Старі портрети не спотворюють лиця

Немов та примара, будинок Медової Долини, проти власної волі, був прикутий до цього Богом забутого місця, приречений довічно снувати поміж сивої пелени. Втягуючи іржавими трубами холодне повітря, будинок, чиє божевільне нутро гнило серед пустих полів та мовчазних дерев, спостерігав. Спостерігав, як голодне та хиже то плоті комашшя кишіло між стін. Спостерігав, як крізь кістки, що з початку його існування покоїлися в тісному підпіллі, прямо у всіх під ногами, проростає тернисте будиння. Спостерігав, як горбаті тіні танцювали на стінах. Як скульптури під сходами жили своїм власним життям. Вони відчули її наближення. Істинна спадкоємиця от-от ступить колись покинутими землями. Портрети покинули свої стіни. Долина скоро прокинеться. Тепер це не їх проблеми.
20279
Публікація: 24.05.2022 - 24.05.2022
Роман
В процесі
Сторінок: 21
Символів: 30 983