77-й День народження

– Вітаємо з Днём народження, бабусю! - онуки радісно забігли з кульками в кімнату.

Як і дітей, онуків у Катерини Василівни двоє. Старший хлопчик Андрій, він дитина, також старшого, сина. Йому вже цілих 8 рочків, дорослий богатир у родині. У доньки, народилась дівчинка, Стефанія, їй 5. Катерина Василівна обожнює дітлахів, і зараз я маю на увазі не тільки малюків, а й їх батьків.

Стефа швиденько підійшла до бабусиного крісла, аби подарувати малюнок.

– Дякую, моє сонечко, мені дуже приємно! Як же гарно ти намалювала картину! - Катерина Василівна виявила справжні емоції за такий подарунок. Ніякої фальшивості, яка зазвичай притаманна дорослим.

Стефа трохи зніяковіла. Вона була дуже рада, що бабусі сподобався її подарунок.

– З Днем народження, мамо! - донька Катерини Василівни нахилилась до неї, аби обійняти та ніжно цьомнути у щічку. – Рада, що ти себе гарно почуваєш.

– Дякую, доню, я дуже щаслива сьогодні вас бачити!

Поки дівчата вітались, хлопці начарували для бабусі букет її улюблених квітів. Катерина Василівна обожнює соняхи на свій день народження. Пощастило народитися в серпні та мати таке розмаїття квітів у подарункових букетах протягом багатьох років.

– Вітаю, бабусю! Рости здоровою, щасливою та нехай ти отримаєш подарунок, який тільки забажаєш! – ледве втримавши вазу з квітами онук виказав своє привітання.

– Дякую, Андрійко! Я дуже рада, що ви приїхали, цей день і ваш приїзд є моїм найкращим подарунком.

– Як же так, бабусю? Можливо ти ще хочеш величезний торт, або робота трансформера?..

– Або гарний ляльковий дім з платтячками для барбі? – додала онучка.

– Мені б лише хотілось частіше вас бачити та мати трохи більше здоров'я задля того, щоб довше гратися з вами, – маленькі були здивовані такими бажаннями бабусі.

– Так це ж не складно, – підхопив Андрійко, – в школі зараз канікули, то ми можемо бувати тут частіше. Правда, тату?

– І я зараз в садочок не ходжу. Можемо їздити сюди більше, мамусю? – додала Стефа.

Дітлахи були в захваті від того, як легко можуть справдити найбільше бажання бабусі. Мені подобається як просто відносяться до всього дітлахи та літні люди. Ніяких тернистих шляхів, відмовок, та ускладнень.

Та батьки неоднозначно дивились на маленьких.

– З новою посадою не так легко вибороти додаткові вихідні, але ми будемо намагатись приїздити частіше, – відгукнувся син Катерини Василівни.

– У літній час багато проектів, та ми також можемо їздити до тебе більше, – додала донька.

Діти зраділи обіцянкам, та мама цих дорослих і зайнятих людей розуміла, що ці слова не варто сприймати за чисту воду. Діти та онуки дуже люблять Катерину Василівну, та здебільшого такі візити як цей бувають раз на місяць, рідко частіше. Проте жінка не звертає уваги на це, вона щаслива, що зараз її родина поряд.

І ось уже настав час святкового торту. Діти вийшли з кімнати. Онуки гарно розподілили кульки по кімнаті та вимкнули велике світло.

- Happy birthday to you! Happy birthday to you! – почали співати всі разом, коли дорослі занесли торт з купою прегарних свічок, – Happy birthday, dear бабуся! Happy birthday to youuuuuu!

– Бабусю, загадуй найщиріше бажання і задувай! – в один голос промовили онуки.

Катерина Василівна сильно подула перед собою та розплющила очі. Навколо неї нікого не було. Вона в ліжку, в домі для літніх людей, поряд на тумбочці склянка води та ліки. На вулиці була непогода. Незважаючи на те,що зараз літо, увесь день був сірим через дощові хмари. Час наближався до ночі. На календарику перед ліжком відмічено третє серпня. У Катерини Василівни справді був день народження.

Але ніхто не прийшов. Син не зміг через роботу, донька була у відрядженні та затрималась на зайвий день, онуки надто малі аби приїхати без батьків. У свій 77-й день народження Катерина Василівна була зовсім одна.

Лише дві медсестри зранку привітали її з кексиком, та до вечора вже й забули, що в когось сьогодні було свято.

Згадавши ще раз свої минулі свята в родинному колі, Катерина Василівна, лягла спати під гучні звуки телевізорів з кімнат сусідів та поодинокі шорхання капців по коридору. Ніби в оточенні багатьох людей, але зовсім одна...