ХРАНИТЕЛЬКА

МИСЛИВЕЦЬ ЗА ДУШАМИ

– А ось скажи мені темний. Чому світлі сили не боронять від вас людські душі? Чому не захищають від вас можливих мешканців Царства Божого тут на землі? Поясни мені, будь ласка! Ось тільки не бреши!

Хранителька сиділа за кухонним столом, а навпроти неї смачно плямкав пирогом з яблуками бісик – маленький, смаглявий чоловічок, схожий на гнома. Не було видно ані рильця, ані копит, ані рогів. Звичайний карлик з тонкими кривими губами, носогубними складками, смішною борідкою до самої шиї і чорними очима, хитрими і гострими.

– Кожна душа повинна заслужити право бути на світлій стороні. Душі людські приходять на землю для випробувань. І якщо грішник стане на шлях виправлення, ми повинні за будь-яку ціну йому перешкодити в гріхах покаятися... - запиваючи чаєм величезний шматок пирога, почав пояснювати молодий мисливець за душами, – так вже повелося, що кожен має можливість, навіть зараз, коли темрява огортає землю та її мешканців. Зло перемагає, а ми, темні, збираємо великий урожай. Ось ми бачимо, хто нашої допомоги не потребує і сам приєднається врешті-решт до нас, темних. А є ті, що вагаються, ось як Андрій. Знаєш, він у підлітковому віці начудив. Дівчину майже не довів до самогубства. Вона нестійка психічно була, вразлива, а він з неї знущався, жити не давав. Вона мало не отруїлася, ледь не наклала на себе руки. Янгол-охоронець її врятував в останній момент. Так, пернаті теж іноді втручаються. Тільки вони для людей - хто? Правильно - янголи-рятівники, янголи-хранителі. А насправді вони слабо характерні та боязкі. А ми хто? Правильно. Біси спокусники!

Не настав тоді ще її час, тієї дівчинки. А ось мій підопічний, Андрій, добряче тоді карму свою зіпсував. Він наш. Він на боці зла. І тут на тобі, вирішив виправитися .... Стільки добрих справ робить. І своїм прикладом, головне, інших надихає!

– Ага, я зрозуміла! Він перед тою дівчиною має вибачитись! Та не бійся ти, я ж не втручаюсь, – поспіхом додала Ірма, коли побачила, як бісеня хотіло щось заперечити, але ледь чаєм не вдавилося на останніх її словах, – Знаю, не маю права! Ще ти маєш розповісти про мою попередницю. Обіцяв.

– Так, так, твоя попередниця? Це сумна історія. Вас відьмами називають люди, бо якщо ти маєш дар, якого не мають інші люди, якщо ти не така, як вони, відразу приписують злу силу! Її односельці почали звинувачувати в якихось безглуздих злочинах. В когось корова здохла, а в когось дитина померла. Все це на неї вішали, знущалися просто. Люди – вони ж переважно невдячні та заздрісні! Знищити готові того, хто має дар, якого не мають вони, навіть якщо цей дар раніше їм на благо використовувався. Хранителька теж поводилася не належним чином – допомагала дітям хворим! Ось таке покарання і наздогнало її. Не роби добра - не отримаєш зла. А ми попереджали. Не можна застосовувати силу Хранителя на добро. Не бажано. Шкодити - то теж категорично заборонено. Але ти це й сама знаєш! Підтримувати нейтральну позицію. І виконувати лише свою роботу!

– І що її односельці розлючені вбили?

– Та ні. Це вона могла їх убити з легкістю. Спочатку ті людиська невдячні підлаштували все так, що її забрали до психлікарні. А потім, клята бюрократія. Пошкодили її свідомість заспокійливими препаратами. Експериментальні методи лікування шизофренії. А вона для захисту, не мала права відразу ж сили свої застосовувати. Кодекс забороняє! А коли пройшов дозвіл, коли врешті узгодили, то вже й пізно було. Пошкодили їй мозок препаратами недозволеними. Шкода її. Ні ти не думай, з лікарні її витягли. Колишня Хранителька жива. Але не пам'ятає нічого. Живе у місті, у квартирі, разом з внучкою та сірим котом. Ну, приглядають за нею, та й за компанію. Жити їй ще довго на землі, здоров’я в порядку! Але нам довелося швидко їй заміну шукати. Так ти і стала Хранителькою у свої 40 років. Це неприпустимо, звичайно ж, ти людина, але ти здібна! До того ж, кращої кандидатури начальство моє так і не знайшло. Нашого головного ти підкупила з першої розмови! Твоя обдарованість, твоя тяга до навчання! Ось він тебе і навчив екстерном, так би мовити, відкрив ще дар телепатії та телекінезу. Та й мисливці тебе побоюються. Відразу репутація суворої правоохоронці за тобою закріпилася. Коли біса Лютого відправила назад зі свистом. Так тепер і не бешкетуємо у твою зміну і на твоїй ділянці, та й незаконних методів не застосовуємо.

– Приємно чути.

– Тільки я один і потоваришував із тобою. Думаю, причиною стала моя молодість та недосвідченість. Усі тепер просять за них слівце замовити, – бісеня склало ручки і видавило щось на зразок улесливої посмішки.

– Ні . Жодних симпатій! – суворо відповіла Ірма, – кодекс зачитати?

– Та я знаю. Просто сподівався і мріяв, що я для тебе особливий і ти зробиш виключеня.

– Спішу і падаю! Ти особливий. От зараз відправлю додому одним помахом руки, будеш там виправдовуватися, що порушив і за що поплатився.

Бісик Жорж відсунувся від столу і ображено підтис губи:

– А я ж тобі розповім про Хранителів та їхні душі після смерті. Ви ті хто не бояться ні темних і їх могутніх повелителів, ні Янголів і її начальство. Я би ще багато міг би тобі розповісти цікавого. Але зранку, коли демони не чують.

– Так ранок ще не закінчився, давай розповідай.

– Не сьогодні. Пізно вже, – і він галантно розкланявся, – працювати мені час. До завтра.

– Давай, вже нечистий провалюй!

******

– Хранителі і після своєї смерті працюють. На світлих працюють, але живуть на темному боці. Та не бійся ти. Немає в нас у пеклі казанів із окропом. І грішників у нас не підсмажують! То все біблійні страшилки. Грішники продовжують жити, проживаючи щоразу свої гріхи, все те зло, що скоїли. Вбивць переслідують сльози жертв, і вони переживають їхній біль, і страх їх і жах їх, але в десятикратному розмірі. А ще ненависть, горе, і багато всього виснажливо паршивого, - Жорж розповідав це все Хранительці, ніби щось звичайне, буденне. Його рот був набитий бутербродом з бринзою,

– злодії та аферисти потерпають від спраги, холоду, голоду, безвиході, горя, жаху, ненависті. Відчувають все те, що пережили їхні жертви, але емоції вдесятеро сильніші. Вони наче вигоряють зсередини. І так день за днем! Чим не пекло? Краще б їх підсмажували на повільному вогні. - мисливець за душами доїдав шостий пиріжок, голосно плямкаючи. Апетит у нього був нівроку, – ну ще треба додати потім їх муки та докори совісті. І далі чекає на них чистилище під наглядом все тих же Хранителів. Вони непідкупні і суворі і вони вирішують, як бути із грішниками далі. Ваша братія і на тому боці нам, чортам, не дає розгулятися, на жаль. А потім через якийсь час ті Хранителі і сюди приходять, для того, щоб знову, вже тут чортів ганяти. Ось такий кругообіг Хранителів у природі.

Я цей во, трохи прикрасив твої будні. Так на те я і темний. Ну, не дивися так похмуро. Ваші ж вони хто? Правильно, на землі це і мудреці і письменники і філософи, і відьми і екстрасенси, знахарі, травники. Ну і шарлатанів багато, що начебто під вас косять, не без того... Але це в майбутньому ваші клієнти в пеклі. Ви їх і перевиховаєте із задоволенням. Отже, роботи у потойбіччі можеш не боятися, – підсумував Жорж - тим самим будеш займатися, плюс пізнавати і вдосконалювати свої навички. Хоч ти не зовсім Хранитель порядку, але твій шлях визначений. Не переймайся сильно за майбутнє, Ірмо. Головне кодекс не порушувати!

– Знаю, малий! Тебе там зовсім не годують?

– Нє! – відповів Жорж, - роками не їм нічого смачного в темному царстві. Кашою годують раз у день. У тебе там вареники були домашні в морозилці. Я прийду в обід на чай із варениками?

– Тобі залишу, - усміхнулася господиня, - приходь, чого вже там. Тебе не позбудешся, поки всі запаси їжі в мене не знищиш!

І вона раптово відвернулась підійшовши до вікна:

- Йой, малий. Бери ще періжки і давай, іди працюй. Мені, здається, теж час. Надіслали нових мисливців за душами! Вестиму роз'яснювальну роботу.

– Ну, бувай! – і Жорж змів у кишені усі залишки пиріжків і швидко майнув за двері. А поруч із Ірмою з'явилися двоє. Дві темні особи в чорних плащах.

Ірма замислилась. У тому, що сталося тоді у них із Марком, більше її провини. Боролася за кохання, але воно того було не варте, занадто високу ціну заплатила. Шкода, що зрозуміла вона це лише зараз, через стільки років.

Ірма глянула у дзеркало. Очі втомлені, навколо них багато дрібних зморшок. Глибші борозни на щоках і на лобі. Взагалі зовнішність відштовхує. На неї з дзеркала дивилася жінка похилого віку, що зберегла тільки струнку постать, і то тільки тому, що не їла багато, бо робота нервова, і на їжу часу не було майже. Вона стежила за порядком. Темні сили надсилали мисливців за душами. А в її обов'язки входило спостерігати за ними і ловити порушників. Вона встановлювала телепатичний зв'язок з кожним прибулим і пильно наглядала.

І зараз їй зовсім не подобалося чим займався Жоржик. Він дав завдання, звелів привабливій жінці спокусити Андрія. Цей метод вербовки на темну сторону не заборонено. Чорти часто наймають собі помічників, і добре оплачують їх послуги. Ірма спочатку здивувалася, але доволі швидко звикла до думки, що і у не матеріальному, темному світі за гроші можна купити все.

Але у хлопця, у Андрія, вже є дружина є донька і в них ось-ось народиться син. Ірма тільки уявила радісні обличчя Марка та Оксани, коли ті забиратимуть із пологового будинку невістку та онука і серце прискорено забилося і гірка образа стиснула горло.

Андрію лише 29 років. Він же і не пожив як слід. Йому конче треба розшукати ту дівчину на ім'я Аліна. Попросити у неї вибачення за свої необачні вчинки і ганебну поведінку І зробити це потрібно від щирого серця. І тоді чорти від нього відчепляться. Інакше Андрію буде непереливки. Кожен за свої вчинки повинен відповідати. І Ірма важко зітхнула.