Новорічна історія

Ще з ранку Лана якось дивно почувалася. Дівчина гадала, що це від хвилювання. А вона дуже хвилювалася. Сьогодні 31 грудня. Лана хотіла запросити до себе відсвяткувати ВіктОра - її співробітника, в якого вона була закохана. ВіктОр - саме так він вимовляв своє ім'я - гарний мачо, накачаний брюнет, з білосніжною сліпучою посмішкою. Дівчата тонули в його синіх очах, а від оксамитового баритону просто мліли. Всі без винятку. Завжди одягнений з голочки, завжди з усмішкою, завжди сипав компліментами. Впевнений у собі та у своїй чарівності, він мав великий успіх у осіб протилежної статі.

До Лани він був особливо уважний. Дівчина це відчувала. Він тільки до неї звертався по допомогу - коли треба було терміново щось розрахувати. Або переробити по-швидкому звіт. Або просто зробити той самий звіт, який ще вчора мав лежати на столі у директора. ВіктОр був такий ніжний, коли просив її про це. Вона просто тонула у цих синіх очах. У неї навіть думки не було відмовили йому. Тому Лана часто затримувалася на роботі, коли всі йшли додому відпочивати. Могла взяти роботу додому. Вона ж не могла підвести ВіктОра. І до ранку звіт завжди був готовий. Молодий чоловік розсипався в подяках, балуючи її фруктами та шоколадом. І цілував їй руку зі словами "ти - моя рятівниця".

Лана - скромна тихоня та акуратистка, вирішила набратися сміливості та запросити цього красеня до себе святкувати Новий рік. Підштовхнуло її до цього почутий днями діалог ВіктОра зі співробітником. ВіктОр казав, що у нього немає планів на святкову ніч і він просто ляже спати. Ось він її шанс! План дозрів одразу ж. Лана за пару днів купила і вбрала ялинку, накупила усіляких делікатесів, фрукти та шампанське. Навіть подарунок для коханого встигла купити.

Підійшовши до кабінету ВіктОра, дівчина побачила, що двері прочинені і стала мимовольним слухачем діалогу між ним і Деном - менеджером із сусіднього відділу.

- ВіктОр, як тобі це вдається? - запитав Ден, розвалившись у кріслі навпроти господаря кабінету.

- Ти про що?

- Чому всі панночки лягають штабелями перед тобою?

- Це все мої чарівність і харизма, - розсміявся ВіктОр у відповідь.

-Ну, а тобі хтось подобається? - випитував Ден.

- З "наших" - ніхто, - господар кабінету став серйозним.

- А як же Христина?

- Христина гарна, але нерозумна. З нею нема про що розмовляти, - сумно відповів ВіктОр

- Ну, а Лана? Ти завжди з нею так муркотиш, - хитро посміхнувся Ден.

- Простачка Лана? Ти серйозно? - засміявся ВіктОр. - Вона... вона закохана в мене, а я користуюся цим. Тому що всі ці цифри та звіти... мені не хочеться витрачати на це час. Такий ось я негідник, - усміхнувся мачо, блиснувши білою усмішкою.

- А Наталі?...

Лана, як прибита, відійшла від дверей. Ноги підкошувалися, серце шалено калатало, сльози застилали очі. "Дурепа! З чого ти взяла, що подобаєшся йому?" - лаяла себе дівчина. "Добре, що не встигла його запросити до себе!" Ледве стримуючи сльози, Лана абияк допрацювала до кінця робочого дня. В голові гуло, здавалося, що болить все. Зайшовши в квартиру, вона роздяглася навіть не вмикаючи світло. Поставила чайник на плиту. Все тіло ламало від лихоманки, її морозило і хотілося спати. Випивши гарячого чаю з малиною, дівчина пішла до спальні, стягнула з себе одяг і пірнула під ковдру. Події сьогоднішнього дня хотілося забути, як поганий сон.

Наполегливий дзвінок у двері вирвав дівчину зі сну. Накинувши махровий халат, вона вийшла у коридор. Відчинивши вхідні двері, Лана заплющила очі від яскравого світла.

- Ланусік, ти що спиш? А як же свято? - почула вона оксамитовий голос і відчула пристрасний поцілунок на губах.

Розплющивши очі, Лана замружилася знову. Тряхнула головою, проганяючи сон, і знову розплющила очі. Перед нею стояв ВіктОр і ніжно посміхався.

- ВіктОр? Як ти тут... - пробурмотіла вона, не вірячи своїм очам.

Молодий чоловік засміявся, підхопив її і, зачинивши двері, закружляв по коридору.

- Сюрприииз! - відповів він.

Лана, щаслива, пурхала, накриваючи на стіл. ВіктОр, з посмішкою спостерігав за нею. Дівчина навіть кілька разів непомітно вщипнула себе, щоби переконатися, що все це не сон.

Потім... хлопок під час відкриття шампанського. Відлік хвилин до дванадцятої та поздоровлення один одного з новим роком. Подарунки та поцілунки. Заснула Лана щаслива в обіймах коханого.

- Скоро ліки подіють і температура спаде, - сказав лікар швидкої допомоги, стомлено складаючи стетоскоп у саквояж.

Через кілька годин Лана прокинулася. Біля неї в кріслі сидів незнайомець. Озирнувшись, вона зрозуміла, що вдома.

- Ви хто? - пробурмотіла дівчина. - Де ВіктОр?

Лана хотіла сісти, але через слабкість залишилася лежати.

- Я Нік, ваш новий сусід, - усміхнувся чоловік. - Давно хотів з вами познайомитися, - трохи зніяковіло відповів він. – Хотів запропонувати разом зустріти Новий рік. Я бачив, як ви прийшли додому. Дзвонив у двері, а ви не відчиняли. Став стукати. Адже із квартири ви не виходили. Відчув щось недобре. Зламав двері. А тут ви - вся в лихоманці та в маренні. Я викликав швидку, вам зробили укол і ось ви прокинулися.

- А ВіктОр? Де він? - запитала Лана.

- Не було ніякого ВіктОра, - відповів Нік. - Тільки я і лікар швидкої.

"Може це і на краще, що не було ніякого ВіктОра" - подумала Лана, а вголос сказала:

- Нік, зробіть мені, будь ласка, чай. І давайте знайомитись ближче.

12.2020