Сцена 10.4
- Не думаю, що він щось запідозрив, - сказав магус, коли вони вийшли на вулицю.
- Ні, ти так думаєш, просто заспокоюєш себе, - пирскнула Календула. Вона знов була в своєму настрої легкодумної дівчини з лісу.
- Гаразд, гаразд! Я сподіваюся, що він зрозумів натяк та не буде патякати.
- Помовчіть, обидва, будь ласка, - буркнув Ґуґуг.
Вони зайшли до першої-ліпшої корчми, якраз тої, біля якої билися з експериментом. Всередині було звично тепло та горіло тьмяне жовтаве світло. Не надто багато людей, та й зала невеличка. Ланко в таких не був ніколи, бо до “генделиків”, де можна було просто швидко хильнути, ходили тільки дорослі. Йому ж дозволяли тільки пристойні ідальні, щоб не вчився поганого.
А тут якраз відбувалася легка бійка. На яку ніхто не звертав уваги. Ґуґуг та Тік поважно пройшли до стійки, замовили пляшку темного скла з якимось пійлом з собою та щось розпитали. Не встиг підбитий містянин долетіли до ніг Календули, як вони вже повернулися, та ватажок кивнув їти за ним на вулицю. Ланко зітхнув: випити, можливо, не завадило б.
- Камбрійський пісок можна знайти лише в Іноземному кварталі. Місцеві ковалі ним не користуються. Але треба спитати там. Підемо під землею? Чи спробуємо нишком через вулиці? На дах я не полізу, - покосився він на Календулу.
- Я й не сподівалася на подвиги духу перших пригодників від тебе, - дзвінко розсміялася та.
- Можемо поспати до ранку та змішатися з натовпом, - позіхнув Тік.
- Поспати теж доведеться, - погодився Ґуґуг.
Ланко розумів, що забагато мовчить, доки за нього все вирішують знову, але не знав, що сказати. Тому він вирішив спитати:
- А як щодо некромантів? Чи варто нам обшукати кладовище?
- Ох не знаю, ми ж не відьмаки, щоб лазити кладовищами в пошуках битв з трупожерами.
- Не знаю, про кого ти говориш, але саме пригодники цим і займаються, - зморщила носика лісодіва. - Здобувають інгредієнти для заможних алхіміків. Особливо на таких чудовиськ і треба ходили когортами.
- Так-так, знов ця розмова: чому ми не знайшли подібну роботу, стабільну. Тому що... тому що я боюся битися з трупожерами, - підземець почервонів. - Хоча в мене якраз зір як для склепів, але скелети та привиди, це максимум, на що я здатний. Тому просто давайте спробуємо купити в алхіміка, якому вже принесли інші.
- До того ж, є велика можливість, що вже хтось перехопив подібні контракти в цьому місті, - шморгнув носом Тік та знов позіхнув, а потім ще й потягнувся.
Шальвір занудьгував. Впіймав себе на думці, що невелика сутичка із зрозумілим супротивником була б доречною.
Підземець замислився, вирішуючи, куди піти раніше.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!