Зміст
  • Глава 1. Не нуль (вступ)
  • Сцена 1.1
  • Сцена 1.2
  • Сцена 1.3
  • Глава 2. На роздоріжжі без шляху назад
  • Сцена 2.1
  • Сцена 2.2
  • Сцена 2.3.
  • Сцена 2.4.
  • Сцена 2.5.
  • Сцена 2.6.
  • Сцена 2.7.
  • Глава 3. Несподівані знахідки
  • Сцена 3.1.
  • Сцена 3.2.
  • Сцена 3.3.
  • Сцена 3.4.
  • Сцена 3.5.
  • Сцена 3.6.
  • Сцена 3.7.
  • Глава 4. Знов до звичайної пригоди
  • Сцена 4.1.
  • Сцена 4.2.
  • Сцена 4.3.
  • Сцена 4.4.
  • Сцена 4.5
  • Сцена 4.6.
  • Глава 5. У пошуках виходу
  • Сцена 5.1.
  • Сцена 5.2.
  • Сцена 5.3.
  • Сцена 5.4.
  • Сцена 5.5.
  • Сцена 5.6.
  • Сцена 5.7.
  • Сцена 5.8.
  • Сцена 5.9.
  • Сцена 5.10.
  • Глава 6. Повернення до міста
  • Сцена 6.1
  • Сцена 6.2
  • Сцена 6.3
  • Сцена 6.4
  • Сцена 6.5
  • Сцена 6.6
  • Сцена 6.7
  • Сцена 6.8
  • Сцена 6.9
  • Сцена 6.10
  • Сцена 6.11
  • Сцена 6.12
  • Глава 7. Несподіване “підземелля”
  • Сцена 7.1
  • Сцена 7.2
  • Сцена 7.3
  • Сцена 7.4
  • Сцена 7.5
  • Сцена 7.6
  • Сцена 7.7
  • Сцена 7.8
  • Сцена 7.9
  • Сцена 7.10
  • Сцена 7.11
  • Сцена 7.12
  • Глава 8. Встигнути до світання
  • Сцена 8.1
  • Сцена 8.2
  • Сцена 8.3
  • Сцена 8.4
  • Сцена 8.5
  • Сцена 8.6
  • Сцена 8.7
  • Сцена 8.8
  • Сцена 8.9
  • Сцена 8.10
  • Сцена 8.11
  • Сцена 8.12
  • Глава 9. Знову до підземель
  • Сцена 9.1
  • Сцена 9.2
  • Сцена 9.3
  • Сцена 9.4
  • Сцена 9.5
  • Сцена 9.6
  • Сцена 9.7
  • Сцена 9.8
  • Сцена 9.9
  • Сцена 9.10
  • Сцена 9.11
  • Сцена 9.12
  • Глава 10. І знову “наземне підземелля”
  • Сцена 10.1
  • Сцена 10.2
  • Сцена 10.3
  • Сцена 10.4
  • Сцена 10.5
  • Сцена 10.6
  • Сцена 10.7
  • Сцена 10.8
  • Сцена 10.9
  • Сцена 10.10
  • Сцена 10.11
  • Сцена 10.12
  • Сцена 10.13
  • Глава 11. Стукаючи в двері Смерті
  • Сцена 11.1
  • Сцена 11.2
  • Сцена 11.3
  • Сцена 11.4
  • Сцена 11.5
  • Сцена 11.6
  • Сцена 11.7
  • Сцена 11.8
  • Сцена 11.9
  • Сцена 11.10
  • Сцена 11.11
  • Сцена 11.12
  • Глава 12. Втеча в невідоме
  • Сцена 12.1
  • Сцена 12.2
  • Сцена 12.3
  • Сцена 12.4
  • Сцена 12.5
  • Сцена 12.6
  • Сцена 12.7
  • Сцена 12.8
  • Сцена 12.9
  • Сцена 12.10
  • Сцена 6.9

    Пацюки випадали з отворів в стінах просто під ноги пригодникам. Шальвір холоднокровно дістав кинджала та розібрався з тими, що намагалися вкусити його та Календулу.

    “Можливо, підземелля мене вже дістало. Хочеться звідси вибратися.”

    Лучниця відстрілювала щурів та витягала стріли. Просувалися вперед ці двоє доситьбуденно. Нарешті вогонь смолоскипа вихопив темні кутасті обриси скриньки.

    Ланко обмацав знахідку перед тим, як почати ламати замок — і внутрішній голос підказав йому, що до кришки прив'язано шворку, що активувала пастку. Хлопець попросив Календуру відсунутися, дістав із торбинки шкіряного шнурка та прив'язав шворку так, щоб та лишилася на місці, коли він її відріже від скриньки.

    Замок піддався навпрочуд легко. Затамувавши подих, Ланко відтяв зайве. Скринька відкрилася: в ній лежало три ключі різної форми та розмірів. Всі вони переїхали до торбини.

    - Хто в нас тут? - прозвучало за спиною в хлопця. А от Календула була напоготові та вистрелила у відповідь. Невизначений лиходій повалився із стрілою в коліні.

    - Злодійство мінус п'ятдесят, - сказала щось незрозуміле лісодіва та наступила на груди пораненому, який стогнав від болю. - Хто в нас тут?

    - Судячи з кольору броні, - шальвір нахилився. - Контрабандист.

    Лісодіва натисла сильніше на свою здобич.

    - Від чого ці ключі?

    - Помру, але не скажу! - кремезного чоловіка крутило від болю, але він намагався не стогнати під натиском жінки. - Вам не вижити в наших підземеллях, жалюгідні пригодники! Дівка та хлопак! Ви ніхто супротив Гільдії!

    - А ми не пригодники, - раптом знайшовся Ланко. - Я теж з Гільдії, але з іншої. Глянь на мій однострій, я злодій.

    Контрабандист смикнувся ще раз, але поглянув.

    - Он воно як... ось хто винайняв тих прибацаних пригодників. В нас же була домовленість!

    - Після того, як ви вбили наших людей біля виходу, ніяких домовленостей не може бути! - дзвінко та впевнено вимовив шальвір. Календула здивовано підняла брові.

    “Що я мелю?!”

    - То не ми! Спитайте кляту варту, чи не вони це були? Знищили виродят нам, закрили виходи всі нагору...

    - Отже, тебе послали за ключами через це, чи не так? - лучниця додала ваги питанню, поставивши другу ногу близько до простреленого коліна. Контрабандист кивнув, стиснувши зуби.

    - Я так розумію, ви не очікували ніяких дій від злодіїв, наприклад, бойових? А також тортур. А ця скажена лісодіва може. Бачив би ти, що вона виробляє з полоненими, - Ланко відчув, як з глибин свідомості піднімаються якісь вечірні балачки біля родинного вогнища, оповідки дідуся-солдата.

    Кубик покотився по столу десь над їхніми головами, Майстер Підземелля похитав головою, звіряючися із записами.

    - Ні, вона не здатна, правда ж, дівчинко? - вишкірився поранений контрабандист. Те, як він зносив біль, поступово вражало хлопця, змушувало почуватися слабким та позбавленим користі.

    - Мій винаймач тут справді перебільшує, - зітхнула лісодіва та злізла з жертви. - Наприклад, те, що ти полонений. Достатньо буде лиши тебе тут стікати кров'ю.

    - Але моя рана не така вже й серйозна, - лиходій спробував піднятися на ліктях.

    - Нічого. Додамо.

    Заскрипів лук. Стріла дивилася просто межи очі бандитові. Той закляк від жаху. Кінчик почав виписувати вісімки.

    - Ліве чи праве? Праве чи ліве?

    - Н-н-ні... чого ви від мене ще хочете?

    - Від чого ці ключі? Як відкрити решітку біля важеля, що відкриває двері до вашої гільдії? Хто винайняв мордерця, який вбив твого колегу?

    - Ні! Я не скажу нічого! Ми ж не злодії, ми вбиваємо людей! Мене вб'ють власні гільдійці! - розгублений здоровило мало не плакав. Ланко оцінював у напівпітьмі, чи готується той до стрибка чи не намагається вихопити приховану зброю — та не міг помітити, щоб щось відбувалося.

    - То це вихід до Гільдії! Чому у вас війна із злодіями? В мене втомлюється рука, кажи швидко!

    - Це не наша війна, це війна Ратуші! Відпустить мене!

    За мить сталося багато всього: смолоскип пакнув та згас, бурмило вивернувся, щоб вхопити Календулу за ногу, з якоїсь діри в стелі на неї випав пацюк, вона злякано пронизливо скрикнула, опускаючи лука...

    Та випустила стрілу.

    Контрабандист випростався та видохнув востаннє.

    - Ланко, я не знаю, де ти вчився блефувати, але більше так не роби, - губи лісодіви задрижали. - Я ж не лише лучниця, а й цілителька... я не можу навіть думати про тортури.

    Вона зігнулася, наче її вдарили, та розплакалася. Хлопець спритно підхопів бойову подругу в обійми, намагаючись не думати зайвого.

    “І справді, що це на мене найшло? Я наче порушив якийсь її внутрішній закон.”

    За кілька хвилин вони вже забрали ключі та були готові вирушати, як на шляху виникла чергова чорна тінь...

    - О, ні, - прошепотіла Календула, хапаючи зброю.

    Ланко потягнувся за кинджалом.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.