Зміст
  • Глава 1. Не нуль (вступ)
  • Сцена 1.1
  • Сцена 1.2
  • Сцена 1.3
  • Глава 2. На роздоріжжі без шляху назад
  • Сцена 2.1
  • Сцена 2.2
  • Сцена 2.3.
  • Сцена 2.4.
  • Сцена 2.5.
  • Сцена 2.6.
  • Сцена 2.7.
  • Глава 3. Несподівані знахідки
  • Сцена 3.1.
  • Сцена 3.2.
  • Сцена 3.3.
  • Сцена 3.4.
  • Сцена 3.5.
  • Сцена 3.6.
  • Сцена 3.7.
  • Глава 4. Знов до звичайної пригоди
  • Сцена 4.1.
  • Сцена 4.2.
  • Сцена 4.3.
  • Сцена 4.4.
  • Сцена 4.5
  • Сцена 4.6.
  • Глава 5. У пошуках виходу
  • Сцена 5.1.
  • Сцена 5.2.
  • Сцена 5.3.
  • Сцена 5.4.
  • Сцена 5.5.
  • Сцена 5.6.
  • Сцена 5.7.
  • Сцена 5.8.
  • Сцена 5.9.
  • Сцена 5.10.
  • Глава 6. Повернення до міста
  • Сцена 6.1
  • Сцена 6.2
  • Сцена 6.3
  • Сцена 6.4
  • Сцена 6.5
  • Сцена 6.6
  • Сцена 6.7
  • Сцена 6.8
  • Сцена 6.9
  • Сцена 6.10
  • Сцена 6.11
  • Сцена 6.12
  • Глава 7. Несподіване “підземелля”
  • Сцена 7.1
  • Сцена 7.2
  • Сцена 7.3
  • Сцена 7.4
  • Сцена 7.5
  • Сцена 7.6
  • Сцена 7.7
  • Сцена 7.8
  • Сцена 7.9
  • Сцена 7.10
  • Сцена 7.11
  • Сцена 7.12
  • Глава 8. Встигнути до світання
  • Сцена 8.1
  • Сцена 8.2
  • Сцена 8.3
  • Сцена 8.4
  • Сцена 8.5
  • Сцена 8.6
  • Сцена 8.7
  • Сцена 8.8
  • Сцена 8.9
  • Сцена 8.10
  • Сцена 8.11
  • Сцена 8.12
  • Глава 9. Знову до підземель
  • Сцена 9.1
  • Сцена 9.2
  • Сцена 9.3
  • Сцена 9.4
  • Сцена 9.5
  • Сцена 9.6
  • Сцена 9.7
  • Сцена 9.8
  • Сцена 9.9
  • Сцена 9.10
  • Сцена 9.11
  • Сцена 9.12
  • Глава 10. І знову “наземне підземелля”
  • Сцена 10.1
  • Сцена 10.2
  • Сцена 10.3
  • Сцена 10.4
  • Сцена 10.5
  • Сцена 10.6
  • Сцена 10.7
  • Сцена 10.8
  • Сцена 10.9
  • Сцена 10.10
  • Сцена 10.11
  • Сцена 10.12
  • Сцена 10.13
  • Глава 11. Стукаючи в двері Смерті
  • Сцена 11.1
  • Сцена 11.2
  • Сцена 11.3
  • Сцена 11.4
  • Сцена 11.5
  • Сцена 11.6
  • Сцена 11.7
  • Сцена 11.8
  • Сцена 11.9
  • Сцена 11.10
  • Сцена 11.11
  • Сцена 11.12
  • Глава 12. Втеча в невідоме
  • Сцена 12.1
  • Сцена 12.2
  • Сцена 12.3
  • Сцена 12.4
  • Сцена 12.5
  • Сцена 12.6
  • Сцена 12.7
  • Сцена 12.8
  • Сцена 12.9
  • Сцена 12.10
  • Сцена 6.1

    Когорта повернула в черговий коридор, паралелльний минулому.

    - Проблема родових переконань в тому, - порушив через деякий час мовчанку Тік, - що всі роди розумних істот походять від одного першороду.

    - Не починай, - буркотнув Ґуґуг.

    - То не я почав. То почали засновники родів. Коли лісолюди заявили права на життєдайну енергію, а підземці здобули джерело вогню, і все, що лишилося людям, то обробляти землю. Ми мусили навчатися ремесел самі, бо ви не хотіли ділитися...

    - Тік, тобі тут сумно без бійки? - підземець зупинився та сердито подивився на магуса.

    - Та то я так, до слова! - перелякано зойкнув, відступаючи, чарівник.

    - Так, до слова, за звичкою ниєш, що вам, людям, недодали божественого, тому ви поділилися на князівства і нумо воювати одне з одним, в той час, як... - дзвінко й голосно почала Календула.

    - В той час як ваші ліси не ворогують одне з одним тільки тому, що не мають спільних кордонів, - посміявся в бороду воїн.

    - Розкажіть, краще, звідки беруться виродята, - вирішив усіх заспокоїти Ланко.

    - З підземців, - відповів Тік

    - З людей, - дуетом з ним мовив Ґуґуг.

    І вони знов подивилися одне на одного злегка вороже.

    - Головне, що не з лісолюдів, як ви нас звете.

    - Ага, з них виходять упирі, - Тік так засміявся, що з його довгого носа вилетіла булька прямо на Календулу. Та гидливо схопила магуса за мантію та витерла нею свого шкіряного обладунка. Магус перемінився в обличчі та підняв руку наче для вогняної кулі.

    - Ви здуріли? - зойкнув Ланко. - В нас немає зараз більше негараздів?

    - Ми не здуріли, - зіхтнув Ґуґуг. - Ми завжди такі. Тому ми беремо оці всі нужникові квести в каналізаціях. Час розповісти тобі правду. Наш паладин не загинув. Він пішов.

    - Пішов?!

    Календула теж зітхнула та подивилася в підлогу. Ліхтарики на капелюсі Тіка потьмяніли.

    - Так, пішов. Пристав до ордену. Його виховання паладина зупинило його від того, щоб сказати купу брудних слів, хоча він мав на це право, певне. Після того, що...

    - Після того, як, - змахнула рукою лучниця.

    - Після всього. Але він сказав дещо гірше і важче.

    Вони зупинилися біля якогось закутка; далі коридор заломлювався, рівні сірі стіни щезали у напівмороку.

    - Він сказав два слова. “Я розчарований”.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.