - радісно сказав їхній старший.

- Чудово-причудово! Чого ж ми їх будемо туди-сюди возити? Вже віддамо... Дрич, тягни шлангу, будемо перекачувати лаво-пісок, та фільтр не забудь, очистимо одразу, - і, кліпнувши Дричу, шепнув, - не забудь щетинку в хронопендрометр запхати.

Дрич притягнув м'яку трубу великого діаметра від пиловсоса. Передали її партнерам. Набігли жабровики і потягли трубу у свій трюм. Дрич притягнув лоток із махровочниками і, гидливо морщачись, передав пліснявілі залишки життєдіяльності жабровикам.

- Люб'язні партнери, тару поверніть! - попросив Хрич, а сам подумав, що лоток був дорожчим за махровочники.

Жабровики щасливо булькали, гонець дбайливо забрав і перевантажив товар, повернув порожній лоток ретельно очищеним. Хрич дивився, як щетина, вставлена в хронопендрометр, гальмує лічильник, що міряв пісок, який перекачували. Коли перекачування закінчилося, Хрич сказав:

- Ну ось і профільтрували ваш пісочок, тепер чистенький! Так, до речі, половини тонни не вистачило, будете винні наступного разу. А тепер щасливо залишатися, ось вам наш пеленг для зв'язку, як відвеземо цей вантаж, домовимося про наступну зустріч!

- Будемо раді новим угодам! Дошвидання! - відповів інопланетянин. А своїй команді тихо віддав такий наказ. - Можете й далі не мити свої ласти, а хто більше наносе піску, ще отримає й премію! Спасибі придуркам, пропилососили нашу каплесоплю! Тепер санітарний стан майже ідеальний. Щоб їм запропонувати іншим разом, щоб вони ще й цвіль зі стелі прибрали?

Відстикувавшись, Хрич і Дрич махали новим партнерам, привітно висміюючись. Коли вони стали вже невиразні, Хрич схопив Дрича за лапи і став радісно стрибати, примовляючи:

- Ми багаті! Ми казково багаті!

- Та що в цьому піску такого незвичайного? - здивувався Дрич.

- Рожевошкірі Хрюлі на планеті Свинарнія п'ють важку воду і, коли вона пошириться тілом, накладають із блюдечок магнітний пісок малюночками, і в цьому зараз самий писк моди! Зараз зв'яжуся з хитрозадою Крисюнею, запропоную посередництво.

Він викликав Крисюню по підпросторовому зв'язку.

- Альоу... - відповіла Крисюня майже одразу.

- Привіт, милашка, це Хрич. Ти не здогадаєшся, що я надибав!

- Ну гавари вже, не тами!

- В мене магнітний пісок з ефектом голограми-сваровскі-хрюшскі!

- Вауууу... Скільки?

- Майже двадцять!!!

- Кілограм??? - Крисюні навіть не вірилося такому щастю, настільки вони були дорогими.

- Тонн!!! - переможно, як великий Бог, проголосив Хрич.

У Крисюні віднявся дар мови. Через тринадцять хвилин вона тільки змогла відкашлятися і застрочила скоромовкою, як тріскачка.

- Ви ж обрушите весь ринок прикрас сектора!!! Так, без мене нічого не робіть! Спочатку виставимо конкурентні торгові секції і зіб'ємо конкуренцію, пропонуючи пісок тарілками! Потім відкриваємо елітні галактико-хауси для елітарних рожевошкірих Хрюль із коритами піску! Потім відкриваємо мережу тільки в Галактикополісах із населенням щонайменше мільярд для най-най з басейнами піску!!! - Крисюня вдруге оніміла вже від своїх планів...

- Ми супербагаті!!! - стали кричати вони в три голоси хором знову і знову...