Сцена 9.5
Меч описав рух навколо голови Ланка та пішов донизу, вказуючи на кинджал, що висів на поясі.
“Це якийсь злий артефакт в розумінні паладина...”
Холодіючи від сорому, хлопець зняв з себе пасок із піхвами та віддав його Календулі.
- Обережно з цим, він може отруювати при атаці, - прошепотів шальвір.
- Та я вже розумію з поведінки примарного паладина. Йди, лікуйся.
Троє пригодників посунули катакомбами до храму. Парад паладинів вишикувався, споглядаючи їх.
- Оце б їх хто випустив зачистити підземелля. А краще — Ратушу!
- Тихо, не блюзнірствуй, - втягнув голову Ґуґуг. - Храм не втручається в ці справи. До того ж, хтось має охороняти таємний хід від вторгнення — та й саму будівлю в разі чого. Власне, завдяки цим священним примарам Гільдії хоча б не вхожі до Храму.
Ще кількасот кроків вони йшли в урочистій мовчанці. Загубитися було неможливо, бо відроги охоронялися прозоро-сріблястими постатями.
- Тут, певне, багато скарбів, - пробурмотів Тік. Підземець ткнув його трішки ліктем.
- Не впадай в пожадливість, - сказав він.
- І це ти мені кажеш?
Воїн спинився та сердито подивився на магуса.
- Знову ти й твої упередження щодо підземців? Мало тобі тут дали по потилиці!
Привиди заворушилися.
- Ох, шановні, - белькнув Ланко, озираючись. - Шановні...
- Зачекай. Магус трохи борзіє.
Привиди підсунулися ближче.
- Хлопці!
- Ну?! - вдвох.
- Здається, цей храм дуже суворих правил. Давайте ви з'ясуєте стосунки пізніше.
Примарний меч здійнявся в повітря.
- А ще краще, побігли!
“Оце із зламаною рукою я не бігав ще...” тільки й подумав Ланко, а ноги його вже понесли слідом за двома іншими пригодниками. Плече починало пашіти. І тут сяйнула “чудова” думка.
- Хлопці, я ж в броні Гільдії Злодіїв все одно! Хтось з них впізнав. Зняти?
- Та як? В тебе плече! І вже запізно!
Вирячивши очі, Тік розвернувся раптом, зупинив Ланка, мало не вивернувши йому ще й здорове плече та страшним голосом прошепотів:
- Вестіментум Сакрум Ілюзорум!
У вухах хлопця задзвеніло, і паладини вгамувалися. Шальвір оглянув себе: на ньому була простора ряса ченця.
- Слушно.
Залишок простору до сходів з катакомб нагору долали в тиші, навіть Тік намагався не дихати голосно та не скрекотати.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!