ВЛК

ВЛК

Якщо, ти, не готовий вмерти за майбутнє своє і твоїх дітей, то повинен ясно розуміти настає , не твоє майбутнє, а те - де тобі і твоїм дітям немає місця на землі...

- Господи, чому я втрачаю рідних? Чому втрачаю найкращих знайомих, тих - з ким жив весь цей час, поділяв відчуття, професію, радості та горе. Адже, для мене, ще нічого не закінчилося?!

- Якщо, це спокута гріхів при життю, чому тоді така несправедливість і ті потвори, що вбивають та руйнують все своє існування, не мають розплати?

- Я стою тут, де горизонт моїх мрій зійшовся з горизонтом подій і не бачу виходу.

- Я не бачу покаяння людського, Боже!

Вони називають корупцією свою натуру виродка, що породжує залежність один від одного. А тих, хто не живе по їх законам, постійно пригнічують і саме страшне, що це роблять люди в білому - ті, що торгують болем. Спаси Боже сестер милосердя, що працюють не покладаючи рук спасаючи життя, та не пробачай торговцям, що за ради грошей продають пігулки не від чого...

Грошовитим продають інвалідність, а інвалідам праці, рік за роком, додають по недосяжній статті заборон праці, щоб не доробив до пенсії , навіть не дивлячись , що він один кормить сім'ю з чотирьох чоловік, двоє з яких інваліди. То це тільки один приклад, Боже...

- А скільки тих, хто не для гарного слова й картинки, приречені на забуття, тому що те, що йшло людям, як безкоштовна допомога - вкрали і їм же й продають.

Вже й не лікують Господи з гострим болем у хребті: на тобі п'ять уколів,- кажуть: іди до сімейного, лікуйся. Ти не можеш сраку під терти, а лікуйся сам, бо з відділення виписка буде, а....

- То раз ви, такі хороші хоч лікуйте, хто зна скільки тих днів, а там бігати тре, з ношею, а ти - б...ь, ходити не можеш! Прости мене, Боже!

А ти казав: поглянь за горизонт. Не видно там кінця і краю. То й бачу, поки в світі зло, моє життя і гріш не значить. Добром , за безцінь користуються ті, кому то й не потрібно. Від власної жадібності й блюзнірства...а де поділось милосердя людське? Все згадую , ту бабцю на пероні, що втратила свідомість. Ґвалт, крики, таке занепокоєння долею, а потяг приїхав і вітром всіх здуло.

Бабця їсти хотіла, не їла три дні, бо онуки, щоб квартиру продати, поперли її з дому.

- Я розумію, Боже, ти дав людині все для щасливого буття в не давав зла. Все що відбувається на землі - кара, та ще й не твоя...

- Одні кричать: Господи, чому ти не зробиш нічого? Спаси нас? Самі відносяться до людей, як до тварин, рятуючи свою шкуру, а спасіння просять , від собі подібних. Збагачення на крові...

- То, хіба буде мир Господи? Інші, кажуть: ми ж такі хороші, ми українці, патріоти... А піди в будь-яку інстанцію останні штани знімуть. Воля - вона в хрестах, а дітям горе... Стою, дивлюсь на них: а ось, ти моя Україна справжня, а позаду продажна... І виходить, свобода - померти серед героїв, а ніж жити серед...

- Не знають вони, Господе, болю ще ! І в твій бік з власною користю дивляться, не для всіх, для своїх тілько...

А діти ж, діти - за гріхи відповідатимуть! Невже , до дітей власних, жалю немає?

- Забув, то ж вони їм на майбутнє, краще забезпечення роблять... На чиїй крові???

Далі буде..."ВЛК"