Нагорода знайшла героя

Якщо у звичайного українця спитати, з чим у нього асоціюються Карпати, то у відповідь, напевне, полетять спогади про зиму, лижі, цілющу джерельну воду, трембіти та західняків з їхньою яскравою ґварою та вишуканими коломийками. Незвичайний же українець позначить ці гори як один з центрів національного повстанського руху, який завжди славився своєю непримиренністю і жагою нищити ворога. Та мало хто знає, що на долю Карпат випала ще одна, надпочесна місія, про яку неможна знайти жодних відомостей ні в пресі, ні в підручниках, ні в повідомленнях спеціальних органів.

Оперативник, голова приватної ліквідаційної комісії на позивний Швед, прибув до симпатичного гірського села з заявленою метою зануритися в безмежне море культури й самобутності карпатського краю. Його зовнішній вигляд не залишав ніяких сумнівів в тому, що поряд з місцевим населенням на кілька днів оселився справжній турист-етнограф, який тільки й мріяв про те, щоб почати спілкуватися місцевим діалектом краще, ніж тубільці. На час свого перебування той хлоп орендував незавидний, малопомітний будиночок на краю села, акурат біля підніжжя величної зарослої лісом гори. Зайшовши у халупку, по місцевим міркам, на сто двадцять квадратів житлового простору, він старанно обдивився всі закутки орендованого приміщення і спустився у винний погріб, щільно забитий діжками, в яких дозрівало або просто зберігалося домашнє вино. Та не воно цікавило тимчасового постояльця в той день. Він шукав лідник – яму, в яку гуцули зазвичай з зими накладали бруски замерзлої води, аби в часи спеки температура в андеграунді залишалася достатньо прохолодною, аби не вбивати навколишні їстівні й питні припаси.

- Ага, аж ось вона, - подумав Швед і спустився на дно ями.

Згідно інструкції він намацав засувку, здвинув її і, піднявши ляду, спустився по сходах у вузький бункерний коридор. В приміщені горіло слабке освітлення, якого цілком вистачало на комфортне пересування по бункеру. Заблокувавши ляду з середини, Швед швидким рухом попрямував в бік кінця коридору, де на нього чекав підлеглий оперативник. Він мав супроводити керівника до головної кімнати і сприяти досягненню справжньої цілі прибуття шефа у бандерівський край.

- Ну як тут вас,─ поцікавився Швед у співробітника, – все нормально?

- Так. Цілком. Процес іде і не збирається зупинятися. Сьогодні останній етап.

- Тобто прямо зараз відбувається фінальна операція. Я правильно зрозумів?

- Так.

- Ну тоді веди мене до операційної. Я хочу побачити результати на власні очі.

Одягши для невпізнанності балаклави, співробітники ліквідаційної комісії тієї ж миті попрямували до потрібної кімнати і вже за кілька хвилин стояли біля дверей, над якими висіло освітлене попередження про неприпустимість входу сторонніх осіб у приміщення.

- За моїми підрахунками за годину все буде завершено, ─ повідав хлопець. – Ну й хірург передбачав, що справиться ще до обіду.

- Ти йому свою пику випадково не висвітив? – поцікавився Швед.

- Він мені свою теж не продемонстрував, ─ парирував молодий. – Навчений конспірації дядько. Напевне, колишній медик зі спецури.

Те, що лікар був досвідченим в питаннях конспірації, Швед переконався, щойно той в супроводі двох бригад лікарів вийшов з операційної кімнати. На обличчях лікарів були медичні маски, котрі не давали змоги роздивитися фейси ескулапів. А сонцезахисні окуляри загалом робили їх тотально заброньованими від упізнання в майбутньому.

- Оце так пересторога, ─ подумав Швед. – Тут і так ледь видко, а вони ще й окуляри насунули на очі.

- Так. Ми свою роботу зробили, ─ зазначив хірург, ─ тож не бачу сенсу в нашому подальшому перебуванні в вашій гостинній компанії. Ваш середній медичний персонал отримав від мене інструкції, і я впевнений, що все буде гаразд.

- Ну гаразд та гаразд, ─ погодився Швед. – Я можу телефонувати Першому з докладом?

- Так. Немає жодних перепон, ─ зазначив хірург. – І ще одне. Всі деталі клієнта ─ заморожені, в належному стані і знаходяться у сховищі бункеру.

- Добре, можете бути вільними, ─ повідомив Швед і зайшов в операційну кімнату для огляду результатів праці двох хірургічних бригад, які протягом кількох тижнів впроваджували останній етап операції «Блокада по-українськи».

Результатами їхньої праці Швед був вкрай задоволений. Перед собою на операційному столі він бачив дідугана віком до вісімдесяти років, який мирно спав післяопераційним сном і навіть не здогадувався про сюрприз, котрий йому організували спеціальні органи України як «нагороду» за всі його злочини та безчинства. Старого, що називається, розібрали на деталі, викинувши зайві.

- Ось список видаленого, ─ повідомила медсестра й передала перелік Шведові.

Згідно того садистського кошторису з урахуванням даних прейскуранту хірурги під корінь ампутували дідуганові руки, ноги, статеві органи, включно з яєчками, очі, вуха, включно з перетинками, язика, голосові зв’язки, ба навіть нюхові рецептори повипалювали.

- Ну що, Вовчику, як твої справи? – поцікавився Швед у шматка безмовної плоті. – І будеш ти, суко, тепер жити так довго, як того й хотів. Це один з твоїх двійників помре про людське око. Ти ж, падло, нудитимешся на цьому світі доти, поки твій тельбух не розкладеться з середини. Харчування у тебе буде таким, якого у тебе навіть у часи сто двадцять баксів за діжку нафти не було. І годувати тебе будуть так охайно, що ти здивуєшся. Щоправда відмовитися ти не зможеш, а я впевнений, що саме цього ти згодом ну дуже захочеш.

Швед набрав певний номер і за короткий час почув голос.

- Алло! Я слухаю.

- У нас все відмінно. Процес завершений максимально вдало. Я особисто прийняв роботу.

- А де частини нашого клієнта?

- На зберіганні.

- Гаразд. Спільна сходка вирішила їх продати на аукціоні через даркнет, а гроші віддати ветеранським організаціям.

- От за що я тебе люблю Перший, так це за твою комерційну жилку. З усього можеш збити бабло. Унікум. Ну раз ви вирішили отримати трохи прибутку, то і я внесу свою пропозицію. У Вовіка залишилася не пошкодженою жопа. Пропоную створити атракціон «Трахни диктатора!». Вважаю, що на його дупу знайдеться багацько охочих, тож ціну за такий секс можна підіймати до небес.

У відповідь Перший щиро розреготався.

- Ти давай там не розслабляйся. На додаток до комерційного рішення збори вирішили зачистити весь послід цієї тварини. Всі, у кого є ДНК похідне від того нелюда, мають бути ліквідовані аж до знищення тіл.

- Тю, бляха. А я хотів трохи перепочити, ─ вилаявся Швед. – Три роки, поки вираховували цього гімнюка, не був у відпустці.

- Пізніше відпочинеш. Закінчуй там справи і "вйо!" На базу.

З цими словами Перший обрубав зв’язок.

- Ну от, бачиш, Володько, як ти навіть у такому немічному стані псуєш мені життя? – поскаржився головний ліквідатор. – Був ти все життя Хуйлом, Хуйло ти є, Хуйлом ти й залишишся до кінця свого нікчемного життя.

Проживши в орендованому будинку про людське око ще кілька діб, Швед дав крайні розпорядження й полишив карпатський бункер.