Сцена 11.10
Календула притиснула хазяйку алхімічної крамниці до підлоги коліном та перемістила кинджал до її ока. Вона не хотіла ще раз дозволити співчуттю себе зробити слабкою.
- Кажи, де знаходиться те, що шукає чародій, або я зроблю так, щоб тебе неможливо було оживити. А саме... - лісодіва нахилилася до жертви, очі красуні почорніли від злості.
- А саме, відріжу тобі голову, заберу з собою та втоплю в каналізації. І ти не насолодишся життям після смерті, - лучниця зашипіла.
- О ні, ти з цих...
- Так, з цих! - ще тихіше виплюнула в обличчя жінці лісодіва. Під її шкірою проступили чорні жилки рослинної структури.
- Будь ласка... тільки не це... Жовч на... Ви обіцяєте мене відпустити?
- Обіцяю.
- Жовч на третій полиці в шафці з отакою позначкою, - аптекарка показала пальцем у повітрі. Календула, не відпускаючи коліна, озирнулася.
- Тіку, глянь отам! - вона швидко вказала на потрібну шафку.
- Так, є! - зраділо задзвенів фіалами магус. - Але тут справді лише чотири...
- Пакуйте! - скомандуав Ґуґуг, поглядаючи на двері. За мить в дошки постукали. Ще раз і ще. Потім вдарили так, що двері підстрибнули.
- Тут є інший вихід? Підвал? - напосілася лучниця. Вона не втрималася та дала ляпаса жінці, але та лише здригалася мовчки.
- Запхнемо їй рота, зв'яжемо та лишимо в кутку. Вона може бути скільки завгодно підлеглою некромантів, але закон діє міський, - наполегливо, хоча й тихо промовив підземець. - І це буде вважатися за звичайне вбивство, якщо ми їй щось заподіємо.
По очах аптекарки читалося, що вона це теж розуміє. Календула зашипіла, чорні візерунки на її шкірі зникли.
- Не бачу я тут виходів... окрім того, який зараз вибивають. Триматимемо оборону, - Ґуґуг насунув шолома на очі та став із сокирою перед дверима.
- Ти здурів? - спокійно та навіть без звичайного скрипу промовив метр Призматікус. - Ти навіть не знаєш, скільки їх там. І скільки вони можуть підтягнути. Що ти один вдієш проти них із своєю сталевою сокирою?
- А ти? Що ти вдієш із своїм одненьким вогняним закляттям?
- Друже мій, - голос магуса потужнішав. - Ми закриті в алхімічній крамниці! Тут є купа потрібних мені компонентів, щоб створити не просто зілля мани, а зілля Магічного Перерозгону!!!
- Що? - дуетом белькнули підземець та лісодіва, обертаючись на чародія, який з божевільною посмішкою розводив вогонь під алембіком.
- Тримайте двері, чим хочете, - прохихотів Тік у відповідь.
- Шафу, - кивнув Ґуґуг.
- Зачекай, треба зв'язати цю стару дурепу, - відповіла Календула.
Але часу на все це явно не вистачало. Що оберуть пригодники?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!