Зміст
  • Глава 1. Не нуль (вступ)
  • Сцена 1.1
  • Сцена 1.2
  • Сцена 1.3
  • Глава 2. На роздоріжжі без шляху назад
  • Сцена 2.1
  • Сцена 2.2
  • Сцена 2.3.
  • Сцена 2.4.
  • Сцена 2.5.
  • Сцена 2.6.
  • Сцена 2.7.
  • Глава 3. Несподівані знахідки
  • Сцена 3.1.
  • Сцена 3.2.
  • Сцена 3.3.
  • Сцена 3.4.
  • Сцена 3.5.
  • Сцена 3.6.
  • Сцена 3.7.
  • Глава 4. Знов до звичайної пригоди
  • Сцена 4.1.
  • Сцена 4.2.
  • Сцена 4.3.
  • Сцена 4.4.
  • Сцена 4.5
  • Сцена 4.6.
  • Глава 5. У пошуках виходу
  • Сцена 5.1.
  • Сцена 5.2.
  • Сцена 5.3.
  • Сцена 5.4.
  • Сцена 5.5.
  • Сцена 5.6.
  • Сцена 5.7.
  • Сцена 5.8.
  • Сцена 5.9.
  • Сцена 5.10.
  • Глава 6. Повернення до міста
  • Сцена 6.1
  • Сцена 6.2
  • Сцена 6.3
  • Сцена 6.4
  • Сцена 6.5
  • Сцена 6.6
  • Сцена 6.7
  • Сцена 6.8
  • Сцена 6.9
  • Сцена 6.10
  • Сцена 6.11
  • Сцена 6.12
  • Глава 7. Несподіване “підземелля”
  • Сцена 7.1
  • Сцена 7.2
  • Сцена 7.3
  • Сцена 7.4
  • Сцена 7.5
  • Сцена 7.6
  • Сцена 7.7
  • Сцена 7.8
  • Сцена 7.9
  • Сцена 7.10
  • Сцена 7.11
  • Сцена 7.12
  • Глава 8. Встигнути до світання
  • Сцена 8.1
  • Сцена 8.2
  • Сцена 8.3
  • Сцена 8.4
  • Сцена 8.5
  • Сцена 8.6
  • Сцена 8.7
  • Сцена 8.8
  • Сцена 8.9
  • Сцена 8.10
  • Сцена 8.11
  • Сцена 8.12
  • Глава 9. Знову до підземель
  • Сцена 9.1
  • Сцена 9.2
  • Сцена 9.3
  • Сцена 9.4
  • Сцена 9.5
  • Сцена 9.6
  • Сцена 9.7
  • Сцена 9.8
  • Сцена 9.9
  • Сцена 9.10
  • Сцена 9.11
  • Сцена 9.12
  • Глава 10. І знову “наземне підземелля”
  • Сцена 10.1
  • Сцена 10.2
  • Сцена 10.3
  • Сцена 10.4
  • Сцена 10.5
  • Сцена 10.6
  • Сцена 10.7
  • Сцена 10.8
  • Сцена 10.9
  • Сцена 10.10
  • Сцена 10.11
  • Сцена 10.12
  • Сцена 10.13
  • Глава 11. Стукаючи в двері Смерті
  • Сцена 11.1
  • Сцена 11.2
  • Сцена 11.3
  • Сцена 11.4
  • Сцена 11.5
  • Сцена 11.6
  • Сцена 11.7
  • Сцена 11.8
  • Сцена 11.9
  • Сцена 11.10
  • Сцена 11.11
  • Сцена 11.12
  • Глава 12. Втеча в невідоме
  • Сцена 12.1
  • Сцена 12.2
  • Сцена 12.3
  • Сцена 12.4
  • Сцена 12.5
  • Сцена 12.6
  • Сцена 12.7
  • Сцена 12.8
  • Сцена 12.9
  • Сцена 12.10
  • Сцена 9.5

    Меч описав рух навколо голови Ланка та пішов донизу, вказуючи на кинджал, що висів на поясі.

    “Це якийсь злий артефакт в розумінні паладина...”

    Холодіючи від сорому, хлопець зняв з себе пасок із піхвами та віддав його Календулі.

    - Обережно з цим, він може отруювати при атаці, - прошепотів шальвір.

    - Та я вже розумію з поведінки примарного паладина. Йди, лікуйся.

    Троє пригодників посунули катакомбами до храму. Парад паладинів вишикувався, споглядаючи їх.

    - Оце б їх хто випустив зачистити підземелля. А краще — Ратушу!

    - Тихо, не блюзнірствуй, - втягнув голову Ґуґуг. - Храм не втручається в ці справи. До того ж, хтось має охороняти таємний хід від вторгнення — та й саму будівлю в разі чого. Власне, завдяки цим священним примарам Гільдії хоча б не вхожі до Храму.

    Ще кількасот кроків вони йшли в урочистій мовчанці. Загубитися було неможливо, бо відроги охоронялися прозоро-сріблястими постатями.

    - Тут, певне, багато скарбів, - пробурмотів Тік. Підземець ткнув його трішки ліктем.

    - Не впадай в пожадливість, - сказав він.

    - І це ти мені кажеш?

    Воїн спинився та сердито подивився на магуса.

    - Знову ти й твої упередження щодо підземців? Мало тобі тут дали по потилиці!

    Привиди заворушилися.

    - Ох, шановні, - белькнув Ланко, озираючись. - Шановні...

    - Зачекай. Магус трохи борзіє.

    Привиди підсунулися ближче.

    - Хлопці!

    - Ну?! - вдвох.

    - Здається, цей храм дуже суворих правил. Давайте ви з'ясуєте стосунки пізніше.

    Примарний меч здійнявся в повітря.

    - А ще краще, побігли!

    “Оце із зламаною рукою я не бігав ще...” тільки й подумав Ланко, а ноги його вже понесли слідом за двома іншими пригодниками. Плече починало пашіти. І тут сяйнула “чудова” думка.

    - Хлопці, я ж в броні Гільдії Злодіїв все одно! Хтось з них впізнав. Зняти?

    - Та як? В тебе плече! І вже запізно!

    Вирячивши очі, Тік розвернувся раптом, зупинив Ланка, мало не вивернувши йому ще й здорове плече та страшним голосом прошепотів:

    - Вестіментум Сакрум Ілюзорум!

    У вухах хлопця задзвеніло, і паладини вгамувалися. Шальвір оглянув себе: на ньому була простора ряса ченця.

    - Слушно.

    Залишок простору до сходів з катакомб нагору долали в тиші, навіть Тік намагався не дихати голосно та не скрекотати.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.