ПРЕМ'ЄРА

Іринка була дуже відповідальною людиною і намагалася все тримати під контролем.

- Дід Мороз, скоро ваш вихід! - сказала вона, відкриваючи двері гримерки.

Побачивши, що Валерія Петровича, який грав Діда Мороза, немає, запитала у присутніх акторів:

- А де Валерій Петрович?

- Гримувався, потім чортихнувся і вийшов кудись, - знизавши плечима, відповів Василь, який грав Лісовика.

Далі розпитувати було марно. Працюючи в театрі адміністратором кілька місяців, дівчина вже звикла, що акторський склад постійно її розігрує.

Іринка підійшла до туалетного столика, за яким завжди гримувався Валерій Петрович. Побачивши порожню баночку з-під рум'ян, дівчина припустила, що він пішов за новим гримом.

Іринка стояла і здивовано дивилася на замкнені двері завгоспа. Йдучи сюди, вона заглядала в усі гримерки. Про всяк випадок. Навіть заглянула в чоловічий сортир. Валерія Петровича ніде не було. Де його шукати?

"Чому саме сьогодні?!" - занило в голові дівчини. Адже сьогодні прем'єра нової новорічної вистави під назвою "Незвичайна історія звичайного свята". Зал повний глядачів, а Дід Мороз зник!

Раптом дівчину осяяла здогадка і вона побігла в бік службового входу. Часу до виходу Діда Мороза залишалося все менше. Влетівши в коптерку охорони, вона побачила завгоспа Олексія та охоронця Івана. Обидва дивилися на неї кришталево чесними очима в той час, як у повітрі відчувався запах алкоголю. Але причепитися було ні до чого - жодних слідів випивки не було.

- Діда Мороза не бачили? - запитала захекана Ірина.

- Пішов він хвилин десять тому, - відповів охоронець.

- Петренко, ви чому не на робочому місці? Чому вас треба шукати по всьому театру? - суворо запитала Іринка, дивлячись на Олексія.

- Так я теє о, як його, тільки зайшов. Уже йду! - пробурмотів завгосп і попрямував до виходу.

Ірина повернулася в гримерку. Але Валерія Петровича там не було. Борода і шапка так само лежали на будуарному столику, освітлені лампочками на дзеркалі. Червоне пальто так і висіло на вішалці. Значить, він ще не повертався. У дівчини неприємно стиснуло все всередині.

Вона почала обхід театрального приміщення, заглядаючи в усі кімнати.

Останнє місце, куди заглянула дівчина ще раз про всяк випадок, був чоловічий туалет.

- Є тут хто? - голосно запитала Іринка з порогу. Відповіддю була тиша.

Уже більш упевнено вона зайшла в приміщення. Перед нею був ряд кабінок. Дівчина пройшлася вздовж них. Остання кабінка була закрита. Іринка трохи нахилилася і побачила дід-морозівські чоботи.

- Валерію Петровичу, - постукала по дверцятах дівчина.

У кабінці хрюкнули, почулася якась метушня.

- Валерію Петровичу, я чекаю вас у коридорі, - сказала Іринка і вийшла.

Через кілька хвилин у коридорі з'явилася заспана "пропажа". Дівчина зітхнула з полегшенням і сказала:

- Валерію Петровичу, рідненький, давайте швидше, ваш вихід через 5 хвилин.

- Іринко, рибонько, тільки нікому не кажіть про мій конфуз, - зніяковіло сказав Дід Мороз і покрокував у бік гримерки.