Істинна сутність

Увесь час після подій на озері Рокалучче Лейла боялася зустрічі з Вінкс. Особливо з Блум. Боялася мук совісті, своєї реакції. Боялася, що розколеться.

Натомість, стоячи перед труною Дафни, вона не відчувала нічого. Ні жалю, ні картання – пусто. Довелося навіть вдатися до магії, щоб на очах виступили сльози. Бо свої щирі вона вже виплакала до останньої днем раніше.

– Лейло, – обіймала її згорьована Стелла, коли вони тільки прибули на Спаркс. – Як добре, що ти повернулася. І що прилетіла підтримати Блум. Два похорони підряд… Це дуже цінно, що ти тут!

“Два похорони і до обох я причетна. До першого – бо не врятувала. До другого – бо погубила”.

Процесія була пишна. Гідна крон-принцеси. Натовп величезний. Більша частина прибула сюди одразу після поховання Набу. Уже шепотілися про те, що в Магічний Вимір прийшли темні часи.

Лейла, як і решта Вінкс і спеціалістів, побачили Блум вже на самій процесії. Доти вона не виходила зі своїх покоїв. Зв’язківцем стала Стелла, яка з вечора по сьогоднішній ранок переказувала решті стан подруги. Нині ж вони могли бачити це наживо. Блум весь час була зі своїми батьками. Бліда, заплакана, з пустим поглядом вона спиралася на руку Ская, бо сама стояти не могла.

Слабачка. Лейла гидливо скривилася. І це ця персона володіє Вогнем Дракона? Тоді дійсно краще, аби цю силу Валтор повернув собі. Він зможе реалізувати її потенціал. І байдуже, як саме. Головне, що така могутність не скнітиме в цьому нещасному тілі.

Після церемонії Вінкс теж не змогли підійти до Блум. Вже повертаючись у замок, та зомліла на руках у Ская. Лейла знову відчула відразу. Але розуміла, що все йде за планом.

До Ґардинії поверталися в тиші. Вже коли переступили поріг своєї квартири, Стелла зі сльозами на очах мовила:

– Якось неправильно бути тут без Блум.

– Де? Вдома? – одразу з’язвила Лейла, подавшись до міні-бару. Та її тону, здавалося, ніхто не помітив.

– У Ґардинії, – Стелла опустилася на диван. – Без неї ми тут чужі.

Помітивши, як подруги відчужено кивнули, Лейла закотила очі. З’явилося відчуття, що довго в такій атмосфері вона не протягне.

“Сподіваюся, Валтор не забариться з наступним кроком у плані”, – зітхнувши, вона взяла пляшку джину й покрутила в руках.

– Хтось ще буде?

В неї одразу втупилися чотири пари очей. Лейла скривилася.

– Ви серйозно хочете зауважити, що я спортсменка, зараз?

– Тоді мені віскі, – підняла руку Текна з-за комп’ютерного столу. – Дякую.

Стушовані погляди повернулися тепер до іншої подруги. Та лише повела бровою.

– Я теж маю право хоч на хвильку відпустити себе, незважаючи на нераціональність дій.

– Тоді лише один келих,– підсумувала Лейла.

Подавши подрузі склянку віскі, Лейла відсалютувала їй майже повною пляшкою джину і зробила чималий ковток. Пекуча рідина розлилася нутром. Що ж, можливо, так вона зможе дочекатися команди Валтора.

Вона сперлася на стільницю біля міні-бару. Ще кілька ковтків під тривожні погляди дівчат – і алкоголь відчувся в голові. Блаженно. Знання, що вона зможе протверезіти в будь-який момент, давало таке потрібне відчуття контролю, не позбавляючи можливості насолодитися дією спиртного. Те, що треба.

– То що нам тепер робити? – через якийсь час запитала Муза.

Відповіддю їй стала тиша і плюскіт джину в пляшці, коли Лейла відпивала черговий ковток. Та потім почувся шепіт Стелли:

– Чому ми завжди маємо щось робити? Чому саме ми?..

– Гарне питання, – зітхнула Флора, незмигненно вдивляючись у стелю вже кілька хвилин.

Лейла насторожилася. Вони що, справді здадуться? Після всього, що сталося? Після загибелі Набу?

Вона відчула, як судинами розтікається гнів.

– Ви хочете зупинитися? – її голос ледь стримувався, аби не зірватися криком.

– А що ти пропонуєш? – Текна відкинулася на спинку стільця.

У підсвідомості з’явилися кадри з іншої часової гілки, які їй показував Валтор. Вінкс не підтримали її. Вони відмовилися допомагати їй у помсті. І та Лейла з часом здалася теж.

Але в її часі вже все пішло не так. Тут є Валтор. Сиренікс. Вона зможе помститися незалежно від того, чи стануть на її бік подруги.

Серце забилося швидше.

Маленький затоптаний промінчик надії однак підштовхував спробувати.

Лейла стиснула пляшку сильніше.

– Як що? Помститися! Знайти магів Чорного кола й прикінчити їх, перед тим змусивши заплатити за загибель Набу.

Почулося кількаголосе зітхання.

– Ми не можемо цього зробити, – заперечила Флора.

– В сенсі, не можемо? Вони якраз ослаблені, ми…

– А ми не ослаблені? – благально розвела руками подруга. – Подивися на нас: виснажені, розбиті, пригнічені. Найсильніша з нас зараз чахне на очах, а ти взагалі..,– вона раптом затнулася. Лейла подалася вперед:

– Що я? Договорюй, подруго.

Флора зиркнула на неї з-під лоба і сховала очі. На допомогу їй прийшла Муза:

– Вона намагається сказати, що ти змінилася, Лейло. Ще більш різка й хаотична. З більшою концентрацією жорстокості й люті. Це відчула не лише Флора, а й усі ми.

– Серйозно? – Лейла грюкнула пляшкою по столу, від чого всі, окрім Текни, здригнулися. Невже її подруги вчинять так само, як і подруги тієї Лейли? – То, може, ви ще й відчуєте, що спричинило такі зміни? Подумаєте: а можливо, щось таки сталося? Якщо це так важко, то я сама вам нагадаю: Я ВТРАТИЛА КОХАНОГО! – останні слова вона гаркнула так, що стушувалася не лише Флора, а й інші. – Якої реакції ви від мене очікуєте? Ридати, втрачати свідомість і днями не говорити? Це для вас нормально? От тільки цікаво: це тому, що ви б теж так робили, чи тому, що так робить Блум?

– Лейло, ти не права тут, – голос Стелли звучав обурено. Ну звісно ж, біжить на поміч найкращій подрузі. – Вона має право на ці почуття, вона горює!

– А я горюю інакше! Чому слабкість і безсилля Блум ви розумієте, а мою лють і бажання помсти – ні? Бо так простіше?

– Бо ми однак не дістанемо магів Чорного кола.

Лейла рвучко повернулася до Текни. Подруга відпила віскі і спокійно продовжила:

– На них полюють земні феї. Їхня помста чекала десятиліттями. Вони навіть наблизитися до Агрона й решти тобі не дадуть.

– Хто їх питатиме? – зневажливо кинула Лейла, на що Текна розвела руками, мовляв, це просто факти. Лейла пирхнула. – Хто першим знайде, того і право. Ставати в чергу я не збираюся.

– Дівчата, ви тут? – почулося раптом знадвору.

Вінкс перезирнулися.

Точно. От кого не вистачало весь час.

І хотілось би ще стільки ж за нею посумувати. Знайшла момент, коли повернутися. Лейла знову вхопилася за пляшку. Гіркота від розчарування змішалася з алкоголем. Тож її подруги таки слабачки.

– Заходь, Роксі, – гукнула Флора, явно зрадівши можливості зміни теми.

Двері одразу ж відчинилися, впускаючи земну фею до квартири.

– Хвала небесам, Лейло, ти ціла! І ви всі тут!.. – стурбований погляд окинув кімнату. – А де Блум?

Стелла змучено поплескала на дивані біля себе.

– Сідай. Погані новини на Тір Нан Оґу не завершилися.

Роксі пропленталася кімнатою і повільно опустилася поруч із подругою. Лейла, намагаючись приберегти свою злість і розчарування на потім, швидко налила трохи віскі в склянку і протягнула їй. Тендітна рука автоматично потягнулася назустріч, але зупинилася на півдорозі. Очі дівчини розширилися:

– Мені тільки шістнадцять…

– І?

– Я неповнолітня. У нас не можна вживати алкоголь до двадцяти одного року. Це незаконно.

Феї Праматері, вона це серйозно? Лейла голосно розсміялася.

– Чула, Текна? Ану викинь гидоту, бо ще заарештують!

Фея техніки гмикнула і зробила затяжний ковток.

– Люба, нам усім тут, окрім Стелли, заледве двадцять, але ми вже тричі врятували цей клятий вимір і намагаємося це зробити вчетверте. Ми швидше загинемо від рук темних сил, допоки випитий нами алкоголь встигне знищити наш організм і здоров’я. І ти, моя мила, теж тепер частина нашого світу, тож пий і не бійся, що він може зруйнувати твоє життя, – Лейла запхала склянку в руку Роксі. Але, побачивши її тремтіння, додала: – Якщо захочеш, я потім попрацюю над твоєю тверезістю.

– Досить напосідати, Лейло, – Муза стомлено відкинулася на спинку крісла і повернула голову до Роксі. – Що ти вже знаєш?

У фіолетових очах промайнуло хвилювання.

– Тільки те, що сталося на острові. Як торнадо понесло кудись Лейлу і… Набу. Агрон з магами вхопили чорний обруч і зникли. Мати швидко мене забрала звідти. Решту кілька днів я провела вдома і так і не змогла зв’язатися із жодною з вас, – Роксі обвела кімнату поглядом. – То що сталося?

Бляха, вона ще й питає!

– Тобі після загибелі Набу в хронологічній послідовності чи одразу до суті?

– Лейло! – шикнула на неї Муза одночасно з тим, як Роксі зніяковіла. Роблячи ковток із пляшки, Лейла закотила очі.

– Я просто запитала. Роксі багато пропустила.

– Це несправедливо, – втрутилася Стелла. – Моргана ізолювала її від подій у Магічному Вимірі без її згоди.

– Комусь від цього легше? – огризнулася Лейла.

– Дівчата…

– Дафна мертва, – гучно проголосила Текна рівним голосом.

У грудях щось перевернулося. Слухати, як хтось говорить про щось, скоєне нею, але не знає, що це вона, виявилося хвилююче. Лейла злегка задерла голову. Нове відчуття розблоковано.

Роксі різко хапнула повітря і затулила рот долонею. В її очах почали збиратися сльози.

– Боже, який жах! – та за мить сконфужено додала: – Хіба вона не була німфою?

Стелла застогнала. Відпивши зі склянки, Текна кинула на подругу швидкий погляд і відчеканила:

– Була. Це нас і тривожить.

– Її вбили? – пальці Роксі вчепилися у склянку.

– В останню мить Дафна змогла передати Блум якесь розмите повідомлення, – відчуженим голосом мовила Муза. – Але нам вона так достеменно нічого й не пояснила.

– Я теж нічого не дізналася. Вона за кілька днів ледь вичавила із себе десяток слів, – Стелла обхопила коліна руками.

Флора нервово підскочила й підлетіла до міні-бару. Схопивши порожню склянку й пляшку віскі, втупилася поперед себе, мов не знаючи, що їй далі робити. Лейла обережно забрала пляшку з тремтячих рук подруги й налила половину склянки. Флора одразу ж перехилила її, ковтнувши все одним махом, і скривилася.

Цікавий вечір, нічого не скажеш.

Роксі вперлася ліктями в коліна й зарилася рукою у волосся. Жах у її очах зростав щохвилини.

– Який монстр міг вчинити таке?

– Валтор.

Усі різко здригнулися і крутнули головами в бік, звідки донісся голос.

– Блум! – Стелла видихнула із сумішшю полегшення й болю.

Їхня подруга у вицвілих блакитних штанях і такому ж худі стояла біля виходу, спершись однією рукою на шафу, іншою обхопивши за стан Ская.

Серце Лейли боляче стислося.

Блум бліда й схудла на кілька кілограмів зараз опиралася на свого коханого.

Нечесно.

– Що ти сказала? – перепитала Муза, закусивши губу.

– Дафна загинула від рук Валтора, – хрипло мовила Блум і обвела присутніх пустим поглядом. – Він повернувся.

***

Негативна енергія. Забагато негативної енергії як для кімнати, в якій самі лиш феї. Лейла відчувала її тим темним боком душі, який значно виріс за останні кілька днів. І вся ця пітьма йшла від Блум.

– Цього не може бути! – Стелла підскочила зі свого крісла. – Ми знищили його на Андросі. Ти знищила його на Адросі, Блум!

Та перевела важкий погляд на кращу подругу.

– Виходить, що не до кінця.

– Чому ти така впевнена? – запитала Текна.

Обличчя Блум перекосилося. На мить застигла гримаса болю.

– Дафна.., – наступні слова давалися їй невимовно тяжко. – Дафна змогла зв’язатися зі мною за мить до…

– Блум побачила Валтора, – прийшов на допомогу Скай. – Він був там. Височів над Дафною в озері Рокалучче.

Слабке тіло Блум на цих словах здригнулося. Вона прохрипіла:

– Останнім, що бачила моя сестра, була самовдоволена посмішка цього покидька. Я не.., – і вона зайшлася в глухих риданнях.

Стелла зі сльозами на очах одразу підбігла до подруги. Міцно обійнявши, стояла так з нею кілька хвилин. Коли ридання вщухли, вони зі Скаєм допомогли їй дійти до дивану.

В кімнаті стало тихо. Чути було лише схлипи Блум і як Флора наливає собі нову порцію віскі. Дівчата дивилися хто куди, ніби боялися, що якщо зустрінуться поглядами, то не витримають усі.

Лейла ж перебувала в дисонансі. Очі малювали їй розбиту, майже знищену емоційно Блум, яка на ногах до пуття не трималася. Але нутро відчувало величезну силу негативної енергії, яка линула від змарнілого тіла. Складалося враження, що завдяки їй Блум і функціонувала.

А це недобре. Зайвий клопіт їм з Валтором не потрібен. Блум мала бути ослабленою та зламаною у своїй скорботі, а натомість хапається за свою лють як за рятівну соломинку. Це може бути ускладненням. Невже Лейла помилилася щодо неї?

Вона вкотре хильнула з пляшки.

Треба повідомити Валтору.

– Що ти маєш на увазі, Блум? – прошепотіла Муза.

Лейла кліпнула і нашорошила вуха. Схоже, що вона пропустила початок дискусії.

– Саме те, що сказала, – подруга відкинула руде пасмо, що прилипло до її мокрих від сліз щік, і виструнчалася на дивані. В заплаканих блакитних очах відбилося дещо знайоме Лейлі, через що вона несвідомо стисла пляшку до білих кісточок. – Я хочу знищити Валтора і цього разу остаточно.

Кімната наповнилася різноманіттям звуків. Хтось різко вдихнув, хтось охнув, стукнула склянка об стіл, рипнув стілець, почувся схлип. Лейла ж широко розплющеними очима дивилася на Блум.

Недооцінила. Вона таки не слабачка.

Але це лише ускладнює ситуацію.

– Але ж ти ледь на ногах тримаєшся! – вигукнула Стелла.

– Не так багато часу треба на відновлення. Вогонь Дракона з цим допомагає.

Текна склала руки на грудях.

– Ми не знаємо, де він є. І чи це був він справжній, а не чиясь проекція або спогад Дафни. Перед смертю мозок може…

– Це. Був. Валтор! – голос Блум нервово тремтів. – Годі вигадувати якісь безглузді теорії! Дафна показала мені, що бачила: Валтора з плоті і крові!

Лейла подумки гмикнула. Дафна показала Блум те, що Валтор дозволив їй показати.

Скай поклав руку на плече своєї дівчини, заспокоюючи.

Яка гидота.

Краєм ока Лейла помітила, як брова Текни смикнулася, але вона здійняла руки. Не погодилася, але бачила, що зараз сенсу сперечатися немає. Раціонально.

Що ж. Варто дізнатися якомога більше, аби за раз викласти все Валтору. Тож Лейла поставила врешті пляшку на стіл і, склавши руки на грудях, поцікавилася:

– І як ти збираєшся його шукати?

Холод блакитних очей обдав її з голови до ніг. На секунду здалося, що перед нею сидить Айсі.

– А як ми завжди це робили? – визвірилася Блум.

Лейла пирснула.

– О! Ну, ритися в тисячолітніх книгах, запитувати у Фарагонди і пильнувати, чи не сталося нових нападів де-небудь, це прямо план.

– Маєш кращий?

Уїдливий коментар уже крутився на язиці, як раптом Лейлу осінило.

“Ох-хо-хо, а це таки справді цікаво”.

Вона схилила голову на бік і примружила очі.

– Взагалі-то так, – сім пар очей втупилися в неї. – Хіба ти не можеш шукати Валтора за його слідом Вогню Дракона? Ти його вже не відчуваєш чи що?

Блум відсахнулася мов від ляпаса. Вираз поразки застиг на блідому обличчі. Скай за її спиною помітно напружився.

Нутром розлилося збудження. Вона таки потрапила в точку.

Дівчата тепер занепокоєно дивилися на Блум. Зрозуміли нарешті, що щось не так.

Ліворуч стрепенулася Флора. Різко розвернувшись від міні-бару, біля якого усе ще стояла, вона стривожено запитала:

– Хіба це можливо?

Блум була схожа на зацьковане щеня. У неї збилося дихання, очі бігали від однієї подруги до іншої, губи скривилися. Упиваючись цим видом, Лейла вже знала, якою буде відповідь.

– Не відчуваю, – зрештою вичавила із себе Блум і міцно заплющила очі, ховаючись. – Тому й не знала, коли він з’явився.

Всередині все вибухнуло. Шалений потік емоцій захопив Лейлу у свій вир, що вона ледве втрималася, аби не розсміятися на весь будинок.

Бісів Валтор, як йому це вдалося?! Як йому вдається усе це?

В душу холодною змією заповзла думка, що бути на боці Валтора прекрасно. Все продумано, все сплановано. Всі ризики прораховані і на кожен знайдеться кілька рішень. Цього разу він підготувався ще краще. Вінкс буде в рази складніше його перемогти. Тож чудово, що зараз вона в його команді.

Але тільки що цьому передувало.

Лейла щосили замружилася.

Вона обов’язково помститься.

– Це буде важко, Блум, – почувся голос Музи. – Так вичікувати можна тижнями, а то й місяцями. Ми не знаємо, чого хоче Валтор, яка в нього ціль. Він може надовго десь засісти.

– Муза має рацію. Бути в постійній напрузі скільки часу. Це знищить тебе, – тихо мовила Флора десь поруч.

– Процес пришвидшиться, якщо ви мені допоможете.

Лейла різко розплющила очі й витріщилася на Блум. Вона щойно попросила Вінкс допомогти їй із помстою. Те, що Лейла зробила до її приходу.

Серце кинулося в спринт, тікаючи від можливих відповідей подруг. Тиск у грудях був такий, що хотілося вийти надвір і в приміщення більше ніколи не заходити.

Стелла поклала долоню на плече Блум.

– Зрозуміло, що ми шукатимемо разом із тобою. Але треба добре підготуватися. І налаштуватися, що це, можливо, станеться не скоро.

Що?!

Лейлі мов хто під дих дав. Та як вони можуть?! В очах потемніло від злості й образи. Вона вчепилася за стільницю, ледь не скинувши пляшку джину.

На гуркіт усі обернулися.

– Усе гаразд? – Флора обережно торкнулася її передпліччя, але здалося, немов кип’ятком обдала. Лейла відсмикнула руку.

– Ви зараз серйозно?! Тобто Блум ви допоможете з тим, що просила і я також? – червона пелена застилала очі. – І що ж змінилося за ці півгодини?

– Ти про щось просила? – насупила брови Блум.

– Уяви собі!

– Вона хотіла, щоб ми допомогли їй з Агроном і рештою, – вкинула Текна і відпила віскі.

Блум насупилася ще більше. Її погляд розфокусувався. Було видно, що вона думає, щось зважує. Лейла відчайдушно вдивлялася в її обличчя, бажаючи знайти там хоч крихту розуміння й підтримки. Натомість за мить до того, як погляд знову сфокусувався на ній, у блакитних очах промайнула дивна іскра. Блум смикнулася, ніби її закоротило. Це сталося так блискавично, що Лейла зиркнула на решту, аби зрозуміти, чи це ще хтось бачив. Та всі сиділи, як і до цього. Проте Текна злегка подалася вперед, звівши ліву брову. Теж помітила цей немов глюк?

– Убити Валтора важливіше.

Лейла кліпнула.

– Що ти сказала?

– Я сказала, що вбити Валтора важливіше, – з притиском повторила Блум.

Он як.

Пальці міцніше вчепилися за стільницю. Остання крапля надії щойно розчинилася в отруйних словах “подруги”.

Лейла зробила глибокий вдих.

– І чому ж ти так вирішила?

– Бо за Агрона є кому зараз взятися, – відчужено мовила Блум. – Про Валтора знаємо лише ми.

Рівень абсурду і лицемірства за цей вечір досягнув своєї найвищої точки. Лейла істерично захихотіла.

– Ти серйозно гадаєш, що за Валтора не буде кому взятися? – Феї Праматері, яке ж безглуздя. – Давай повідомимо в новини Магіксу і перевіримо, зі скількох тисяч утвориться черга, щоб його прикінчити.

– Це не…

– Що? – гаркнула Лейла, не в змозі стриматися. Неймовірна лють розлилася тілом, захоплюючи кожну клітину. – Хочеш сказати, що це дещо інше?

Очікувано, що Скай миттю визвірився на захист своєї дівчини:

– Не смій кричати на неї, Лейло!

– Стулися, Скає, я не закінчила! – кинувши на нього погляд із сумішшю зневаги й огиди, вона швидко продовжила: – Ти справді вважаєш, Блум, що ніхто, крім тебе не захоче помститися Валтору? Ти страшенно помиляєшся, бо навіть поруч із тобою зараз як мінімум три людини, життя яких він спаскудив. Чи ти вже забула, як через нього в королівстві Стелли ледь не прийшла до влади графиня Кассандра з її жахливими намірами? Як він захопив мою планету і перетворив мій народ на монстрів? – вона рвучко тикнула в бік подруги за комп'ютерним столом. – Як Текна ледь не загинула, рятуючи Андрос і весь клятий вимір від його порталу? Гадаєш, ми не хочемо йому помститися?

– Лейло, наші біди не зрівняються з болем Блум. Вона втратила близьку людину, – почала була Стелла і осіклася.

– Стелло! – окуглила очі Муза.

Лейла перевела не них зболений погляд. Понизивши голос майже до шепотіння, повільно промовила:

– То чим же, скажіть, відрізняється моя ситуація?

Дівчата потупилися хто куди. Краєм ока Лейла побачила, як Роксі тремтячою рукою швидко піднесла склянку до рота і зробила ковток.

Так, дитино, вітаємо в Магічному Вимірі з його магічними проблемами.

Чим довше трималася тиша, тим сильніше пекло у грудях. Огида і відчуття зради – єдине, що лишилося в частині серця під назвою “Вінкс”. Вже вкотре за ці пару днів Лейла відмітила, що зробила все правильно. І зробить у майбутньому.

Повільно й непевно Блум піднялася зі свого місця. Скай смикнувся їй допомогти, та вона похитала головою. Хоч кожен крок давався їй нелегко, навколо повітря ніби вібрувало. Дівчата теж це бачили, бо майже всі зблідли й зіщулилися. Навіть Стелла здавалася наполоханою. Блум ще ніколи не демонструвала подругам свою силу так. Вона підійшла майже впритул до розлюченої Лейли. В блакитних очах розбурхалося таке полум’я, ніби було видно сам Вогонь Дракона.

– Спочатку ми розберемося із Валтором, – процідила вона, пропалюючи подругу поглядом. – Ти або з нами, або проти нас.

Лейла втягнула носом повітря. Це вмістилище сили Валтора ще сміє ставити їй ультиматум.

“О, я проти вас. Ви ще побачите, наскільки”.