Глава 8. Встигнути до світання
“Гараздоньки, в мене є ще час, доки не відкриють головні двері. До того треба знайти нормальну карту та вшитися.”
Серце шальвіра ж тягнулося до незрозумілого Сховища, шлях до якого лежав через потаємну панель за шторою, а важіль відкриття цієї панелі знаходився у коробочці у сусідній кімнаті. Принаймні, так уявлялося, що треба робити.
Але перше, шо усвідомив Ланко — це те, що минуло вже десь півгодини, як він обшуковував кімнату, і окрім потреби паперів в упорядкуванні, він нічого не знайшов.
“Може, мені буде краще кинути пригодництво та влаштуватися сюди на роботу писарчуком? Хм, або ще краще, не кидати пригодництво! Так я й дізнаюся, де знаходиться Сховище.”
Це звучало дуже в стилі романтичних балад, і читач може собі уявити, що в якійсь паралельній реальності наш герой так і зробив — але минуло дуже багато років перед тим, як він отримав необхідну довіру до себе, і йому віддали ключі від настінної скриньки, зламаної, кхе-кхе, невідомим злодієм. Але вже було запізно для будь-яких пригод, бо момент для них лишився у минулому. Тому, яке для Ланка було теперішнім.
Варіант із тим, щоб стати визнаним злодієм та покрасти достатньо нагрібу, щоб стати довіреною особою Гільдії та забрати те, що сховане в Ратуші, собі, хлопець теж відкинув.
Уявіть собі його: ось він при світлі тьмяного смолоскипа роздивляється заголовки різних документів, а в голові в цей час думки сплелися в лабіринт. Прямо, прямо, наліво чи направо? Залежно від того, що хлопець вибере в себе в голові — він зрозуміє, куди йому йти в реальному житті.
“Отже, уяівмо, що така людина, якою б я хотів стати, тут вже працює, і вона може бути або в цій кімнаті — або в якійсь іншій. Що б вона зробила, щоб отримати ключі? Ким вона має бути? На що схожий її стіл? Там можуть знайтися якісь нотатки...”
*** Що підкажуть читачі? ***
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!