КАЗКИ

Частина 1

В якій країні я не знаю,

Казкар підслухав дивну сповідь.

Старий дідусь повів розмову

Про себе — Скнару й власні мандри.

Жадоба гризла Скнарі горло:

Свята. Прийде дрібнота — діти,

Візьмуть до рук Різдвяну зірку:

Кидай у торбу шмат зі столу.

Колядник гірший від податків,

Малі кривляки, тьху, та й годі

І раптом збоку стали коні,

В кареті привид. Дав нотатку.

— Я лиш слуга у пані Смерті,

Побачиш рай на власні очі,

А також пекло, швидше, хлопче,

Маршрут знайомий, ти не перший.

Шугнули коні вниз до пекла:

Тягнувся хтось за хліба куснем,

Що дав за все життя він людям,

А далі рвуть язик за брехні.

Хтось гроші їв, що вкрав з обманом,

Зі слуг народу шкіру дерли,

Замість води слова їх — перли,

Та сиплють сіль на свіжі рани.

Кати примарні, душі в муках,

Тут Босх етюд писав напевно,

Картини наче фото з пекла:

Кипить смола, у чанах булькіт...