Сцена 6.1
Когорта повернула в черговий коридор, паралелльний минулому.
- Проблема родових переконань в тому, - порушив через деякий час мовчанку Тік, - що всі роди розумних істот походять від одного першороду.
- Не починай, - буркотнув Ґуґуг.
- То не я почав. То почали засновники родів. Коли лісолюди заявили права на життєдайну енергію, а підземці здобули джерело вогню, і все, що лишилося людям, то обробляти землю. Ми мусили навчатися ремесел самі, бо ви не хотіли ділитися...
- Тік, тобі тут сумно без бійки? - підземець зупинився та сердито подивився на магуса.
- Та то я так, до слова! - перелякано зойкнув, відступаючи, чарівник.
- Так, до слова, за звичкою ниєш, що вам, людям, недодали божественого, тому ви поділилися на князівства і нумо воювати одне з одним, в той час, як... - дзвінко й голосно почала Календула.
- В той час як ваші ліси не ворогують одне з одним тільки тому, що не мають спільних кордонів, - посміявся в бороду воїн.
- Розкажіть, краще, звідки беруться виродята, - вирішив усіх заспокоїти Ланко.
- З підземців, - відповів Тік
- З людей, - дуетом з ним мовив Ґуґуг.
І вони знов подивилися одне на одного злегка вороже.
- Головне, що не з лісолюдів, як ви нас звете.
- Ага, з них виходять упирі, - Тік так засміявся, що з його довгого носа вилетіла булька прямо на Календулу. Та гидливо схопила магуса за мантію та витерла нею свого шкіряного обладунка. Магус перемінився в обличчі та підняв руку наче для вогняної кулі.
- Ви здуріли? - зойкнув Ланко. - В нас немає зараз більше негараздів?
- Ми не здуріли, - зіхтнув Ґуґуг. - Ми завжди такі. Тому ми беремо оці всі нужникові квести в каналізаціях. Час розповісти тобі правду. Наш паладин не загинув. Він пішов.
- Пішов?!
Календула теж зітхнула та подивилася в підлогу. Ліхтарики на капелюсі Тіка потьмяніли.
- Так, пішов. Пристав до ордену. Його виховання паладина зупинило його від того, щоб сказати купу брудних слів, хоча він мав на це право, певне. Після того, що...
- Після того, як, - змахнула рукою лучниця.
- Після всього. Але він сказав дещо гірше і важче.
Вони зупинилися біля якогось закутка; далі коридор заломлювався, рівні сірі стіни щезали у напівмороку.
- Він сказав два слова. “Я розчарований”.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!