Я збираюся залишитися

Чим більш прогрівається повітря, тим сильніше відчувається запах машинного масла й гуми, що нагрілася на сонці. Пахи змішуються з потом, що випаровується - ніякий вентилятор тут не помічник. Хлопцям, які працюють у його майстерні, набагато легше, ніж Шону, який виріс на Півночі — та й нехай це палючий сонце з народження біжить по його венах, багато років він провів далеко від нього, не знаючи, що таке довга робота на подібній спеці. Спочатку йому та Деніелю доводилося витрачати літри крему від сонця, аби не ходити по місту червоними — цим вони тільки викликали сміх своїх хлопців. Зараз полегшало, але часом від спеки ставало зовсім нестерпно. Як зараз, коли всі запчастини буквально розпливаються перед очима, і доводиться через силу тримати в руках гайковий ключ.

Шон не думав, що прийде до цього. Колись він казав батькові, що навряд чи стане автомеханіком, не міг підібрати потрібний ключ, але, нарешті опинившись у Пуерто-Лобосі, він став вірити в долю. І доля привела його до того, щоби відкрити майстерню — так він вважав. Доля, або ангел-охоронець, який оберігав його й Деніеля.

Дивлячись на себе, обмазаного маслом і пахнучого бензином, він все частіше бачив свого батька. Хіба без ока. Брат теж часто помічав їх схожість, що все більш посилюється. Шон був цьому радий. За весь свій час, проведений у дорозі, він неодноразово зустрічав людей, які могли б жахнутися такому факту, але він був радий. Можливо, це означало, що він усе робить правильно — втеча, майстерня, Пуерто-Лобос, банда… Так, можливо, деякі речі тато не схвалив би. Але батькові й не доводилося бути на його місці.

Це дзеркало пора було б помити. Здається, якраз була черга Деніеля прибиратися у ванній? Тому таке заляпане — братик не поспішає. Шон хлюпає собі в обличчя холодною водою, щоб якось прийти до тями від цієї неможливої ​​спеки. Коли в очах все пливе а повітря, здається, йде хвилями, неможливо нормально подумати - всі думки в купу, залишається лише чекати заходу сонця, коли їх можна буде привести в порядок. Шон часто так робить: сидить вечорами, курить, дивиться на те, як сідає сонце, розливаючи своє вогняне світло по океану, і згадує всіх тих, кого йому довелося зустріти, кого йому не вдалося врятувати... А зараз можна думати лише про те, як б випити чогось та й холодного.

У дорожньому холодильнику, що стоїть у кутку майстерні, лишилося кілька банок пива. Шон дістає одну з них, відразу ж прикладає до пульсуючої вені під щелепою, і йому стає так добре, що здається, ніби він ось-ось знепритомніє. Він сідає на диван біля стіни та дивиться, як його хлопці продовжують роботу над автомобілем. Клац - відкривається пиво, починає шипіти і пінитися біля кромки, й Шон відразу ж підставляє губи, щоб не пролити його на себе. Так на смак, напевно, відчувається рай.

- Акуратніше з нею, Пабло, ти не хочеш, щоб підвіска відвалилася на першому кинутому горбі - каже він іспанською одному з працівників, коли з-під машини, де той працює, лунає поганий скрегіт.

З-під машини лунають лише вигуки. Шон відкидається на спинку дивана та продовжує спостерігати за тим, як йде робота. Найкращий відпочинок у світі.

Однак він переривається, коли один із його підопічних, Карлос, з'являється перед ним, відкидаючи тінь на нагріте сонцем місце.

- Босс, там якийсь парубок до вас прийшов. Один.

Шон піднімає на нього погляд свого єдиного ока і підозріло мружиться. Нещодавно посилився конфлікт з хлопцями з Пуерто Лібертад, і Шон побоювався, що вони можуть надіслати когось для його вирішення.

- Ти думаєш, це? - питає Шон, опускаючи недопите пиво на підлогу поруч із диваном, але Карлос тільки хитає головою.

– Це грінго, без зброї. Тільки з якимсь рюкзаком. Наші доглядають його.

Шон задовільно киває та піднімається. Він плескає Карлоса по плечу та виходить із майстерні, щоб побачити, що за грінго завітав до них.

Надворі доводиться жмуритися — сонце б'є просто в вічі. Шон прикривається рукою і обходить будинок — з-за рогу він уже помічає дивну тінь, що сперлася на паркан перед майстернею. Але вже по розслабленій поставі, силуетові йому здається, що заховане десь глибоко в пам'яті почуття захоплення знову росте, знову з'являється в грудях, як лоза, яка з кожним кроком, який він робить, все більше і більше схоплює його в свої пута . Ні, це лише бачення, у нього дах з'їхав від спеки.

Пара світло-блакитних очей з червоними капілярами, що потріскалися, дивляться на Шона з-під опущених сонцезахисних окулярів, в яких можна побачити своє відображення. І Шон бачить своє здивоване, але по-ідіотськи щасливе обличчя.

- Hola, сонце! Відростив бороду? Сексі.

І Фін посміхається.

Він, здається, вже встиг трохи обгоріти, доки був у Мексиці. На рюкзаку з'явилося багато нових значків та нашивок, але залишилася та, яку Шон йому колись подарував у Каліфорнії — вогняне NSFW, нехай уже й пошарпане, з біса, що зникла кудись у «W». У голові Шона виникає сцена, як Фінн їй зрадів і відразу ж почав її пришивати до свого рюкзака, стягнувши в Інгрід голку з ниткою. А в іншому… здається, що він анітрохи не змінився, тільки дреди стали довшими. Додалося татуювання.

Фін пахне так само, як тоді: деревом, травою, і явною відсутністю душа. Він так само посміхається, прикривши очі, сидить, спираючись ліктями на свої коліна і дивлячись на співрозмовника так, ніби він знайомий з ним років з десять. Шон щось говорив про те, як вони прорвалися через кордон, як Деніел розніс поліцейських прямо біля кордону, але думками він згадував кожну деталь Фінна, яку зберігав у собі довгий час, і порівнював цей образ багаторічної давності з тим, кого він бачив зараз. .

- Ти б бачив Деніела в цей момент ... він був як Халк, - Шон усміхається, потягуючи своє пиво. Фін, тримаючи в руці таку ж запотілу від холоду пляшку, посміхався одним куточком губ, зачаровано слухаючи Шона, але помічаючи його погляд.

- І що зараз, Діазе? Чорне око, свій бізнес, смагляві хлопці довкола… ти зовсім як Тоні Монтана, так?

- Можливо, - Шон бентежиться. Він уже дуже давно не бентежився, вже кілька років йому не доводилося почуватися так, ніби він школярка, яка побачила свого улюбленого рок-музиканта — але саме так він почував себе завжди, коли поряд був Фін. - Хіба що без гори кокаїну.

Фін різко піднімається, хапає рюкзак й прямує до дверей. Шон на хвилину застигає.

- Все, брате, я звалюю. Я сподівався на гори кокаїну, якщо їх немає ... - Фін салютує Шону, але відразу розвертається назад і сміється. Шон сміється у відповідь. Фінн сідає на колишнє місце навпроти друга. - Гаразд, обійдуся. Просто принеси мені ще пива.

І Шон покірно підводиться, щоб узяти з холодильника нову банку. Але одразу ж він чує з-за спини голосне здивоване «Фінн!», з яким його молодший брат заходить до кімнати і кидається гостю на шию.

- Чудово, пацан, я теж сумував, - Фін з усмішкою тріпає його по голові, обіймаючи у відповідь. - Який ти величезний виріс, так само розбиваєш серця?

- Де ти був весь цей час? - очі Деніела в цей момент нагадують щенячі, ніби йому знову дев'ять років. - Так багато всього сталося за цей час – ти бачив майстерню? Я весь цей час тренувався, тепер ніхто до нас не сміє сунутися.

- Так, так, вірю, братик ... Мабуть, я занадто довго зависав в Санта-Моніці ... - Він все так само дружелюбно плескає його по маківці, але поглядом зустрічається з Шоном.

- Тепер він знову від тебе ні на хвилину не відчепиться ... - Усміхається Шон, складаючи руки на грудях. Фін у відповідь тільки та й знизує плечима.

Багато разів Шон бачив, як Фін це робив. У нього навіть лишився той самий гріндер, що тільки вже тріснув дужче, один із зубів давно відвалився. Але Фін не з тих, хто любить часто оновлюватись. Це стосується тільки нових місць, але речі ті самі, одні й самі звички, жести. Відпрацьований жест пальцями, коли він акуратно висипає траву на папір, закладає фільтр, який за допомогою фокусу дістає з-за вуха Шона, повертає. Шон особливо уважно стежить за тим, як хлопець підносить косяк до губ, висовує язик, оголюючи жовті зуби, і облизує край самокрутки, заклеює і підпалює, розкурюючи. Він передає одвірок Шону, і той затягується. Шон падає на ліжко, а Фін встає, оглядає кімнату, обвішану малюнками, фотографіями та листівками.

- То… значить, Санта-Моніка? - Запитує Шон, спостерігаючи за тим, як Фінн цікаво читає іспанські нотатки про підступи банди Los Lobos Negros, не розуміючи ні слова, крім, хіба що, тих, які схожі на англійські.

- Засів там майже на два роки. Знайшов роботу, думав, що зможу жити осіло... А потім зрозумів, що мене тягне на Південь, ближче до моїх улюблених братиків, - він з усмішкою повертається до Шона. – Наших усіх розкидало. З Ханною ми давно не чулися, вона, здається, народила хлопця... Пенні знайшов свого пристріт, і вони разом поїхали підкорювати Нью-Йорк. А Кессіді…

– надсилала листівку з Перу. Завжди у дорозі.

- Так… - Фін зупиняється поруч із листівкою. Там же на корковій дошці висіли листівки з каліфорнійським друком. – Бачу, ти зберіг і мої.

Фінн підходить до Шона, що напівлежать на ліжку, сідає йому на живіт і забирає недопадок. Він знову затягується та випускає дим прямо в обличчя хлопця, п'яно посміхаючись - його вже починає забирати.

- Ти ж сумував за мною, Діаз? Чи мексиканські хлопчики не дають нудьгувати? - Фін бере неголене підборіддя Шона своїми тонкими татуйованими пальцями і піднімає його.

Шон відводить погляд. Знову це почуття. Деякої розгубленості. Чи може він поцілувати його зараз, коли так хочеться? Поруч із Фіном він ніколи не може відповісти точно: чи хоче він бути таким же, схожим на Фінна, чи він хоче бути з ним. Це постійно заважає одне для нього, але зараз він не хлопчик-підліток і може відповідати за себе, може чинити так, як хоче. Але все одно губиться, коли доводиться довго дивитись Фінну в очі.

- Якщо чесно, жодних хлопчиків... З тих пір, як я переїхав до Пуерто-Лобоса, у мене... були тільки жінки, - Шон ніяково усміхнувся, ніби він у чомусь винен перед Фінном.

- Пройшла твоя бісексуальна фаза, amigo? - Фін розсміявся. Він сидів на животі Шона, згортаючи плечі і потягуючи косяк, який уже майже докурив до фільтра.

Шон легко сміється - він сильно видихає з усмішкою, наважившись подивитися Фінну у вічі. Перехоплює косячок, затягується, майже обпалює пальці й скидає недопалок у попільничку, що лежить на ліжку. А Фінн тим часом вже збирає наступний, використовуючи живіт Шона як робочу поверхню.

- Та ні… Просто… коли я з хлопцем, я постійно думаю про тебе. Не можу викинути із голови. І відчуваю, ніби роблю щось неправильне. Тому я так і не наважився.

- Чекав на мене, - пояснює Фін, облизуючи папірець, нахабно пограючи бровами. Чиркає запальничка, він закурює наступний. Затиснувши зубами фільтр, він піднімає двома руками футболку Шона й кладе руки йому на живіт, ніби перевіряє, з чим доведеться мати справу. Він обережно, поглядаючи на Шона, піднімає футболку вище.

Шон застигає, чекаючи наступного кроку Фінна. Він нервує, але чекає, що буде далі, і кладе руку на пальці з написом «FREE» на них, піднімає їх до своїх грудей, прямо до того місця, де шалено б'ється серце. Фін опускається до обличчя Шона, видихає дим і цілує його. Шон пам'ятає це відчуття, пам'ятає, як здивувався тому, що йому вистачило сміливості зробити це вперше, тверезому, а в голові шуміло після того, як Великий Джо вдарив його в око. Він пам'ятає це почуття так виразно, тому що воно нарешті повернулося — ніби весь світ зупинився, і все раптово почало мати сенс. Почуття гармонії, що все йде так, як мало йти.

Шон дедалі більше вірить у долю з переїздом у Пуерто-Лобос. Напевно, неможливо пройти весь цей шлях із Сіетла до цього моменту і не повірити у вищі сили, які спрямовують тебе, які, можливо, і дали сили Деніелю. І він дякував будь-кому: Марію, Ісуса, Провидіння — що завгодно, дякую, дякую, дякую за цей момент, дякую, Господи, що привів Фінна до мене, що я знову можу відчувати терпкий поцілунок на своїх губах.

Фін викидає недопалок і сильніше впивається в губи Шона, і стримувати себе здається вже неможливим. Чути, як у майстерні грає радіо, і ведуча оголошує таку пісню. Шону здавалося, що займатися сексом під музику – це щось підліткове, як складати плейлист для першого поцілунку. Він пам'ятає, як думав, що його перший поцілунок, перший сексуальний досвід обов'язково буде з Джен на Хелловін і так він склав плейлист. Там точно був The Weeknd, і від цього стає ніяково при одному спогаді. Нещодавно він застукав Деніела за схожим заняттям. У нього, здається, все добре з цією Інес.

Але перший поцілунок був без музики, єдині акомпанементи - стрекотіння нічних комах і далекий щебет птахів, які супроводжували той момент, коли він набрався сміливості і відкрився Фінну. І все тоді стало на свої місця.

Кокаїн, пиятики з твоїми друзями,

Ти живеш у пітьмі, хлопче, і я не можу вдавати,

Я не турбуюся, я тут лише для того, щоб грішити,

І якщо Єви немає у твоєму саду, знай, що ти завжди можеш подзвонити мені, коли захочеш.

Футболка падає на підлогу, і Шон наважується зробити те саме з майкою Фінна. Це все відчувається якось інакше, ніж із дівчатами, з якими він був тут, у Мексиці. Він не міг сказати, краще чи гірше, просто... інакше... Ніби вони можуть передбачити кожен рух один одного. Фін кусає йому губу. Шон може відчути запах збудження, який домішується до запаху трави та поту. Ці запахи, змішавшись зі спекою, так крутять голову, що Шон діє по п'яному натхненні, рефлекторно, йому хочеться торкатися тут, тут і тут.

О, я хочу продавати те, що ти купиш,

Хочу відчути твою дупу, поки ми на Гаваях,

Хочу цей джетлаг від сексу та польоту,

Вистрілити дитиною тобі в рота, поки я на тобі...

На цьому моменті Фін не витримує, він сміється в голос, покашливая від сміху. Він падає на ліжко, злазячи з Шона, продовжуючи сміятися, мало не задихаючись. Шон спочатку не розуміє, що сталося, а після цього невдоволено кричить на стіну:

- Пабло, вирубай чортове радіо!

Але Фін тут же хапає його за плече, не відійшовши від істеричного сміху, і шепоче:

- Ні, ні, не треба, я вже майже все… - він намагається зробити серйозний вираз обличчя, але знову починає іржати, не в змозі стриматися. - Гаразд, розслабся. Секс з саундтреком.

Він притягує Шона себе, і вони продовжують цілуватися. Фін розстібає легкі шорти Шона. Пара миттєвостей, і вони вже повністю оголені.

Шон досліджує нові татуювання на тілі Фінна, проходячи ними руками. Прямо над тазостегнової кісткою він помічає вовка – мабуть, сувенір на згадку про зустріч із Діазами. Шон теж залишив собі пам'ять про той вечір - досі на руці красується кривий вовк, якого набила йому Кессіді відразу ж після того, як він і Фін поцілувалися. Шон часто дивився на це татуювання, перше з багатьох, щоб згадати той вечір. Зараз усі його мрії, усі ті надії та фантазії стали реальністю. Вони надто довго до цього йшли.

Тепер я не можу піти,

І я веду себе як продовбана еліта,

Не хочу хлопців зі своєї ліги,

Хочу трахатись з тими, кому я заздрю…

Голі, спітнілі та втомлені вони лежать на ліжку, викурюючи наступний одвірок. За вікном заходить сонце, вечірній бриз з океану приносить в кімнату прохолоду, і Шон розуміє, що в цей момент він не хотів би бути ніде, крім цього місця, на промоклих від сексу простирадлах, під кайфом, поряд з хлопцем, про якого він уже стільки років думав, не перестаючи.

Фінн видихає в стелю клуб п'янкого дурману, посміхається і каже:

– Нам варто зробити парні татухи. Як тобі ідея? А чоловічок?

Він передає одвірок Шону, а той з усмішкою відповідає:

- У нас вже по вовку набито. Що ти хочеш: моє ім'я на дупі?

Фін сміється, підводячись на лікті, він повертається до Шона і кладе руку йому на груди.

- Ні, ні, щось кльове, як сонце на грудях... Або тут, - він хапає себе рукою за щиколотку і закидає ногу на Шона. - Але я не проти, навіть якщо в мене буде набитий твій портрет на булках. Що хочеш, - Фін смикає Шона за кінчик носа, здавлено сміючись і відбираючи самокрутку.

Вони довго лежать разом, дивлячись на те, як сідає сонце, розкурюючи траву і відчуваючи, як остигає на прохолодному вітрі розпалена шкіра.

- Класне місце, - зауважує після довгого мовчання Фін, не відриваючи погляду від вікна. - Ніколи не думав, що опинюся в ліжку з мексиканським бандитом.

Але Шон на це нічого не відповідає, тільки затягується. Йому подобається думати, що ось так, через фільтр косяка, вони за сьогодні поцілувалися вже тисячу разів, разом із тими поцілунками, що були прямо. І поки вони пропадали в цьому солодкому димі канабісу, він думав про те, що зараз він відчуває щастя від власної вразливості, від того, що не треба бути сильним поряд з ним, а досить просто бути собою.

- Я хвилююся щодо Деніеля, - каже Шон, не відводячи погляду від стелі. - Весь наш шлях, його сила, втеча в Мексику, Los Lobos Negros... Мені здається, він з кожним роком стає жорсткішим. Я сподівався вберегти його від цього, взяти все на себе.

Фін повертається до Шона і починає водити пальцем по його бровам прямо над чорним скляним оком. Шон міг моргати їм, його повіка залишалася рухливою, але в цьому давно не було потреби.

- Гей, Шон, - Фін знижує голос, майже шепоче, - ти все робиш правильно. Те, що вам довелося пройти... пережити... неможливо залишитися святим. Деніел - добрий хлопець.

І заспокійливо цілує його. Шону здається, ніби він зцілюється разом із цими поцілунками. Рукою він обіймає Фінна за шию, намагаючись його утримати поруч із собою.

- Знаю, не Коста-Ріка, - усміхається Шон, голос його набуває невпевненого, незручного виразу, - але кокоси й пляж тут є…

Молодий хіппар у відповідь усміхається, закусуючи фільтр косяка і продовжуючи пихкати. Він сідає на ліжку спиною до Шона і дивиться на західне небо, тримаючи хлопця за руку.

- Це краще, ніж Коста-Ріка, Шон… І я маю намір залишитися.

Світло, що пробивається у вікно, огортає фігуру Фінна, що дивиться на Шона. І в цей момент Діаз точно знає, що доля привела їх у потрібне місце.

Пісня що використовується в оригінальному тексті: https://www.youtube.com/watch?v=6swmTBVI83k