Зміст
  • Глава 1. Не нуль (вступ)
  • Сцена 1.1
  • Сцена 1.2
  • Сцена 1.3
  • Глава 2. На роздоріжжі без шляху назад
  • Сцена 2.1
  • Сцена 2.2
  • Сцена 2.3.
  • Сцена 2.4.
  • Сцена 2.5.
  • Сцена 2.6.
  • Сцена 2.7.
  • Глава 3. Несподівані знахідки
  • Сцена 3.1.
  • Сцена 3.2.
  • Сцена 3.3.
  • Сцена 3.4.
  • Сцена 3.5.
  • Сцена 3.6.
  • Сцена 3.7.
  • Глава 4. Знов до звичайної пригоди
  • Сцена 4.1.
  • Сцена 4.2.
  • Сцена 4.3.
  • Сцена 4.4.
  • Сцена 4.5
  • Сцена 4.6.
  • Глава 5. У пошуках виходу
  • Сцена 5.1.
  • Сцена 5.2.
  • Сцена 5.3.
  • Сцена 5.4.
  • Сцена 5.5.
  • Сцена 5.6.
  • Сцена 5.7.
  • Сцена 5.8.
  • Сцена 5.9.
  • Сцена 5.10.
  • Глава 6. Повернення до міста
  • Сцена 6.1
  • Сцена 6.2
  • Сцена 6.3
  • Сцена 6.4
  • Сцена 6.5
  • Сцена 6.6
  • Сцена 6.7
  • Сцена 6.8
  • Сцена 6.9
  • Сцена 6.10
  • Сцена 6.11
  • Сцена 6.12
  • Глава 7. Несподіване “підземелля”
  • Сцена 7.1
  • Сцена 7.2
  • Сцена 7.3
  • Сцена 7.4
  • Сцена 7.5
  • Сцена 7.6
  • Сцена 7.7
  • Сцена 7.8
  • Сцена 7.9
  • Сцена 7.10
  • Сцена 7.11
  • Сцена 7.12
  • Глава 8. Встигнути до світання
  • Сцена 8.1
  • Сцена 8.2
  • Сцена 8.3
  • Сцена 8.4
  • Сцена 8.5
  • Сцена 8.6
  • Сцена 8.7
  • Сцена 8.8
  • Сцена 8.9
  • Сцена 8.10
  • Сцена 8.11
  • Сцена 8.12
  • Глава 9. Знову до підземель
  • Сцена 9.1
  • Сцена 9.2
  • Сцена 9.3
  • Сцена 9.4
  • Сцена 9.5
  • Сцена 9.6
  • Сцена 9.7
  • Сцена 9.8
  • Сцена 9.9
  • Сцена 9.10
  • Сцена 9.11
  • Сцена 9.12
  • Глава 10. І знову “наземне підземелля”
  • Сцена 10.1
  • Сцена 10.2
  • Сцена 10.3
  • Сцена 10.4
  • Сцена 10.5
  • Сцена 10.6
  • Сцена 10.7
  • Сцена 10.8
  • Сцена 10.9
  • Сцена 10.10
  • Сцена 10.11
  • Сцена 10.12
  • Сцена 10.13
  • Глава 11. Стукаючи в двері Смерті
  • Сцена 11.1
  • Сцена 11.2
  • Сцена 11.3
  • Сцена 11.4
  • Сцена 11.5
  • Сцена 11.6
  • Сцена 11.7
  • Сцена 11.8
  • Сцена 11.9
  • Сцена 11.10
  • Сцена 11.11
  • Сцена 11.12
  • Глава 12. Втеча в невідоме
  • Сцена 12.1
  • Сцена 12.2
  • Сцена 12.3
  • Сцена 12.4
  • Сцена 12.5
  • Сцена 12.6
  • Сцена 12.7
  • Сцена 12.8
  • Сцена 12.9
  • Сцена 12.10
  • Сцена 8.4

    Через таємні двері до міського уряду заходили люди. З трьох напрямків, до того ж.

    “Усі таємні Гільдії тут! Ватажки? Та учт, охорона ж, напевне.”

    Шальвір роззирнувся та побачив лише один прохід, звідки б не чулися кроки — це був коридор до головної зали.

    “Що ж, я все одно хотів би їх підслуховувати”, такі були думки, доки ноги несли хлопця самі до місця небезпечного притулку. Йому почулося, що відкрилася таємна панель із характерним шурхотінням, але подивитися було нема коли.

    Важка штора з гербом міста стала його маскуванням. Та за хвилину, коли до зали увійшли перші агенти у броні незрозумілого кольору, можливо, брунатній, Ланко вже пожалкував про це рішення — бо штори були першими місцями, які ці бійці стали перевіряти. До того ж, вони внесли на центр зали чарівні ліхтарі, що розсіювали пітьму досить сильно, лишаючи мало місця тіням.

    “І куди мені тікати? Навіть не можу озирнутися навіть”, хлопець дивився лише в бік входу, де тканина не прилягала до стіни. Рука відсмикнула її, але в цю ж мить тихим шипінням споглядача покликали, та він після швидкого погляду відвернувся на звук. Шальвір закляк, зливаючись з тінню.

    “Чари працюють, мене не видно.”

    На щастя для нього, агент не став штрикати темряву кинджалом, як це робили інші.

    “Стривай-но, Гільдій тут буде три, отже, ще дві перевірки!”

    Невідомий інстинкт підказав хлопцеві, що як він тут лишиться, його помітять. Та варто було відвернутися, щоб глянути, куди можна бігти — як шальвір побачив просто перед собою агента в чорній броні! Той притиснув пальця до рота і вказав собі за спину, відступив убік так, щоб прикрити Ланка собою, а отетерілий хлопець ковзнув попід стінкою тінями до наступного гербового укриття, яке щойно перевірив воїн в червонястих шатах Контрабандистів.

    - Все чисто, - мовили три голоси в унісон, та загони полишили залу.

    “Можливо, це й є довірені особи?”

    Ніч захопила тиша. В якій почулися поважні неквапні кроки. З кожним з них серце Ланка з ферми стискалося, а серце шальвіра відкликалося гарячою кров'ю.

    - Ось ми тут самі. Ми троє. Володарі міста, - почав глибокий, трохи іронічний голос. - Невже ми не порозуміємося в тому, що сталося сьогодні?

    - Побачимо, - буркнув голос, що видався Ланкові знайомим.

    Третій нічого не сказав, лише розсміявся, і наче бите скло сповзло по спині хлопця від цього сміху.

    Три тіні увийшли до кола світла та зайняли місця на стільцях за столом магістрата.

    - Так, ми тут самі, - скривив рота коротко стрижений худорлявий немолодий чоловік у чорному офіційному вбранні, що нагадувало обладунок. - У кріслах наших братів, що правлять містом вдень.

    “Братів!”

    - Самі, щоб вирішити між нами суперечку, яка може знищити світ хитромудрих осіб, якщо дати їй хід, - заговорив чоловік у червонястому вбранні. Його Ланко нарешті впізнав: це був той самий голова Гільдії Контрабандистів.

    - Вирішіть все за правилами, та розходимося, - хрипко мовив кремезний шрамований чоловік, ймовірно, не зовсім людина, длубаючи довгим нігтем стола. Вбраний в чорне гордовитим помахом пальців зупинив це.

    - Хто хоче гри за правилами, зазвичай мають на увазі правила свої, за якими вони гарантовано виграють.

    - Що ти мелеш, шановний? Я маю на увазі правила наші, за якими ми усі виграємо відносно світу простих осіб!

    Мовчання. Важке дихання. Хтось клацнув язиком. “Чорний” посміхнувся та мовив далі таке:

    - Моїй Гільдії дорікнули в нападі на Гільдію Контрабандистів. В той час як всі наші три Гільдії втратили багатьох гідних бійців за минулі кілька діб. Скоріше за все, завдяки діям тих нещасних пригодників.

    “Пригодників! Тобто нас!”

    - Я б радше підняв питання: чи не почала Ратуша денна грати проти Ратуші нічної?

    Кашель та обурливий видих через ніс. Ланко визирнув та побачив, що обличчя Контрабандиста стало одного кольору із його вбранням.

    - Знаєш, мій дорогий куме, я б скоріше підняв питання: чи не зняти нам тебе з головування в триумвіраті? Бо ти не хочеш відповідати за дії своєї людини, яка...

    - Якщо це була моя людина.

    - Навіть якщо це була не людина, все одно твоя!

    - А що, шмаття, якщо ні? - Злодій пирскнув слиною, не втримавшись від гніву. - Це ж так елементарно, ми знайшли своїх кращих агентів мертвими та роздягнутими в каналізації!

    - Він хоче сказати... - спокійно почав Розбійник, який вже витягнув невеликого ножа та від нудьги копирсався ним під нігтями. Контрабандист зблід та обличчя його розім'якло. Він ледве підібрав слова, але довершив фразу:

    - ... Що це була робота чужих сил?

    - Та ну звісно ж, - Розбійник відвернувся від колег та ліниво оглянув залу. На мить шальвір вирішив, що той дивиться просто йому у вічі. - Немає сенсу сваритися. Даю слово, це не був хтось із моїх.

    - Мої всі були на місцях! - затрусив щоками Контрабандист.

    - Мені ви можете не вірити, але це не була і моя людина чи іншолюдець.

    Вони ще трохи мимрили, сперечаючися між собою тихіше, рахували щось на пальцях, потім Злодій ляснув долонею по столу та виголосив:

    - Добре, знімайте мене з трону та несіть Книгу!

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.