Запах осені
Оскільки я сінестет, то запахи для мене мають ще й колір. Отож осінь для мене пахне наче елітний парфум, зроблений на замовлення в єдиному екземплярі.
Верхні ноти: рожево-жовтий солодкий аромат троянд з крапелькою роси в пелюстках, які дарувала колись на перше вересня вчителям; паром від нагрітого сонцем асфальту, цей запах відрізняється від пару влітку, адже в його м’якому солодкому мареві заплуталися незримі павутинки свіжого вітру, лоскітливо-химерні пахощі пожовклої трави ;
Середні ноти: пріло-солодкий, надиво жовтогарячий запах першого опалого листя; ледве вловимий запах маминого рагу з стовпом гостро-солодких пахощів глінтвейну (терпкість червоного вина, аромати гвоздики і перцю, що лоскочуть у носі), які ще довго висять у повітрі і по яких наче по орієнтиру знаходиш своє місце у нових обставинах життя і дорогу на мамину кухню;
Нота серця: ніжно-солодкий із деревним початком запах кави, що швидко тане в холодному повітрі; чорно-синій суворий, зітканий з тепла сторінок, що віддало їм дерево та холоду хімічних реагентів, які складають фарби аромат нових книжок впереміш з сірим наче світле осіннє небо сухим ледве вловимим відтінком пилу серед сторінок домашньої бібліотеки.
У тонких парфумів буває й запах, що вигулькує час від часу, треба довгенько носити на собі аромат, щоб розпізнати його. Поволі і я розпізнаю свій переливчастий цегляно-оранжевий запах паленого осіннього листя, смачний їдкий і шкідливий водночас.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!