Тутешній ліс

"Старий стояв мовчки вже хвилини зо три. Він пильно оглянув той берег річки. "Якби хтось мався прийти, то вже прийшов би", – він потер лоба й почав тягнути розставлені ним сітки на берег. Та вони не виправдали його сподівань. Сітки були пустими. Тільки жмутки водорощів висіли на них огидними шматтями, наче нутрощі утопця. Старий трапер зітхнув. Чи він розгубив бува усі свої навички, а чи просто сьогодні йому не поталанило – все ж це було прикро. Він опустив сітки назав у воду й почовгав угбил лісу. Хотів озирнутися, глянути на той бік річки. Але продовжував повільно ступати рипучим снігом все далі поміж дерев, все глибше у темінь хащі. На тому березі нікого не було. Якби хтось мав прийти, то вже давно прийшов би".