Посуха

Маленьке містечко спало у передсвітанковій тиші. Хвилини повільно перетікали в минуле, несучи туди ж спів птахів. З-за обрію з'явився сонячний диск, і його перші промені впали на сарай у кінці вулиці, неподалік від церкви і поліцейського відділку. Охоронці, стомившись різатися в карти, розважали одне одного байками і масними жартиками, чекаючи на нову зміну. З іншого кінця вулиці тихо рипнули двері. Молодик якусь мить прискіпливо дивився на сарай із охороною, а тоді зник у ранкових сутінках, поправивши гітару і насунувши на очі крислатого капелюха. День обіцяв бути спекотним.

Священник потягнувся у ліжку. Сонце давно піднялося високо в небо і випалювало пересохлу землю, але він не поспішав вставати. Усе тіло скиглило після нічних ловів, але здобич була того варта. Старече лице скривила хтива посмішка, і сухий язик обшкріб порепані губи.

Шериф просунув палець між жалюзі і глянув у щілину на гору дров, яку зібрали місцеві зранку. У центрі височів стовп, і, попри скажену спеку, яка позбавила жаги до життя навіть всюдисущих мух, його спиною пробіг гидкий, холодний вітерець. Те, що мало відбутися, дуже йому не подобалося. На обрії з боку дороги з'явилася хмара куряви, але на той момент шериф її вже не бачив.

На ґанок салуну під журливе тренькання гітари вийшла молоденька танцівниця. Прислухавшися до плачу, що лунав від інструмента, вона скривила міну і сховалася в умовній прохолоді за дверима. Та одразу вийшов старий бармен, і плюхнувся поруч із парубком, що сидів на сходинці, звісивши ноги у дорожню пилюку.

— Та годі тобі душу травити, — гукнув він і легенько стусанув кулаком по плечу музи́ки. — Знайдеш собі нову. — Голова молодика повернулася до нього, і старий осікся. Парубок кивнув і так само повернув голову назад до дороги, продовжуючи грати сумну мелодію.

Здіймаючи пил, біля салуну зупинився білий кадилак. Відкрилися двері, і з машини вийшов чоловік у костюмі і краватці. Він прихилився до ідеально чистої машини і слухав. Коли молодик спинився і підняв голову на чужинця, той по-змовницьки підморгнув і спитав:

— Ти тут музи́ка?

— Залежить від того, хто питає.

Бармен, який вже почав впадати в меланхолію, різко вирівнявся і відсахнувся від вигляду чужака. Коли той знову заговорив, старий зблід і почав хреститися, збираючи докупи уривки молитов і панічно шукаючи на грудях хрестик.

— Та я хотів навчити одного місцевого музи́ку мелодії, яка зводить з розуму всіх дівчат, які її почують.

— А давай, — тихим голосом сказав парубок, так глянувши на власника салуну, що той заціп і поповз задки по ґанку до дверей.

— Тоді застрибуй, — не втрачаючи бридкої посмішки на вродливому обличчі сказав чоловік і відкрив дверцята кадилаку.

Коли машина рушила і зникла за рогом, бармен, вивалившись із задніх дверей, шпортаючись, побіг до церкви. Йому дуже не подобалося те, що відбувалося довкола.

Троє дужих чоловіків тягли знесилену бранку до вогнища. Побачивши, куди її несуть, дівчина засмикалася, але намарно. Її мовчки прив'язали до стовпа і відійшли до натовпу міщан, які зібралися колом навколо відьми. За висохлими кістяками на обрії з боку дороги здіймалася курява, але її ніхто не бачив.

Коли останній крик дівчини стих, і вона безсило повисла, окутана димом і полум'ям, над людьми, що скандували молитву впереміш із вигуками "Гори!" прокотилася мелодія. Спершу, ніби порив вітру гасить свічку, вона загасила всі людські голоси, а потім, вирвавши темні постаті на тлі багаття із заціпеніння, змусила їх із ревом вчепитися одне в одного. Дорослі топтали дітей, що мов кішки стрибали, намагаючись видряпати очі, і рвали одне одному волосся та одяг, вгризалися зубами в животи та горлянки. Полісмени відкрили вогонь по натовпу, але їх підім'яли і завалили собою.

За цим, у темряві прихилившись до кадилака, спостерігав чоловік у костюмі і краватці. Коли гітара стихла, він підійшов до парубка і поклав руку йому на плече. Той безсило опустив голову і пішов до машини.

Коли останні люди впали у мішанину із трупів, порив вітру налетів на вогнище і поніс головешки до поля із сухим урожаєм, і невдовзі пожежа підсвітила чорне небо. Починалася буря, і небо на обрії вже розкреслювали перші блискавиці.