Постріл

Валерій зосереджено цілився в паперову мішень. Біля нього стояв хлопчик і схвильовано шептав:

– Тату, ти ж попадеш в десятку? Я так хочу отримати приз! Той літак дуже гарний!

– Я постараюся, синку. А ти сам не хочеш спробувати?

– Хочу, але після тебе. Стріляй же! - вимогливим тоном сказав хлопчик

Валерій навів приціл пневматичної рушниці і натиснув на курок. В цей момент з ним стався напад, який раніше траплявся тільки вночі. Перед очима потемніло, потім спалах, виникло обличчя друга Сергія і... чоловік втратив свідомість.

– Тату, тату підіймайся — перше що почув Валерій прийшовши до тями.

Відкривши очі, чоловік побачив біля себе адміністратора тиру. Він кудись телефонував.

– Не треба швидку — попрохав Валерій Все нормально

– Ви впевнені? - запитав адміністратор.

– Так. Пішли синку — зводячись на ноги звернувся чоловік до хлопчика.

Коли трішки відійшли від палатки, в якій і розміщався тимчасовий тир, їх наздогнав адміністратор і сказав, що вони забули приз. Виявляється, Валерій влучив у десятку. Тож Денис, а так звали його сина, отримав літак. Але, наперекір радісному моменту отримання іграшки, настрій у хлопчика був невеселий. Чоловік теж виглядав засмученим. По дорозі додому Валерій поринув у спогади:

***

Арта ворога гатить з маленькими перервами. Завдання Валерія і побратимів не відступати із зайнятої позиції в якомусь розгромленому будинку. Зліва сидять Андрюха і Влад. Справа і трішечки позаду - Сірий. Друг дитинства. Зовсім близько вибухнув снаряд. Постріл! Різкий біль зліва.

Валерій ще бачить, як Влад повертається в його сторону, але дивиться не на нього, а далі. Потім — пітьма.

Прийшов у себе вже в госпіталі. Біля нього сидів командир взводу.

– Ти знаєш що сталося? - запитав командир

– Так, снаряд близько розірвався. Всі живі?

– Після того був ще мінометний обстріл. Влад загинув. Андрію поталанило. Сергія контузило. А ти вхопив не осколок... В тебе стріляли… Ззаду... Ти щасливець, бо куля дивом не зачепила серце. - Командир замовк, а потім тихо запитав

– Хто це міг бути?

– Ні, цього не може бути... — очі Валера розширилися і він заперечно похитав головою.

– Трішечки оклигаєш і подумай над цим.

Потім, після візиту командира, Валера згадував вибух, і відразу постріл. Так, постріл був. А потім погляд Влада. Здивовано-тривожний. Що він побачив позаду Валерія? Висновок не хотів формуватися в голові Валери. Вся його сутність відкидала таку можливість.

***

Згадався випадок, що стався ще до війни. Їх відділ, де працювали і Валерій і Сергій, займався безпекою фірми. Перед війною випадки повідомлень про замінування, а також кібератак зросли в рази. Тож Валера проводив на фірмі і робочі і вихідні дні. Були моменти, коли його витягували із теплого м’якого ліжка і вночі. Це дуже дратувало його Васю. Так він називав дружину, ім’я якої було Ася. Через постійну зайнятість Валерія Ася віддалилася від нього. Та клопоти, пов’язані з роботою, не давали змоги зупинитися і роздивитися навкруг. Якщо чесно, то він перестав помічати свою дружину. І одного разу йому нагадали, що він чоловік одружений. В курилці до Валерія підійшов молодий співробітник Женя. Валерій недолюблював цього хлопця, бо він був самовпевненим і доволі нахабним.

– Ти в курсі, що твоя жінка тобі зраджує? - несподівано запитав Женя.

Декілька секунд Валерій ошелешено дивився на хлопця.

– Ти що собі дозволяєш! - оговтавшись сказав підвищеним тоном

– Я сам бачив, як вона цілувалася із твоїм другом в альтанці. Не віриш мені — запитай в дружини, або в Сергія. - зі злостивою посмішкою сказав Женя.

Після цього Валерій, що був доволі спокійним чоловіком, розмахнувся і, неочікувано для самого себе, з усієї сили вдарив Женю. Женя хитнувся, але не впав. Схопився за ніс і вискочив із курилки. Ні Валерій, ні Женя нікому не розповіли про причину їхньої сварки. Але трималися подалі один від одного. У Асі і Сергія чоловік нічого не запитував, намагаючись запевнити себе, що це підступи Жені. Йому вдалося заштовхати підозри дуже далеко. Але зовсім викорінити їх було не в його силах.

***

Коли Валерій повернувся із госпіталя додому, Вася була ніжною і лагідною, як ніколи. Вона лащилася до чоловіка, намагалася вгадати його бажання. Він же, отруєний підозрою, завжди розмовляв роздратовано, агресивно. Вася терпіла. Поки що. Валерій розумів, що це не може продовжуватися довго. Але щось перешкоджало поставити прямі запитання своїй Васі. Він боявся, що через правду втратить тих, кого любить без тями. Васю і Дениса.

***

– Тату, з тобою все добре? - питання десятилітнього сина вивело Валерія із задуми.

– Так, синку, все добре. Мамі не говори, що сталося, добре?

– Добре — пообіцяв малий

Зайшовши у квартиру, Валера почув знайомий чоловічий голос. Серце шалено забилося, раптово кинуло в піт. Сергій сидів на стільці у кухні і посміхаючись щось розповідав Асі. Ася поралася біля плити. Це була перша зустріч із Сергієм після поранення.

– Ось і Валера! - вдавано радісно промовила Ася.

– Привіт, герой! - звернувся Сергій до Дениса

– І тобі привіт, брате! - це вже до Валерія.

– Ми з тобою не брати — злісно мовив Валера.

Ася запитально подивилася на чоловіка.

– Ти що? - здивовано запитав Сергій. - В тебе амнезія? Ти мене забув?

– Пішли вийдемо — вдавано спокійно відповів Валерій.

– То це був ти? - запитав вже на подвір’ї Сергія.

– Ти про що? А-а-а, я зрозумів! Командир говорив, що в тебе стріляли! То ти вважаєш, що це був я? Ти зовсім здурів! Тобі потрібен психіатр. Може ще й подаси на мене рапорт?

– Ні, не буду подавати — презирливо відповів Валерій — Але щоб твоєї ноги не було біля мого житла, біля моєї дружини і біля мого сина.

– Вона кохає мене! А ти впевнений, що син твій? - та побачивши, як потемніли очі у Валерія, Сергій відскочив на безпечну відстань.

– Та пішов ти! - крикнув Сергій і швидко побіг від гріха подалі.

Валерій взяв сигарету, підніс запальничку і довго не міг прикурити. Руки дрібно тремтіли після перенесеного шаленого стресу. Потім він поглянув на вікно квартири. Звідти на нього дивився його син. Побачивши, що тато помітив його, Денис швидко відскочив від вікна.

«Невже Деня все чув?» -подумав чоловік. – «Клятий підлий виродок цей Сергій»

Докуривши сигарету, Валерій зайшов у будинок.

– Синку — позвав він Дениса — піди, будь ласка, купи мінералки. Дуже хочеться.

Коли син пішов, Валерій попросив Асю присісти біля нього. Слова застрягали в горлі, але треба було їх сказати.

– Ти зробила свій вибір? - здавалося його серце зараз розірветься від очікування вироку.

Ася відразу зрозуміла про що йдеться.

– Так, цей вибір я зробила давно. Я кохаю тільки тебе. У мене із Сергієм нічого серйозного не було. Ми тільки цілувалися... Один раз. Вибач. Але в цьому є і твоя вина.

Такі лаконічні речення, сказані зовнішньо спокійним голосом, без істерики, визвали у Валери те, чого не визвали ні війна, ні поранення, ні, навіть, смерть побратимів. Сльози. Як він їх не стримував, але сльози котилися мимоволі. Все напруження останніх місяців, вся біль переповнили серце чоловіка. Ася обхопила обличчя Валери долонями і ніжно цілувала його . Він обійняв її за талію, притулився щокою до живота і відчув такий рідний неповторний запах своєї Васі.

– Сергій промахнувся. Замість того, щоб вбити мене і заволодіти тобою, він пробив стіну недовіри між нами. - прошепотів Валерій, обіймаючи дружину.

– Ти про що? - стривожено запитала Ася

– Це так, метафорами заговорив. - посміхнувся чоловік.

Він так і не сказав дружині про постріл.