Зміст
  • Глава 1. Не нуль (вступ)
  • Сцена 1.1
  • Сцена 1.2
  • Сцена 1.3
  • Глава 2. На роздоріжжі без шляху назад
  • Сцена 2.1
  • Сцена 2.2
  • Сцена 2.3.
  • Сцена 2.4.
  • Сцена 2.5.
  • Сцена 2.6.
  • Сцена 2.7.
  • Глава 3. Несподівані знахідки
  • Сцена 3.1.
  • Сцена 3.2.
  • Сцена 3.3.
  • Сцена 3.4.
  • Сцена 3.5.
  • Сцена 3.6.
  • Сцена 3.7.
  • Глава 4. Знов до звичайної пригоди
  • Сцена 4.1.
  • Сцена 4.2.
  • Сцена 4.3.
  • Сцена 4.4.
  • Сцена 4.5
  • Сцена 4.6.
  • Глава 5. У пошуках виходу
  • Сцена 5.1.
  • Сцена 5.2.
  • Сцена 5.3.
  • Сцена 5.4.
  • Сцена 5.5.
  • Сцена 5.6.
  • Сцена 5.7.
  • Сцена 5.8.
  • Сцена 5.9.
  • Сцена 5.10.
  • Глава 6. Повернення до міста
  • Сцена 6.1
  • Сцена 6.2
  • Сцена 6.3
  • Сцена 6.4
  • Сцена 6.5
  • Сцена 6.6
  • Сцена 6.7
  • Сцена 6.8
  • Сцена 6.9
  • Сцена 6.10
  • Сцена 6.11
  • Сцена 6.12
  • Глава 7. Несподіване “підземелля”
  • Сцена 7.1
  • Сцена 7.2
  • Сцена 7.3
  • Сцена 7.4
  • Сцена 7.5
  • Сцена 7.6
  • Сцена 7.7
  • Сцена 7.8
  • Сцена 7.9
  • Сцена 7.10
  • Сцена 7.11
  • Сцена 7.12
  • Глава 8. Встигнути до світання
  • Сцена 8.1
  • Сцена 8.2
  • Сцена 8.3
  • Сцена 8.4
  • Сцена 8.5
  • Сцена 8.6
  • Сцена 8.7
  • Сцена 8.8
  • Сцена 8.9
  • Сцена 8.10
  • Сцена 8.11
  • Сцена 8.12
  • Глава 9. Знову до підземель
  • Сцена 9.1
  • Сцена 9.2
  • Сцена 9.3
  • Сцена 9.4
  • Сцена 9.5
  • Сцена 9.6
  • Сцена 9.7
  • Сцена 9.8
  • Сцена 9.9
  • Сцена 9.10
  • Сцена 9.11
  • Сцена 9.12
  • Глава 10. І знову “наземне підземелля”
  • Сцена 10.1
  • Сцена 10.2
  • Сцена 10.3
  • Сцена 10.4
  • Сцена 10.5
  • Сцена 10.6
  • Сцена 10.7
  • Сцена 10.8
  • Сцена 10.9
  • Сцена 10.10
  • Сцена 10.11
  • Сцена 10.12
  • Сцена 10.13
  • Глава 11. Стукаючи в двері Смерті
  • Сцена 11.1
  • Сцена 11.2
  • Сцена 11.3
  • Сцена 11.4
  • Сцена 11.5
  • Сцена 11.6
  • Сцена 11.7
  • Сцена 11.8
  • Сцена 11.9
  • Сцена 11.10
  • Сцена 11.11
  • Сцена 11.12
  • Глава 12. Втеча в невідоме
  • Сцена 12.1
  • Сцена 12.2
  • Сцена 12.3
  • Сцена 12.4
  • Сцена 12.5
  • Сцена 12.6
  • Сцена 12.7
  • Сцена 12.8
  • Сцена 12.9
  • Сцена 12.10
  • Сцена 7.7

    Пригодники сиділи у обідній залі готелю “Королівський дуб”, присвятивши повну увагу поживним стравам. Кухня тут була вдвічі дорожча за кухню приярмаркової таверни, де Ланко вперше зустрів когорту — але й майже вдвічі краща.

    - Цей борщ просто неймовірний, - сьорбав, не припиняючи розмови, Ґуґуг. - На свіжому м'ясі та досить гострий! Мушу визнати, тільки не кажіть нікому, але під землею такого не роблять!

    - Ти казав колись, що ви взагалі супи не варите, - пробулькав в тарілку Тік. Календула повільно жувала салат, намагаючись не дивитися на Ланка, який відривав шматочки смаженини від реберця.

    - Так, так, я казав, - підземець повернувся до смакування червонястого зілля, виловлюючи усі овочі та корінці, що в ньому були.

    Шальвір розглядав рукав нового міщанського вбрання, купленого для того, щоб він не ходив містом у броні злодіїв. Чорна шкіра чекала ночі в кімнаті готелю. Власник, якому щедро заплатили, не цікавився справами пригодників, хоча й розумів, хто вони. Не перші та не останні. Особливо в місті із такою занедбаною каналізацією.

    - Взагалі, вважаю, що оскільки створення чарівних фільтрів та супів має багато спільних рис, то колись людство замінить усі нижчі форми живлення на чарівні напої відновлення життєвих сил.

    - Людство, - пхинькнула лісодіва. - Ми це вже робимо останню тисячу років. Може, й вас навчимо, якщо прогресуєте.

    - О-о-о, а я й забув, що ти теж з цих, хто вважає, що всі мають поступово перейти до вищого роду лісових жителів...

    - Тіку, - сказала борода, занурена у борщ.

    - ... навіть не до підземців, а саме...

    - Тіку! - ватажок поклав ложку у залишки рідини так, що вони хлюпнули.

    - ...до жителів зачарованого зеленого лісу!

    - Призматікус! - гаркнув Ґуґуг.

    - Мовчу вже, - повернувся до своєї зупки магус.

    - Насправді, причина, чому я тут, з вами, саме та, - почала Календула, різьблячи кожне слово, немов кинджалом по дупі чародія, - що я проти влади високородних. Хоча ти правий, я не йду проти факту, що всі роди пов'язані в задумі Великого Ґлузду, і один переходить в інший за набуття певних ознак!

    “Стривай... тобто, я можу стати лісолюдом та одружитися з королевою!”

    Ланко почервонів від цієї мрії.

    “Та ні, куди ж я від свого сільського життя... або цього пригодницького?”

    - Не сперечайтеся. Тобто, не чіпляйся до неї, Тіку. Те, що ти замість стати підземцем, пнешся довести, що міські люди мають силу до зростання через магію, то твій власний вибір.

    - Ще один. Люди — такий само поважний рід, як і ваші! Ну, не всі.

    - Ага, і виродят ви породжуєте вже вдвічі швидше за інших.

    - Вчетверо за лісолюдів, - промуркотіла в салат Календула. Магус позеленів.

    - Ви... ви... пихаті, набундючені...

    - Тіку, всі хвалять те, де вони живуть, - подав голос Ланко. - От мій дядько Влупан. Він певен, що немає кращого місця за наше обійстя. Так, Соняшенки й справді заможно живуть, більш-менш. Але от я дивлюся на те, як воно в місті та в нас, та бачу різницю. Так само я бачу й...

    - І ти туди ж, - закотив очі старий чарівник. Хлопець вперше помітив, що гримаса на йього обличчі змінилася щирим болем замість звичайної застиглої маски зверхності.

    - То все ж, звідки беруться виродята? - обережно поцікавився шальвір.

    - В цілому, Календула має рацію. Усі роди, і наші, і ще безліч родів на всій площині світу, можуть переходити із стану в стан. Є школярі, які вчать, що є роди вищі та нижчі. Але я з цим не згодний, навіть щодо виродят. Бо вважати їх дійсними виродками людей чи підземців — це наражати себе на небезпеку.

    Ланко поклав кістку на таріль та приголомшено подивився на Ґуґуга.

    - Стривай-стривай, тобто, оті виродята в обладунках колись були...

    - Підземцями, - кивнув ватажок. - Саме тому в них і очікувався ключ від сакральних лабіринтів нашого роду, що схований під цим містом. Ключ, що зараз в мене.

    - Неймовірно! Тобто десь нижче за каналізацію ще лишился підземці, які... які...

    - Не бійся це сказати. Стали виродятами. Точніше, це слово кробли. І в них там цілі майстерні унизу, скоріше за все. І я точно знаю, що це — їхній вибір та свого роду піднесення. Не приниження.

    Щоки Ланка горіли, він не міг повірити в почуте.

    - Але чому?

    - Злість та жадоба. Вони ними живуть та не хочуть втрачати можливостей. Тому обрали таке самоперетворення. Як і частина лісолюдів. А інша частина обрала філософію вищої чистоти.

    Календула здригнулася та зиркнула на підземця.

    - Гаразд, скажи йому.

    - Вони змусили втекти спадкоємицю престолу важливої лісової хащі, щоб об'єднати кілька прилеглих хащів у єдину фортецю.

    “Чому ж вона не повернеться та не збере вірні їй війська?” гіркота сповнила думки Ланка, але він розумів відповідь на це питання, певне.

    - Отже, ти хочеш, щоб я вкрав карту підземель, яка зберігається десь у Ратуші?

    - Так. Але чшшш, поговоримо про це у кімнаті.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.