то було так давно, що аж неправда...

а справа проста...

одного разу у двері багатія хтось постукав після довгого дзвінка у ті ж двері. багатій, як звичайний совітський громадянин не питаючи "хто там?" відчинив і тільки хотів посміхнутися до гостя, йому прямо в обличчя пирснула з балончика ядуча рідина. він інстинктивно заплющився. двері захлопнулися і одразу ж пролунав постріл йому в коліно. і він впав. над ним схилився злодюжка зі звичайним запитанням

- ...кажи де бабло?...швидко, бля! а то прострелю інше коліно...не гай мій час...

і він як середньостатистичний громадянин "страни" совітів вказав пальцем на схованку. злодюжка усе звідти вигріб до непрозорого целофанового кулька. трохи постояв у задумі та знову звернувся до вже раненого хазяїна

- ...щось тут малувато...сейф маєш?... - після запитання, він стрільнув у нього біля вуха.

пістолет був з глушником, тому постріл пролунав наче клацання вимикача настільної лампи. переляканий багатій пролепетав код до свого сейфу, з якого злодюжка з превеликим вже задоволенням також усе вигріб до все того ж кулька, вага якого нарешті зігріла йому душу. він знову схилився до зляканого громадянина та добродушно попередив

- ...здаси мене, сука, ментам - замочу...шансу, як сьогодні, вижити в тебе не буде...запам'ятай...бувай, папаша.... - весело попрощався та зник, обережно захлопнувши двері за собою.

багатій був не простою "штучкою" - він упізнав свого "обідчіка" і тут же, не гаючи часу подзвонив у народну міліцію. і як сумлінний добропорядний громадянин великої совітської "страни" усе чесно та у подробицях розповів і навіть назвав клікуху та дійсне прізвище крадія...бо багатій мав гарні стосунки з тодішнім злочинним світом і знав усіх, а також хто чим "промишляв" і тому напад на себе він сприйняв як надзвичайним непорозумінням. а також він гарно ладив і з ментами, з якими обіцяв поділитися вилученим у крадія...

злодюжку вирахували швидко. той із такою ж швидкістю відкупився від ментів вкраденим. менти тут же "состряпали" покаянну із вибаченнями злодюжки, про те, що все вийшло якось випадково і що він перепрошує за скоєне...і справу закрили. та, аби видурити з "жалобника" якусь "мзду" за свої великі труди (зробити "пред'яву"), розказали йому, що ті гроші, які в нього були викрадені, злодюжка пропиячив. то ж він, як законослухняний громадянин "страни" совітів має перед стражами правопорядку боржок, який треба гасити...багатій виплатив і поклав іще зверху з умовою, що ті якось покарають його кривдника...опісля подзвонив одному зі знайомих йому паханів, розповів про бабло у ментів, як воно до них потрапило і яким шляхом ті менти поїдуть від нього. але з проханням - повернути невеликий процент за "наводку". пахан погодився. і - о! диво - сталася дорожня пригода, під час якої хтось у масках відібрав усю ментовську здобич...а ще трохи пізніше, загинув невідомий чоловік, у якому наш знайомий багатій упізнав свого кривдника...який жах! але ж, як усе просто та швидко вирішувалося в ті часи...як тоді казали - "без сучка і задорінкі"...та-а-ак...але то було так давно, що тепер виглядає як наче б то і неправдою....еге ж.