Солодка помста

СОЛОДКА ПОМСТА

З самого ранку все валилось з рук. Недосип…Збудження в тілі від чи то снів, чи то думок, чи то від сороміцьких нездійснених бажань…Зламався ліфт, прийшлось спускатись з дев’ятого поверху пішки разом з собакою, щоб вона відчула всі передсвяткові принади без снігової погоди…собака погналась за чиїмось котом і ледь не відірвала руку з повідком від чого чуть не проковтнулась цигарка, пострибала на губах і зрештою впала на землю… Вдома треба було б трохи пригребти, подумалось затягуючись їдким димом чергової папироски. Наварити їсти…що наварити…вічне питання…Не дарма кажуть, що коли ти знаєш, що робиш, то це вже напів зроблена справа… Може борщ…в біса борщ, його довго варити. Наварю супу)))

З цими думками можна було йти додому, собака нагулялась, зробивши свої справи чомусь у дитячій пісочниці…Не догледіла…Та й ну його…

…Нарешті поставила варити суп. По кухні розлетівся легкий аромат страви…В двері постували.

- Хто там?

- Та прийшов полагодити ліфт, не дасте водички, дуже хочеться пити.

Хоч і хриплий голос, але викликав довіру…

Двері відкрились і постать середнього зросту в балаклаві ввалилась в квартиру, однією рукою швидко закрила двері на замок, а другою рот, надіючись попередити крик. Та кричати не хотілось чомусь…

- Швидко до столу, - скомандувала особа в балаклаві.

- Ви, хочете їсти?

- Дуже…дуже хочу, - здається, що якийсь похітливий оскал з’явився на обличчі.

Невідомо чому, але зовсім не хотілось бити на сполох.

Ось руки пригорнули підвладне тіло і розстебнули халат. З жадібністю, але так лагідно, руки почали пестити груди, живіт, стегна. На зміну рукам прийшов тепленький язичок. Він вилизував соски, спустився до низу живота, спустився до бедер. І завмер…від побаченого хотілось завити. Блискуча волога стікала по ногам…Міцні руки зірвали халат і розвернули спиною до себе тремтяче тіло. Владно нагнули до кухонного столу і відразу щось тверде вперлось в промежину, почало рухатись по губкам, збираючи вологу і ненароком торкаючись клітора. Від чого кухня наповнилась звуками стогону і хрипу…

Здається лоно саме шукало ту твердь, що давала відчуття такого збудження ніби зараз в очах вибухне салют, а в ушах шум зміниться на яскраву музику…

І ось твердий прутень з легкістю різко увійшов у таку бажану гарячу плоть, яка на мить здалося сама йшла на зустріч. Тримаючись за сідниці людина в балаклаві поступальними руками по малу нарощувала темп… в роті пересохло…в очах потемніло… з горла виринав якийсь звірський рик. Прутень то входив глибоко, то лише чуть-чуть торкався губ, від чого можна було б збожеволіти, а то і взагалі зовсім виходив і лоно саме інстинктивно знаходило його і насаджувалось все з більшою і більшою силою.

Не виходячи з розгаряченої плоті міцні руки випрямили тіло і не припиняючи таких солодких рухів, людина в балаклаві почала пестити груди, стискаючи соски. Напруження наростало і одна рука спустилась від грудей по напруженому животику до клітора. Це вже було занадто. Пару пестощів на грудях, пару завзятих рухів у піхві і кругові рухи по клітору довели це дійство до логічного завершення з такими стогонами, що здавалось вікна, в яких відображалить два невимовно збуджених тіла, повилітають.

- Не закривай очі, - скомандував ніжний ґвалтівник розглядаючи як з насолодою у вікні видніються очі з збільшеними зіницями і щасливою посмішкою.

Тіло ще трохи тремтіло, ноги підкошувались, голова повернулась для пристрасного поцілунку з ґвалтівником… І тут ти посміхаєшся, через поцілунок взнаєш, що цим ґвалтівником була Я.

- То ти дасиш мені водички, - питаю я знову впиваюсь у твої губи.

В кухні пахто вже не тільки супом, а й нестримним, звірячим сексом.