БАЖАННЯ

Люся дуже любила зиму. Катання на санчатах, гра в сніжки, ліплення сніговика. Вечірні перегляди з батьками чемпіонатів із фігурного катання. Вона обожнювала фігурне катання. І, звичайно ж, найулюбленіші зимові свята - Новий рік і Різдво. Період чудес і чарівництва. У свої вісім Люся ще вірила в диво і щоразу в новорічну ніч загадувала бажання.

В один із грудневих вечорів прийшла Люся від подружки Тані вся в сльозах. Виявилося, що нещодавно старша сестра Тетяни віддала їй свої ковзани. Старенькі, бежевого кольору, трохи подряпані. Люся дуже хотіла спробувати покататися на ковзанах і просила подружку дати їй проїхатися хоч разочок. Тільки Таня не поспішала ділитися з подругою. Вона була горда тим, що в неї є ковзани, а в Люсі немає. І щоразу всіляко підкреслювала це. Чим дуже ранила Люсю. Ось і того вечора Таня була непохитна. Як тільки Люся не благала, вона дозволила подрузі тільки приміряти ковзани, а потім відібрала і почала збиратися на ковзанку. А Люся пішла додому плакати. Вдома її зустріли батьки, заспокоїли, відволікли від сумних думок. Та більше Люся не ходила до Тані.

Потім була передсвяткова метушня. Ялинку Люся наряджала разом із мамою. Запах хвої змішувався із запахом мандарин і шоколадних цукерок. І нарешті Новий рік. Лягаючи спати, Люся, як завжди, загадала бажання. Прокинувшись вранці, насамперед вона побігла до ялинки за подарунком. Знайшовши яскраву коробку під лісовою красунею, дівчинка з нетерпінням її відкрила. У коробці лежали новенькі, біленькі ковзани. Люся не повірила своїм очам. Вона так зраділа цьому подарунку, що навіть не згадала, що загадувала зовсім інше бажання.