Сирість

Сцена—затемнена кімната карцеру із кам’яними чорними стінами. В кутку «відро-параша». Навпроти—шконка. На шконці сидить Шевченко(роль виконує художник Богдан Вовк) з неголеною бородою. Чути скрегіт мишей, на стіні біля відра стікає конденсат. Третя стіна(ліва) – тюремні залізні двері зі шпаринкою. За ними стоїть «уявний» вартовий. Кілька секунд Шевченко сидить на шконці й щось думає. Потім піднімає голову й відповідає:

—Та в «парядкє», в «парядкє»… Такого «парядку», спасибі царю… «Адставіть?». Та, пане вартовий, ще ж, Господь баче, нічого й не поставив. Куди ж його відставити? «Єсть, адставіть йорнічать…» Отак ми тут з вами й будемо вічно я підставляти, а ви відставляти…

Далі сидить, щось думає, потім просить закурити, бере самокрутку й починає курити й кашляти.

—Не від гарної долі такий тютюн… «моєї долі молодої, а іноді—така печаль…». Чого я тут(до вертухая)? Крикливий дуже. А як ще? То ж помогла «…цариця, що мов чапля бадьориться….», зобидилася та й забула, а я сюди, на шконар, як і всі… Та яке товариство?.. Ну та товариство, що там того товариства. Сказали: «Хамло!» А що? Перед ким справдовуватися? Кому треба писака-кріпак? Не встиг, ха-ха, «патрета» царю зробити, може б, полегшив чим життя? Та де там, правда, полегшив…Ох і тютюн міцний… Я тут чого? Сміх, та й годі! За Україну? Біс його знає, за яку Вкраїну чи не Вкраїну, а справа така, що я тут! Бо скілько братів моїх та сестер у ще гіршій тюрмі!!! І, ти знаєш, «старшой», мені вже однаково чи буду я жить в Україні чи ні. Встає й починає ходити й декламувати.

Далі експресивно розмахує руками й виголошує підвищеним тоном:

—Як воно століттями! Роками гнобить, мов маржину, мов бидло, мою Матір! Хіба ж вона «перша потаскуха»? Звиняйте , та ні! Люде-люде! Де б-то тієї справедливости!? Боже, де?! Хіба нам багато? Хіба нам багатств, раю? Та садочок… «Садок вишневий коло хати…», щоб своє, щоб без пана! БОЖЕ-БОЖЕ!

Падає на коліна й починає молитися,ридаючи, а звідусіль чути огидний повільний диявольський сміх. Грає St.Matthew Passion, BWV 244 - Choral: O Haupt Voll Blut Und Wunden.