Декапітація

Кажуть після відрубування голови людина, тобто її голова, живе і мислить ще 5 секунд.

Зважаючи на те, що я бачила в дитинстві як курка без голови ще бігає якийсь час, перед тим як остаточно вмерти, я анітрохи не сумніваюсь у цьому припущенні.

Цікаво, про що тоді думає декапітована людина в ті останні 5 секунд.

Якщо така прикрість трапилась раптово, неочікуванно для жертви, то мабуть цей час іде на усвідомлення "пригоди". Хоча можливо п'яти секунд недостатньо для цього...

А якщо це підсудний, який свідомий того, що зараз кат поділить його навпіл? Так, саме навпіл, тобто на дві РІВНІ частини. Адже голова - це центр наших думок, дій, рішень, совісті, серця, душі.

Перед стратою тобі оголошують вирок, ти встигаєш його обдумати і прийняти до того як прилягти на гільйотину. Про що ж тоді залишається думати ті 5 секунд до...

Підставляючи шию під руку ката залишається очікувати тільки швидкого кінця і гострого леза.

Гострого і холодного. Боже борони в такій ситуації від долі майже безголового Ніка.

Ну ви зрозуміли чому...

МАЙЖЕ! Жах.

Отже, гостре (сподіваємось) і холодне лезо близько. Кінець усіх імпульсів твого життя підходить до кінця за три, дві, одну, і ... ? Ти ще тут! Тобто твоя голова тут, а решта тіла уже десь там. Що ж у голові? Про що можна думати, коли часу жити залишилось 5 секунд?

Який сенс взагалі про щось думати, спитаєте ви. В цьому вже немає сенсу. І справді немає.

Але ж ви коли-небудь мабуть пробували ні про що не думати, а особливо перед сном, щоб пошвидше заснути. І як? Хм. Саме так!

П'ять секунд. Один, два, три, чотири, п'ять.

Може людина в цей момент просто рахує. З цікавості. Тобі ж наче мали відрубати голову, щоб ти помер, а ти ще живий (частково).

Важко сказати, які думки можуть з'явитись у цей момент. Ті що мали можливість пережити таке... їх нема.

Але стоп, мозок це не тільки думки, відчуття він теж сприймає. А це вже цікавіше.

Яке на дотик лезо ножа нам відомо, а всі мабуть хоч раз різали собі пальці, випадково ясна річ (сподіваюсь це було у вас випадково, правда ж?).

Гострий біль. Головний біль. Гострий біль голови. Мігрень?

Уже щось знайоме, але думаю і досі ще не те.

О, знаю. Електричний імпульс. Розряд!

Одного разу підсковзнувшись посеред дороги зимою... Ні, я не впала, якимось дивом рівновага була збережена. Так ось, одночасно з тим як я мало не впала у мене в голові наче промайнув якийсь імпульс. І мабуть так і було. Але відчуття: мій зір, мої очі по відчуттях ніби зазирнули всередину і ПОБАЧИЛИ як посеред темряви, схожої на нічне небо, промайнуло щось схоже на блискавки. Було два джерела - зліва і справа і вони полетіли один одному на зустріч як електричний розряд! Це миттю мене оживило!

Але ж декапітація не має на меті оживляти.

Суперечлива виходить ситуація.

Значить, відрубування голови призводить до її оживлення, останнього шансу в житті відчути себе по справжньому живим.

Ну, такий спосіб активізації життєвих сил звісно не порадиш. Замість того, щоб відчути на собі увесь спектр емоцій, який можна прирівняти до феєрверку з електропроводів, краще вже сходити на ковзанку.

П'ять секунд відчуття падіння, гострого болю, електричних розрядів, невідворотності кінця...

Такий спектр емоцій і справді можна відчути саме на льодовій арені.

Виходить декапітація - це останній пірует на ковзанах. Боляче.