НОВОРІЧНИЙ КОРПОРАТИВ

Керівництво фірми "Котигорошко" скасувало проведення новорічного корпоративу через карантин. Але бухгалтерія вирішила не відступати від традиції та відсвяткувати хоча б своїм відділом. Тим більше, що останній робочий день – 31 грудня 2020 року – був скороченим.

До кінця робочого дня в їдальні був накритий стіл, він просто ломився від усіляких смачних страв. Чого там тільки не було!

- Дівчатка, ми не луснемо? - запитала головбух Ірина Андріївна, оглядаючи стіл.

- Не думаю, - відповіла пампушка Валя. – Рік цей такий тяжкий був! Треба його провести як слід.

- Так, рік дуже важкий був, - підхопила бухгалтер по зарплаті Олеся, відкриваючи шампанське - І карантин з епідемією, і затемнення, і взагалі високосний рік!

- Дівчатка, кличте Аллочку і сідаємо, - скомандувала головбух.

Після кількох чарок рум'яні й повеселілі бухгалтери жваво обговорювали останні новини року.

- Ой, дивіться, яка завірюха почалася! - вигукнула Аллочка, вказуючи співробітницям на вікно.

За вікном справді діялося щось незвичайне. Була хуртовина, пориви вітру кидали сніг то в один бік, то в інший. То закручувало воронкою, створюючи сніговий смерч.

- Ого! Хоч би додому нормально дістатися! – злякано сказала Валентина.

- Ми ж ще не розходимося, - засміялася Олеся, - негода незабаром припиниться. Давайте вип'ємо, щоби все погане залишилося в цьому році!

За годину хуртовина припинилася і надійшла пропозиція всім вийти на вулицю, хлопнути пару хлопавок, запалити бенгальські вогні і просто вдихнути свіже повітря. Коли вся бухгалтерія "вивалилася" у внутрішній двір фірми, надворі було темно. Дуже темно. Ліхтарі не горіли взагалі. Не було ні місяця, ні зірок.

- Що це робиться? – промовила Аллочка. Вона була наймолодшою та найвразливішою в колективі.

- Що ж! Рік, що минає, не перестає дивувати, - промовила Ірина Андріївна і смикнула мотузку хлопавки. Пролунав хлопок.

- Ура! - вигукнули кілька голосів.

Пролунало ще кілька хлопків, спалахнули бенгальські вогні, промовлялися нові побажання.

Першою до їдальні після прогулянки зайшла Валя і встала, як вкопана. Співробітниці, що йшли слідом, врізалися в неї, як у стіну, що несподівано виникла на шляху.

- Валюша, що трапилося? - запитала головбух.

- Цього тут не було... - пробурмотіла злякана Валентина, показуючи на щось перед собою. І додала – кімната була зачинена. Як це тут опинилося?

Перед жінками стояв великий мішок.

- Подарунки? – недовірливо запитала Олеся.

– Як? Кімната була зачинена на ключ! – повторила Валя.

Ірина Андріївна, як найстарша, підійшла до мішка і розв'язала мотузку.

Побачивши вміст мішка, усі ойкнули. Там був охоронець Степан у сильному алкогольному сп'янінні.

Після того, як служба охорони забрала свого співробітника проспатися, Аллочка, взявши цигарки, пішла до курилки.

Не минуло й хвилини, як вона повернулася дуже схвильованою.

– Там Гоголь! – практично вигукнула дівчина.

- Який Гоголь? - запитала Олеся.

- Микола Васильович! – пролунала відповідь.

- Ооо, Сатурну більше не наливати, - засміялася Олеся.

- Подивіться самі! - ображено сказала Аллочка.

Весь колектив бухгалтерії пішов у курильню.

- Та що ви все бігаєте туди-сюди? Ідіть, дивні особи, дайте Диканьку дописати! - у напівтемряві курильні біля підвіконня сидів Микола Васильович. Свічка, що стояла на підвіконні, тьмяно освітлювала приміщення. Невідомо звідки почав підніматися туман, огортаючи всіх присутніх.

- Очманіти! – прошепотіла Валентина.

Раптом увімкнулося світло. Туман розвіявся, в курильні були тільки шоковані робітниці бухгалтерії, а прибиральниця тітка Зіна, що увійшла, запитала:

- Шо це ви тут у темряві стоїте?

- Що це було? - запитала Валя, коли вони повернулися до святкового столу.

- Колективна галюцинація? - припустила Олеся.

- Чортівня якась цілий вечір, - пробурмотіла Аллочка.

– Останній день високосного року! - сказала Ірина Андріївна. І додала - час по домівках!