Зміст
  • Глава 1. Не нуль (вступ)
  • Сцена 1.1
  • Сцена 1.2
  • Сцена 1.3
  • Глава 2. На роздоріжжі без шляху назад
  • Сцена 2.1
  • Сцена 2.2
  • Сцена 2.3.
  • Сцена 2.4.
  • Сцена 2.5.
  • Сцена 2.6.
  • Сцена 2.7.
  • Глава 3. Несподівані знахідки
  • Сцена 3.1.
  • Сцена 3.2.
  • Сцена 3.3.
  • Сцена 3.4.
  • Сцена 3.5.
  • Сцена 3.6.
  • Сцена 3.7.
  • Глава 4. Знов до звичайної пригоди
  • Сцена 4.1.
  • Сцена 4.2.
  • Сцена 4.3.
  • Сцена 4.4.
  • Сцена 4.5
  • Сцена 4.6.
  • Глава 5. У пошуках виходу
  • Сцена 5.1.
  • Сцена 5.2.
  • Сцена 5.3.
  • Сцена 5.4.
  • Сцена 5.5.
  • Сцена 5.6.
  • Сцена 5.7.
  • Сцена 5.8.
  • Сцена 5.9.
  • Сцена 5.10.
  • Глава 6. Повернення до міста
  • Сцена 6.1
  • Сцена 6.2
  • Сцена 6.3
  • Сцена 6.4
  • Сцена 6.5
  • Сцена 6.6
  • Сцена 6.7
  • Сцена 6.8
  • Сцена 6.9
  • Сцена 6.10
  • Сцена 6.11
  • Сцена 6.12
  • Глава 7. Несподіване “підземелля”
  • Сцена 7.1
  • Сцена 7.2
  • Сцена 7.3
  • Сцена 7.4
  • Сцена 7.5
  • Сцена 7.6
  • Сцена 7.7
  • Сцена 7.8
  • Сцена 7.9
  • Сцена 7.10
  • Сцена 7.11
  • Сцена 7.12
  • Глава 8. Встигнути до світання
  • Сцена 8.1
  • Сцена 8.2
  • Сцена 8.3
  • Сцена 8.4
  • Сцена 8.5
  • Сцена 8.6
  • Сцена 8.7
  • Сцена 8.8
  • Сцена 8.9
  • Сцена 8.10
  • Сцена 8.11
  • Сцена 8.12
  • Глава 9. Знову до підземель
  • Сцена 9.1
  • Сцена 9.2
  • Сцена 9.3
  • Сцена 9.4
  • Сцена 9.5
  • Сцена 9.6
  • Сцена 9.7
  • Сцена 9.8
  • Сцена 9.9
  • Сцена 9.10
  • Сцена 9.11
  • Сцена 9.12
  • Глава 10. І знову “наземне підземелля”
  • Сцена 10.1
  • Сцена 10.2
  • Сцена 10.3
  • Сцена 10.4
  • Сцена 10.5
  • Сцена 10.6
  • Сцена 10.7
  • Сцена 10.8
  • Сцена 10.9
  • Сцена 10.10
  • Сцена 10.11
  • Сцена 10.12
  • Сцена 10.13
  • Глава 11. Стукаючи в двері Смерті
  • Сцена 11.1
  • Сцена 11.2
  • Сцена 11.3
  • Сцена 11.4
  • Сцена 11.5
  • Сцена 11.6
  • Сцена 11.7
  • Сцена 11.8
  • Сцена 11.9
  • Сцена 11.10
  • Сцена 11.11
  • Сцена 11.12
  • Глава 12. Втеча в невідоме
  • Сцена 12.1
  • Сцена 12.2
  • Сцена 12.3
  • Сцена 12.4
  • Сцена 12.5
  • Сцена 12.6
  • Сцена 12.7
  • Сцена 12.8
  • Сцена 12.9
  • Сцена 12.10
  • Сцена 5.5.

    Ланко не зчувся, коли сховався за найближчим стелажем, вірніше, в шпарині між двома. Здається, він когось зачепив рукою із своїх, або видав себе пересуванням, бо інші пригодники зреагували на це й хутко відтягнулися до стелажів теж. Але із стратегічними пройомами не всім пощастило. Власне, пощастило тільки шальвіру. Хоча втиснутися в полиці та прикритися діжками та ящиками, що були під ними, когорті вдалося.

    Злодії не були королівськими солдатами, тож не відкрили бравого вогню на ураження; натомість вони водили блискучими цятками болтів, оглядаючи кімнату.

    Хлопець заклякнув від жаху. Щось мало статися, він мав щось вдіяти, а він не знав, не міг знати, що. Вистрибнути героїчно та на льоту схопити болт?

    “Хіба що шляхетно вхопити його грудьми...”

    Здавалося б, всі ці думки та почуття не відняли багато часу, але навіть кількох секунд було достатньо, щоб один з арбалетів пронизливо дзенькнув, та болт з нього простромив наплічник Календули! Лучницію відкинуло назад, але вона навіть не зойкнула, а зачаїлася.

    Ланко вистрибнув, щоб діяти, до того, як вилетить другий болт, але це виглядало як те, що він перечепився та впав на підлогу в дивні позі, задравши зігнуту праву ногу. Втім, злодій відволікся та схибив, знаряд просвистів повз Тіка та збив щось скляне з полички. Під брязкіт скла, що билося та билося на дрібні уламки та клацання перезаряджуваних арбалетів Ґуґуг вигукнув свое “Дагаз-Гур” та кинувся вперед із сокирю, в той час як Призматікус заволав “Назад!!!”, але підземець його не чув, сокира застрягла в якісь полиці, посипалися ще речі, злодії зникли в проході, магус щось кричав із словом “Ігніс”...

    Довгаста вогняна стріла пролетіла якраз над воїном, який впав на підлогу, прямісінько в коридор та вибухнула там! Голосне ревіння вогню супроводжувалося зойками болю. Ґуґуг висмикнув зброю та побіг до коридору закінчувати розпочате. Календула із луком, виблискуючи простріленим наплічником, побігла за ним.

    “Чому болти блищать?”

    Ланко, лежачи на підлозі, подивився нагору. У вежі були вікна, та сяйво місяця пробивалося крізь них сріблясто.

    “Якби ж я міг туди дістатися, я б вже був на волі.”

    - Піднімайся, ти ж живий? - магус схилився над хлопцем.

    - Так. Гадаю, нас тут почули вже всі.

    - Дивовижно! Я з тобою згоден. Ходімо до інших.

    Вони возз'єдналися.

    - Це дупа, - спокійно сказав ватажок. - Тупо дупа.

    - Він має на увазі, глухий кут, - фиркнула Календула.

    Перед ними були ще одні двері. Замкнені на такий само кодовий замок. І чотири трупи тих, хто міг знати шифр до нього.

    - Ну, серед добрих новин те, що їх менше аж на чотири, - сказав воїн.

    - А серед поганих те, що хтось неправильно розшифрував знаки, і це не вихід назовні, - пробуркотів Тік. Він дістав якийсь амулет, схожий на дзеркальце, приставив його до лівого ока, смішно примружив праве так, що в нього, здавалося б, увійшов навіть його ніс, та мовив:

    - Я бачу багато людей за цими дверима. Моя здогадка така, що на нас там чекає ціла...

    - Гільдія Злодіїв, - додали всі інші хором.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.